<< 1 ... 7 8 9 10 11 12 13 >>

Поїзд о 4.50 з Педдінгтона
Агата Кристи

Люсi повернулася в дiм, оглянувши по дорозi березовий гай та купку азалiй.

Вона побачила, що Емма Крекенторп стоiть у холi й читае листа. Вечiрня пошта щойно надiйшла.

– Мiй племiнник завтра приiде – зi своiм шкiльним другом. Кiмната Александера над ганком. Ту, що поруч iз нею, ми надамо в розпорядження Джеймса Стодарта-Веста. Вони користуватимуться ванною навпроти.

– Гаразд, мiс Крекенторп. Я простежу, щоб кiмнати приготували.

– Вони приiдуть вранцi, перед ланчем. – Вона завагалася. – Думаю, вони будуть голоднi.

– Звичайно, будуть, – погодилася Люсi. – Може, зготувати iм ростбiф, як ви гадаете? І пирiг iз патокою?

– Александер дуже любить пирiг iз патокою.

Двое хлопцiв приiхали наступного ранку. Обидва мали гладенько зачесане волосся, пiдозрiло янгольськi обличчя й досконалi манери. Александер Істлi мав русяве волосся й синi очi. Стодарт-Вест був темноволосий i в окулярах.

Пiд час ланчу вони поважно розмовляли про подii в спортивному свiтi, обговорювали найновiшi науково-фантастичнi романи на космiчнi теми. У цi хвилини вони були схожi на старих професорiв, що втяглися в дискусiю про знаряддя палеолiту. Поруч iз ними Люсi почувалася зовсiм юною.

Ростбiф зник за мить, а вiд пирога з патокою не залишилося жодноi крихти.

Мiстер Крекенторп пробурчав:

– Так ви все з’iсте в моему домi, i менi доведеться голодувати.

Александер докiрливо подивився на нього своiми синiми очима.

– Якщо ти, дiду, не можеш дозволити нам м’ясо, то ми готовi iсти хлiб iз сиром.

– Не можу дозволити? Я можу його дозволити. Але не люблю марнотратства.

– Ми нiчого не змарнотратили, сер, – сказав Стодарт-Вест, дивлячись на тарiлку перед собою, яка була очевидним пiдтвердженням його слiв.

– Ви, хлопцi, з’iдаете кожен удвiчi бiльше, анiж я.

– Ми в такому вiцi, коли в нас формуються тiла, – пояснив йому Александер. – Ми потребуемо багато бiлкiв.

Старий щось пробурчав у вiдповiдь.

Коли обидва хлопцi вiдiйшли вiд столу, Люсi почула, як Александер вибачливо сказав своему друговi:

– Не звертай уваги на мого дiда. Вiн дотримуеться дiети чи чогось подiбного, i це iнодi робить його досить химерним. До того ж вiн неймовiрно скупий. Я думаю, це в нього якийсь комплекс абощо.

Стодарт-Вест вiдповiв тоном розумiння:

– Я маю тiтку, яку переслiдуе думка, що вона стае банкрутом. А насправдi в неi купа грошей. Це така патологiя, сказав лiкар. Ти маеш футбольного м’яча, Алексе?

Прибравши зi столу й вимивши посуд пiсля ланчу, Люсi вийшла з дому. Вона чула крики хлопцiв на далекiй вiдстанi, на морiжку. Вона пiшла в протилежному напрямку, по головнiй пiд’iзнiй дорозi й наблизилася до того мiсця, де росли густi хащi рододендронових кущiв. Вона почала оглядати iх дуже ретельно, вiдгортаючи листя й зазираючи досередини. Вона переходила вiд куща до куща, намагаючись не пропустити жодного, i тицяла пiд кожним биткою для гольфу, коли раптом чемний голос Александера Істлi примусив ii здригнутися.

– Ви щось шукаете, мiс Айлесберроу?

– М’ячик для гольфу, – вiдразу вiдповiла Люсi. – Кiлька м’ячикiв, правду кажучи. Я тренувалася з ударами биткою протягом кiлькох днiв i втратила багато м’ячiв. Маю надiю, що сьогоднi знайду бодай кiлька з них.

– Ми вам допоможемо, – чемно запропонував своi послуги Александер.

– Це дуже люб’язно з вашого боку. Я думала, ви граете у футбол.

– Неможливо довго грати у футбол, – пояснив iй Стодарт- Вест. – Стае дуже жарко. А ви часто граете в гольф?

– Я дуже люблю цю гру. Але в мене мало вiльного часу.

– Я бачу, його у вас майже немае. Адже ви тут готуете iжу, чи не так?

– Так.

– Це ви зготували сьогоднi ланч?

– Так, я. Вiн був смачний?

– Атож, вiн був дуже смачний.

– Фантастично смачний, – сказав Александер. – У школi нас годують жахливою iжею, геть сухою. Я люблю, коли яловичина рожева всерединi. Пирiг iз патокою був теж такий, що пальчики оближеш.

– Ви повиннi сказати менi, якi страви вам подобаються найбiльше.

– Ви можете приготувати яблучну меренгу в один iз наступних днiв? Це моя улюблена страва.

– Звичайно, можу.

Александер щасливо зiтхнув.

– Пiд сходами десь е комплект для годинникового гольфу, – сказав вiн. – Ми могли б розташувати його на морiжку. Як ти дивишся на це, Стоддере?

– Вельми сх-хвально! – сказав Стодарт-Вест, протяжно i з придихом, наче справжнiй австралiець.

– Насправдi вiн не австралiець, – чемно пояснив Александер. – Але вiн про всяк випадок тренуеться, сподiваючись, що батьки вiзьмуть його на мiжнародний турнiр iз крикету. Наступного року вiн вiдбудеться в Австралii.

Пiдбадьоренi Люсi, хлопцi пiшли розшукувати комплект для годинникового гольфу. Коли згодом вона повернулася в дiм, то побачила, що вони вже розташовують його на морiжку й сперечаються, де треба встановити ту або ту цифру.

– Ми не хочемо розташувати цифри, як на годинниковому циферблатi, – сказав Стодарт-Вест. – Ми ж не малюки якiсь. Ми хочемо облаштувати справжнiй майданчик. Ямки на довгих i на коротких дистанцiях. Шкода, що цифри дуже заржавiли. Їх важко розгледiти.

– Їх треба пофарбувати бiлою фарбою, – порадила Люсi. – Купiть завтра бiлоi фарби й пiдмалюйте.

– Чудова думка. – Обличчя Александера засяяло. – Якщо не помиляюся, то кiлька старих банок фарби зберiгаються в Довгiй коморi – iх залишили художники, якi були тут на вакацiях. Ходiмо подивiмося?

– А що то за Довга комора? – запитала Люсi.

Александер показав на довгу кам’яну будiвлю неподалiк вiд дому, бiля задньоi частини пiд’iзноi дороги.

– Та будiвля дуже давня, – сказав вiн. – Дiд називае ii Прохiдною коморою й каже, вона збудована ще в елизаветинськi[4 - Королева Єлизавета І правила Англiею протягом 1558—1603 рр.] часи, але, думаю, вiн лише вихваляеться. Вона належала до ферми, яка була тут спочатку. Мiй прадiд зруйнував тi будiвлi й натомiсть побудував цей жахливий дiм. Бiльшiсть колекцiй мого дiда зберiгаеться в цiй коморi, – додав вiн. – Тi речi, якi вiн надсилав додому з-за кордону, коли був молодим чоловiком. Бiльшiсть iз них неймовiрно бридкi. Довгу комору iнодi використовують для гри у вiст i всього такого. Там також проводять засiдання «Жiночого iнституту» або влаштовують розпродаж усiляких кустарних виробiв. Ходiмо з нами, я вам ii покажу.

<< 1 ... 7 8 9 10 11 12 13 >>