Націоналізм як основа збереження та розвитку націй

Нацiоналiзм як основа збереження та розвитку нацiй
Анатолiй Резнiк

У книзi сформульованi концепцii зародження життя та походження людини, нацiй, рас, що дае новi можливостi наукового пiзнання та осмислення законiв розвитку живоi матерii, виродження людських популяцiй, iх деградацiю через гiбридизацiю.

Нацiоналiзм як основа збереження та розвитку нацiй

Анатолiй Резнiк

© Анатолiй Резнiк, 2019

ISBN 978-5-0050-0438-3

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

АНАТОЛІЙ РЕЗНІК

ВІДГУК

Представлена магiстерська квалiфiкацiйна робота Резнiка Анатолiя Станiславовича е самостiйно виконаним мiждисциплiнарним дослiдженням чинникiв державотворчого потенцiалу нацiоналiзму в контроверзах з космополiтизмом та iмперiалiзмом, увиразнюючи питання якiсних ознак людини та популяцiйних рис. Актуальнiсть обраноi теми зумовлюеться нагальною потребою у грунтовному та рiзнобiчному аналiзi неоднозначних наслiдкiв та суперечливих оцiнок процесiв глобалiзацii та iнформатизацii, зокрема, в контекстi аналiзу постколонiальностi, поширення космополiтичного свiтогляду, мультикультурностi тощо. Зазначена тема конкретизуе проблематику цiнностi нацii у антропо-соцiо-державогенезi, актуалiзуючи питання визначення нацiезумовлених прiоритетiв у державному розвитку, зокрема, щодо полiтичноi i економiчноi незалежностi, збереження культурноi специфiки, нацiональноi мови, територii тощо.

На основнi принциповоi методологiчноi позицii мiждисциплiнарностi науковоi аналiтики, в квалiфiкацiйнiй роботi на пiдставах доказовоi бази бiологii та генетики дослiджуються небезпеки гiбридизацii та доводиться унiкальнiсть генетичних особливостей нацiй, визначаеться iх природна суть та актуалiзуеться значення в системi життя та ролi в процесах державотворення. Автором обгрунтовано висновуеться, що втрата природних основ нацii е втратою взаемозв’язку мiж нацiями, руйнування самоi природи системи життя. Для iнструментального та органiзацiйного вираження захисту нацiй вiд iмперiалiзму автором пропонуеться створення всесвiтньоi органiзацii iнтересiв нацiй, яка сприятиме створенню реальних можливостей гармонiзацii стосункiв мiж усiма нацiями, через будiвництво нацiями нацiональних держав на своiх етнiчних землях на основi поваги, рiвностi та взаемопiдтримки, багатовекторностi, розвиваючи спiвробiтництво у всiх сферах життедiяльностi.

В роботi чiтко визначено мету, завдання, об’ект та предмет дослiдження. Характерною ознакою роботи е ii мiждисциплiнарний та багатоаспектний характер, що дозволило автору розглянути широке коло проблем нацiоналiзму та намiтити шляхи iх вирiшення.

Прагнучи показати рiзнобiчнiсть пiдходiв до визначення сутностi людських популяцiй у цiлiснiй системi життя та наполягаючи на перевагах нацiоналiстичного свiтогляду, в роботi аналiзуються прихованi за гаслами гуманiстичного розвитку стратегii домiнування в планетарному масштабi (численних iмперiалiстичних блокiв, союзiв та органiзацiй), фокусуючи увагу на викриттi спекулятивних традицiй заангажованого iмперiалiзмом iдеологiчного пiдгрунтя деяких наукових дослiджень (наприклад, радянськоi марксистсько-ленiнськоi науки).

Слiд вiдзначити, що в квалiфiкацiйнiй роботi Резнiка А. С. нацiоналiзм обгрунтовуеться як свiтоглядна основа розвитку нацiональноi держави, причому автор наполягае на принциповiй недискримiнацiйнiй позицii нацiоналiзму, що постае гуманiстичним орiентиром мультилатеральностi у розвитку нацiональних держав, особливо в контекстi полiтики збереження нацiональних вiдмiнностей, цiнних аутентичних зразкiв самобутньоi культури, мови, територii.

Водночас авторська позицiя щодо причин виродження людських популяцiй та визначення бiологiчних закономiрностей розвитку та деградацii людства мiстить деякi занадто перебiльшенi бiологiзаторськi висновки щодо вiдносин детермiнацii мутацiйних причин та соцiокультурних наслiдкiв, не враховуючи системний характер впливiв техно- та соцiо-сфери на появу акцентованих автором проблем. Зважаючи на медiаторський потенцiал та проблемнiсть у процедурах врегулювання iнтересiв багатьох учасникiв планетарного свiтоустрою, викликае сумнiви занадто негативна оцiнка дiяльностi деяких мiжнародних органiзацiй (зокрема, ООН) та iх звинувачувальна риторика, тому автору слiд бути бiльш обережним у висновках щодо викриття iмперiалiстичних намiрiв та засудження дiяльностi певних суб’ектiв мiжнародноi полiтики. Але висловленi зауваження не впливають на загальну позитивну оцiнку квалiфiкацiйноi роботи.

Наукове та практичне значення квалiфiкацiйноi роботи полягае у авторськiй розробцi свiтоглядноi картини бачення ролi нацii та нацiональноi держави у сучасному та майбутньому свiтоустроi з прiоритетами збереження нацiонального розмаiття у життездатних перспективах, що може бути використано в якостi рекомендацiй для впровадження вiдповiдних природi нацiй ключових принципiв розвитку людства, альтернативних свiтоглядних та iдеологiчних позицiй у всебiчному сприяннi розвитку нацiональноi держави.

Вважаю, що робота Резнiка А. С. вiдповiдае вимогам, що висуваються закладом вищоi освiти до квалiфiкацiйних робiт здобувачiв освiтнього ступеня магiстра зi спецiальностi 033 «Фiлософiя» (освiтня програма «Полiтична фiлософiя») i може бути допущена до захисту на засiданнi ЕК.

Оцiнюю квалiфiкацiйну роботу магiстра Резнiка А. С. на «вiдмiнно» i рекомендую присвоiти Резнiку Анатолiю Станiславовичу квалiфiкацiю «магiстр з фiлософii».

Науковий керiвник, к. фiлос. н.,

доцент кафедри фiлософських

i полiтичних наук ЧДТУ

О. М. Кожемякiна

ВСТУП

Актуальнiсть дослiдження. Сучасна цивiлiзацiя перебувае на етапi кардинальних змiн та вибору нових шляхiв розвитку людського суспiльства, на межi трансформацiй державного устрою, повсюдного науково-аналiтичного та технологiчно-iнформацiйного охоплення всiх суспiльних процесiв без виключення, кризи нацiональноi iдентичностi та дезорiентацii нацiональноi держави пiд впливом процесiв глобалiзацii. Серед безлiчi криз, якi супроводжують людство, виникае реальна небезпека загрози антропогенноi катастрофи, зумовленоi поглибленням iнтеграцiйних процесiв, якi можуть суперечити природним основам розвитку живоi матерii. Вiдтак в даному дослiдженнi здiйснюеться спроба шляхом поеднання наукових знань бiологii та генетики з iншими науками, зокрема, фiлософiею, антропологiею, iсторiею, якi закладають теоретичнi основи для обгрунтування свiтоглядних та iдеологiчних орiентирiв розвитку людства, запропонувати альтернативнi пiдходи до усвiдомлення прямих та побiчних наслiдкiв сучасних тенденцiй та перспектив iснування цивiлiзацii.

Слiд пам’ятати, що людина е iстотою бiосоцiальною. Якщо мiжпопуляцiйне змiшування методом гiбридизацii може призводити до небезпек виродження та деградацii людини, то, вiдповiдно, науковi гiпотези, що мiстять подiбнi застереження, мають бути глибоко вивченi та обов’язково врахованi при теоретичному обгрунтуваннi нових напрямкiв розвитку людського суспiльства, що й зумовлюе потребу в мiждисциплiнарному аналiзi, iз залученням в тому числi тих теорiй та концепцiй, якi вже е фундаментальною частиною сучасних наукових парадигм, i е актуальними в даний iсторичний перiод розвитку людства.

Принциповою методологiчною позицiею даноi науковоi роботи, зумовленою логiкою та методологiею наукового пiзнання, е використання у даному дослiдженнi доказовоi бази рiзних наукових дисциплiн. Адже поява нових наукових доказiв, пiдтверджених експериментально прикладними методами, щодо небезпек спричинення гiбридизацiею рослинного i тваринного свiту виродження та деградацii цих органiзмiв, стосуеться всього живого в природi, i в тому числi людини як його невiддiльноi частини. Вiдтак iгнорування цих наукових доказiв та неврахування iх при подальшому теоретичному осмисленнi та моделюваннi стратегiй розвитку людства, прогностичних настанов у його свiтоглядних та iдеологiчних орiентирах може призвести до конфлiкту i суперечностей мiж рiзними науковими напрямками дослiдження людини (в сферi природничих, соцiальних та гуманiтарних наук). В ходi аналiзу зазначених проблем у надзвичайно важливому для усiх епох i iсторичних перiодiв питаннi – природи нацiй, людських популяцiй та iх рiзновидiв, постае також потреба у окресленнi перспектив та визначеннi шляхiв подальшого розвитку людства, що вiдповiдатимуть його органiчним основам, та вiдповiдно в уточненнi понять «нацiя», «нацiоналiзм», «нацiональна держава».

Актуалiзацiя даноi проблематики дозволяе поставити питання про вiдповiдальнiсть, об’ективнiсть та незаангажованiсть наукових дослiджень, а також про спроможнiсть науки не пiддаватись iдеологiчним впливам глобальних iмперських iнститутiв, а вiдкрито та обгрунтовано розглянути науковi результати останнiх дослiджень та надати вичерпну експертну оцiнку щодо перспектив найближчого майбутнього людства за умов збереження iнтеграцiйних процесiв у свiтовiй глобальнiй полiтицi. Не менш актуальною е потреба у дослiдженнi мiри вiдповiдностi потребам нацiй свiту сучасних державних утворень, якi сформованi не за нацiональним, а територiальним, релiгiйним та iншими принципами, зокрема, наявностi в них структурних та свiтоглядних компонентiв, спрямованих на захист та утвердження iнтересiв нацiй.

Стан науковоi розробки проблеми. В дослiдженнi опрацьовано широкий масив наукових робiт з полiтичноi фiлософii, полiтичноi та культурноi антропологii, бiологii та генетики, мiжнародних вiдносин, етнополiтологii, культурологii, iсторii тощо. Теоретичнi основи розумiння природи нацiй та нацiоналiзму закладенi в працях Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегеля, М. Вебера, Е. Карра, К. Каутського, Д. Бiтема, Ж. Ренана, О. Бауера, Е. Гобсбаума, Ф. Майнеке, М. Тиводара, К. Гейза, Е. Смiта, Г. Касьянова та iн.. Рiзноманiтнi аспекти нацiоналiзму та розвитку нацiональноi держави розглянуто у працях В. Смолiя, В. Степанкова, Н. Русина, М. Мiхновського, С. Бандери, Ф. Горовського, О. Картунова, Ю. Римаренка, В. Маланчука, С. Рудницького, П. Кононенка та iн.. Проблеми виродження та деградацii гiбридних форм тваринного i рослинного свiту, людських популяцiй тощо, знайшли вiдображення в роботах таких вiтчизняних та закордонних бiологiв i генетикiв, як А. Борейко, А. Шинзель, С. Назаренко, Н. Спурр, П. Нерс, І. Лебедев та iн.. Питання фундаментальних основ походження життя, людини, нацiй, рас вiдображенi в дослiдженнях О. Опарiна, Ч. Дарвiна, К. Вiллi, Г. Менделя та iн.., але все ж залишаеться доволi багато питань та невизначеностей щодо розумiння механiзму структурування органiчноi маси у складну генетичну iнформацiю, а також чинникiв спричинення у вiдносно короткий iсторичний промiжок часу появи нових видiв у тваринному i рослинному свiтi тощо.

Серед критикiв зростаючих впливiв глобалiзацiйних процесiв слiд виокремити З. Баумана, Г. Стендiнга, Дж. Стiглiца, Т. Кларка, Н. Хомского та iн.. На проблему нацiонально-етнiчних умов в державному будiвництвi звертали наукову увагу Ж. Баландье, П. Бурдье, В. Мельник та iн. Особливостям мiжнародних вiдносин, iх гармонiзацii та долi нацiонального питання присвяченi працi О. Івченка, С. Жишка, Ю. Сиротюка та iн.. Проблематику питань iснування i появи шовiнiстичних iдеологiй, свiтоглядiв, релiгiй знаходимо в працях Г. Щокiна, О. Соскiна, Е. Ходоса та iн… Свiтогляднi орiентири як базовi цiнностi для розвитку людського суспiльства намагалися дослiдити М. Вебер, К. Ясперс, Д. Гудiнг, Дж. Леннокс, П. Сорокiн та iн…

Водночас проблема ролi нацiоналiзму в збереженнi нацiональноi держави в свiтлi наукового обгрунтування реальних загроз гiбридизацii залишаеться мало дослiдженою, що й обумовлюе актуальнiсть даноi роботи.

Метою дослiдження е виявлення явних i прихованих небезпек iмперiалiзму та обгрунтування необхiдностi в активiзацii мiждисциплiнарних дослiджень щодо сутностi нацiй, свiтоглядних перспектив нацiоналiзму та його ролi у збереженнi та розвитку нацiональних держав.

Завданнядослiдження:

1) Окреслити основнi науково-теоретичнi пiдходи до визначення сутностi людських популяцiй, нацiй, iх походження та взаемозв’язку як структурних елементiв, що являють собою цiлiсний органiзм в системi життя;

2) Виявити причини появи та проаналiзувати неоднозначнiсть тенденцiй розвитку космополiтичного iмперського свiтогляду, зважаючи на манiпулятивнi ефекти спотворення наукових результатiв, якi спричинили необгрунтованi упередження щодо загроз нацiоналiзму як явища i його значення для людства;

3) Повернути в науковий дискурс проблему небезпек виродження людських популяцiй шляхом гiбридизацii в аспектi широкого експертного обговорення; Запропонувати дiевi механiзми для збереження та розвитку усiх нацiй;

4) Сформулювати основнi iдеологiчнi та свiтогляднi принципи нацiоналiзму, що грунтуються на збереженнi прiоритетiв нацiональноi держави та всебiчному розвитку усiх нацiй свiту.

Об'ектом дослiдження виступають нацii у розмаiттi iх походження, функцiонування та розвитку.

Предметом дослiдження е природнi та соцiальнi чинники формування нацiй, вiдображенi в свiтоглядних та iдеологiчних позицiях перспектив людства в напрямку його збереження i розвитку або деградацii.

Методи дослiдження. Для досягнення поставленоi мети та виконання зазначених завдань було використано наступнi методи: аналiз (при визначенi причини занепаду нацiоналiзму, денацiоналiзацii нацiй, поглиблення процесiв глобалiзацii); синтез (при визначеннi поняття «людська популяцiя», «нацiя»); систематизацiя (при перелiку основних структур iмперiалiзму); порiвняння (при вивченнi рiзновидiв iмперiалiзму). Для можливостi глибшого вивчення даних проблем був застосований мiждисциплiнарний пiдхiд, поеднуючи науковi досягнення у бiологiчних та гуманiтарних науках, що дозволяе посилити наукову аргументацiю висунутих гiпотез.

Теоретичне значення дослiдження. Основнi положення даноi роботи можуть бути врахованi при соцiально-полiтичному прогнозуваннi, а також при формуваннi альтернативних свiтоглядних прiоритетiв розвитку людства, сприяючи руйнуванню панiвних у сучасному суспiльствi космополiтичних стереотипiв, якi руйнують нацiональну iдентичнiсть, денацiоналiзують держави, конгломерують людське суспiльство. Запропонованi чiткi iдеологiчнi основи нацiоналiзму, якi вiдповiдають науковим позицiям щодо природного розвитку людства, що мае бути враховано при розробках концепцiй нацiональноi держави. Зроблено безпрецедентний крок мiждисциплiнарного синтезу наукових здобуткiв з бiологii, генетики, антропологii, iсторii з фiлософськими, що дозволить враховувати у формуваннi теорiй майбутнього розвитку людства iх вiдповiднiсть природним закономiрностям системи життя.

Практичне значення одержаних результатiв полягае у можливостi оцiнити спроможнiсть усiх нацiй свiту на збереження своеi iдентичностi в умовах тотального панування космополiтичного свiтогляду та iмперськоi залежностi, створивши прецедент такоi можливостi, запропонувавши виробити чiткi iдеологiчнi та свiтогляднi принципи нацiоналiзму. В роботi також висуваеться оригiнальна iдея щодо створення першоi свiтовоi органiзацiйноi структури, яка б забезпечувала захист iнтересiв нацiй вiд свiтового iмперiалiзму, створюючи реальнi можливостi гармонiзацii стосункiв мiж усiма нацiями, через утворення нацiями нацiональних держав на своiх етнiчних землях на основi поваги, рiвностi та взаемопiдтримки, багатовекторностi, розвиваючи спiвробiтництво у всiх сферах життедiяльностi. На основi цих дослiджень, необхiдно розробити план заходiв у наукових установах по вивченню та дослiдженню порушених питань.

Апробацiя результатiв дослiдження. Результати дослiдження було оприлюднено у матерiалах мiжнародноi науково-практичноi конференцii: Резник А. С. К вопросу об эволюции человека / А. С. Резник // Общество и цивилизация в ХХІ веке: тенденции и перспективы развития: сборник статей по материалам международной научно-практической конференции 27—28 февраля 2014 г. Часть 2 / Под Общ. Ред. С. В. Кручинина. – Воронеж: Изд.: «Научно-исследовательские публикации», 2014. – С. 14—16. Результати дослiдження були також обговоренi на засiданнях фiлософського клубу кафедри ФІПН (листопад, грудень 2018), V Фiлософському форумi (листопад 2018).

Структура роботи. Квалiфiкацiйна робота магiстра складаеться iз вступу, трьох роздiлiв, кожен з яких мае три пiдроздiли, висновкiв та рекомендацiй, списку використаноi лiтератури.

РОЗДІЛ 1

СВІТОВІ ПРОЦЕСИ ТА СТРУКТУРА ЛЮДСТВА

1.1 Якiснi особливостi держав свiту i iх природний шлях розвитку

Внаслiдок iсторичних обставин, не всi нацii мають власнi державнi утворення, що постають головною умовою нацiонального самозбереження в iх органiчнiй едностi. Створення централiзованих державних структур уможливило насильницький тиск на природнi основи нацiй, зокрема, в процесах створення метрополiй та колонiальних держав. На початку свого iснування колонiалiзм, насамперед з метою власного матерiального збагачення, дiяв жорстокими та насильницькими методами, до чого спонукали примiтивнi способи виробництва, рабство i беззахиснiсть колонiзованих нацiй.

Випереджальний розвиток европейських держав i iх високий економiчний рiвень (зокрема, завдяки своiй колонiальнiй свiтовiй полiтицi) став тiею суб’ективною силою, яка iнтенсивно колонiзувала американський континент, Африку, Австралiю, спричинила колонiальний вплив в Азii, на островах морiв i океанiв. Колонiзованi нацii розглядалися як джерело матерiального збагачення, а природа нацiй i необхiднiсть забезпечення iх природного стану не бралася до уваги, та й наука i свiтогляд того часу ще не мали тих знань i не володiли уявленнями, щоб здiйснювати аналiз i прогнозувати наслiдки таких дiй. Тому колонiзацiя того часу, яка супроводжувалася винищенням тубiльних нацiй в Америцi та завезенням туди як рабську робочу силу з Африки представникiв африканських нацiй, створило безвихiдне становище в мiжнародних i мiжнацiональних вiдносинах свiтовоi полiтики, порушувало генофонд нацiй свiту, що може спричинити небезпеки генетичного знищення самоi системи людства.

Зазначенi проблеми з вiдомих iдеологiчних причин панування космополiтичного свiтогляду замовчуються, не аналiзуються i, вiдповiдно, не включаються у вiдповiднi стратегiчнi дii для iх вирiшення. Навпаки, як ми бачимо, у цих умовах продовжуе панувати iмперiалiстична денацiоналiзацiя свiтовоi спiвдружностi нацiй, поширюеться космополiтичний свiтогляд, що дозволяе реалiзовувати стратегiю свiтового iмперiалiзму в контекстi глобалiзацii в масштабах всього людства.

На фонi цього, розвиток систем виробництва, науки та соцiальних процесiв сприяв не вдосконаленню чи видозмiнам, а зупинив пряму вiдкриту насильну колонiзацiю, що мае своi особливостi, в залежностi вiд виду iмперiалiзму. Бiльшовизована Росiйська iмперiя, сповiдуючи тоталiтаризм, була у невiдповiдностi з такою необхiднiстю, у наслiдок чого це привело до ii самознищення. Існуючi види колонiалiзму змушенi реагувати на якiснi змiни цього процесу i своi дii узгоджувати з такими потребами, створюючи для цього гiбриднi та прихованi форми колонiзацii.