1 2 3 4 5 ... 26 >>

Украдена батьківщина. Трилогія
Анатолій Резнік

Украдена батькiвщина. Трилогiя
Анатолiй Резнiк

Три найоб'емнiшi в украiнськiй лiтературi художнi поеми «УКРАДЕНА БАТЬКІВЩИНА», «БЛУД І ЗРАДА», «ЖИТТЯ ТА СМЕРТЬ» написанi на основi iсторичних подiй боротьби украiнського народу за волю та державнiсть. Цi твори можуть стати чудовим матерiалом для написання сценарiiв до художнього iсторичного кiно.

Украдена батькiвщина

Трилогiя

Анатолiй Резнiк

© Анатолiй Резнiк, 2019

ISBN 978-5-0050-0441-3

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

АНАТОЛІЙ РЕЗНІК

Поема «УКРАДЕНА БАТЬКІВЩИНА» написана на дiйсному iсторичному фактi Украiни в ii кульмiнацiйний момент, коли по-злодiйськи був вбитий Олегом, князем Русi з Новгорода, Аскольд, який був останнiм вождем украiнського народу в стародавнiй самостiйнiй украiнськiй державi. Росiйська iмперiя хоче приховати, перекреслити це в iсторii, лiквiдувати факт, що Украiна була на той час розвинена, едина держава в ii кордонах. З цiею метою у 1937 роцi на кручах Днiпра була знищена Аскольдова могила, щоб згубити, вибити з пам'ятi народу його iм'я. На це мiсце нам пiдсовують фальшиве твердження, що це була якась там Киiвська Русь i що ми украiнцi – не украiнцi, а походимо вiд росiян, а тому знову повиннi з ними злитися. В той час росiйська нацiя фактично – це синтез украiнцiв, бiлорусiв, болгар, туркменiв, татар, монголiв, фiнiв, карелiв та iнших, що на стику всiх цих нацiй i рас створили гiбридну сумiш русiв. Поширеним лицем найбiльше було азiатське з волоссям русим, тому i назва ця пiшла

Украiнська ж нацiя сформувалася вiд Полiсся до Чорного i Азовського морiв, вiд Дунаю, Закарпаття i ген аж за Кубань. Фальсифiкатори дiйсностi навмисне стверджують про те, що на цiй великiй територii жили печенiги, половцi (кумани), хозари (акацири), але тiльки не украiнцi, хоча назви рiзних частин украiнського народу не змiнюють реальноi сутi розвитку украiнськоi нацii, яка споконвiчно жила i завжди буде жити на своiй рiднiй землi.

УКРАДЕНА

БАТЬКІВЩИНА

(поема)

ПОХІД НА ВІЗАНТІЮ

(частина перша)

Широкий степ, залитий сонцем
У травах шовком хвилював,
Непроханим i хижим гостем
Орел у небi пропливав.
Дорога вилася степами
Напоена цих ароматiв трав,
А то звивалась мiж житами,
В яких то перепел, то жайворон спiвав.
Величний степ на пiвднi Украiни,
Безмежнiсть його неозора,
Над головою голубiнь прозора
Єдина була для народу
З днiпрового верхiв’я i до моря,
Та вiд Кубанi, до дунайського аж броду.

В розкиданих просторах,
В степах, лiсах i горах
Вирувало життя Украiни на зорi ii злету,
Коли прогрес ще не торкав планету
Гуркотом своiх машин,
А Батькiвщини син
Не мiг кордонiв всiх закрити,
Щоб людям у спокоi жити
У хатi рiдноi землi
Без чужоземного втручання.
І панувало вiчне зазiхання
На працю звершень iх рясних.
Вiд вражих нападiв чужих
Мечем вiн волю боронив
І син, i воiн Украiни.

На поворотi мiж житами
Дорогою, що пролягла
Пiвденними степами,
На розiгрiтих конях мчала
Шалена сотня юнакiв,
Їх печенiгами прозвали,
Бо вороги усi тiкали
Вiд тих нестримних козакiв.
І iхня слава
Неслась у захистi степiв
Вiд Киева до моря берегiв.
Цю сотню вiв
Їх сотник Петрусенко,
На перехрест дорiг-походiв,
Бiля Днiпра порогiв,
Де разом мали в один час
Усi зустрiтися полки,
Куди мав Дiр прийти,
Єдиний гетьман Украiни,
І об'еднати всi вiйська
Для захисту краiни.

На небосхилi в далинi
Уже виднiлись кручi
Де води синi, днiпровi
З порогiв падають кипучi.
І з мiсця сотник полетiв
Орлом над степом,
Який здригався i тремтiв
Вiд шквалу кiнського копита.
Минувши смужку жита,
Уже на пагорбi була
Та сотня печенiгiв,
З якого прямо вся
Долина була видна.
І ось вони стояли рядом
1 2 3 4 5 ... 26 >>