Націоналізм як основа збереження та розвитку націй

Колонiальна держава, що збудована з iмперiалiстичних потреб, вимушена свою полiтику колонiзацii проводити на контролi та пiдпорядкуваннi свiтового запасу сировини, виробництва i ринку збуту. Такою державою е США. Іншi держави, що сформованi за цiею ж моделлю, залежать вiд США i не здатнi вирiшувати своi внутрiшнi проблеми, якi е наслiдком денацiоналiзацii iх суспiльств. Цей метод колонiзацii мае ту особливiсть, що сам колонiзатор зацiкавлений у посиленнi виробництва готовоi продукцii у колонiальних краiнах, бо це дае йому економiчну вигоду через дешеву робочу силу й iншi складовi, що впливають на формування собiвартостi виробленоi продукцii. Для цього будуються колонiзатором у своiх колонiях необхiднi для пiдтримки виробництва державнi структури, залучаеться рушiйна сила – фактор нацiоналiзму.

На такому принципi iснуе i дiе така держава-колонiзатор, як Англiя. Свою нацiональну основу i традицii вона зберiгае у формальнiй федерацii як Великобританiя, водночас, внаслiдок розвитку нацiональних основ своiх колонiй, i до нинi користуеться ними. На цьому принципi побудована спiвдружнiсть, яку очолюе Великобританiя, в яку входить 42 краiни свiту, у тому числi у 14-ти державах англiйська королева е главою. У 34-х державах державною мовою визнана англiйська (двомовнiсть не врахована). Деколонiзацiя вiдбуваеться з дотриманням потреб нацiй на самовизначення, навiть часто зi стимулюванням цього процесу колонiзатором, оскiльки цим створюеться стимул для розвитку виробничого процесу, що дозволяе колонiзаторовi отримувати економiчну користь. Нацiональне пригнiчення колонiзованих нацiй, навпаки, приносить колонiзаторовi економiчнi збитки, протистояння, опiр колонiзацii та у пiдсумку – розрив мiждержавних зв’язкiв. Нацiонально стабiльними е 18 держав i державних утворень арабських нацiй, з яких 8 розмiщенi на Пiвночi Африки та 10 в Азii. Це кiлькiсне вираження арабських держав не е кiнцевим нацiональним вираженням, оскiльки врахованi державнi утворення, якi створенi iмперiалiстичними силами з метою iх економiчноi експлуатацii, шляхом вiдриву частин територiй вiд вiдповiдних арабських нацiональностей.

Для прикладу, таким державним утворенням е Кувейт. Пiсля нацiонального упорядкування, визначиться стабiльна кiлькiсть арабських держав i курди неодмiнно отримають право на свою державнiсть. Число краiн у свiтi нестабiльне у наслiдок нацiонального державотворчого процесу (об’еднання Нiмеччини, роз’еднання Чехословаччини, югославськi процеси та iншi). З майже з 200 держав i державних утворень, у свiтi 22% становлять посткомунiстичнi держави, якi знаходяться в активному станi свого нацiонального та економiчного вiдродження, який вимагае не тiльки органiзацii вiдповiдних дiй, але й матерiального забезпечення, що зруйноване тоталiтарними режимами.

Таке становище прагнуть використати iмперськi сили iншого гатунку, якi сконцентрованi у свiтовi полiтичнi, вiйськовi, економiчнi, фiнансовi, бiзнесовi структури та все роблять для того, аби зупинити процес нацiонального вiдродження нацiй, ставлячи iх у свою залежнiсть та спрямовуючи у напрямку незворотностi змiшування усiх нацiй в едину iмперську свiтову структуру. Це створюе можливiсть iмперiалiстичними силами взяти пiд свiй вплив i контроль полiтичне та економiчне життя цих держав, з метою перетворення iх на свiй економiчний простiр. Незворотний хiд природного розвитку людства на наше переконання, не можуть зупинити будь-якi сили, якi стоять проти нацiонального вiдродження нацiй, що повиннi вiльно себе виражати.

Природнi умови та величина територiй держав значно рiзняться мiж собою по континентах, але така нерiвномiрнiсть i нерiвнозначнiсть е природною, вiдповiдно до природи нацiй, а тому при нацiональному станi iх держав, це створюе гармонiю у мiжнародних економiчних вiдносинах всiх краiн. Головною проблемою е те, що колонiалiзм i iмперiалiстичнi сили значно порушили та сильно зруйнували нацiональну основу цiлих континентiв. Величина держав мае значення, але економiчна потужнiсть i iх всебiчний розвиток визначае мiра нацiонального, тобто природного iх стану, та створення умов для повноцiнного розвитку. Європа сьогоднi слiпо йде шляхом iмперiалiзму та денацiоналiзацii на зразок США, створивши iмперську наднацiональну структуру – Європейський Союз. За декiлька десятилiть, якщо процес не зупинити, крiм офiцiйних державних символiв не можливо буде зрозумiти та визначити нацiональну приналежнiсть та iдентичнiсть хоч i спорiднених европеоiдних нацiй, на фонi асимiляцii бiженцiв та мiгрантiв з Азii, Африки iнших континентiв та краiн.

В Азii знаходиться 44 краiни, що мають своi особливостi. В середньому кожна краiна займае територiю 720 тис. квадратних кiлометрiв, але ця територiя найбiльш густозаселена – 85 чоловiк на 1 квадратний кiлометр. Денацiоналiзацiя цих краiн майже не торкнулася за винятком деяких азiйських посткомунiстичних i соцiалiстичних. Цi краiни мають дуже рiзний iдейний i полiтичний змiст, що викликало певнi розбiжностi, якi приводили до вiйськових дiй як в серединi цих краiн, так i мiж ними, зокрема, як це було мiж Китаем i В’етнамом.

Бiльшу складнiсть у створенi нацiональних суспiльств мають тi держави, що проповiдували iмперську iдеологiю i вiйськовою силою створили своi територii, об’еднавши в одне суспiльство рiзнi нацii, що сформувалися на протязi довгоi iсторii свого розвитку на певнiй територii свого проживання, i це об’еднання вiдбувалося не на нацiональнiй основi. В Індонезii таким чином об’еднано багато нацiй в одному державному утвореннi. У великiй мiрi в азiатських державах по циганському принципу розселилося багато китайцiв, як це зараз вiдбуваеться у Сибiру i на Далекому Сходi Росiйськоi iмперii. Їх присутнiсть у великiй кiлькостi, створюе напругу i негативно впливае на нацiональну стабiльнiсть таких краiн. У той час, японцi стабiльно живуть i розвиваються у своiй краiнi, створивши нацiоналiстичний зразок в Азii, наслiдком чого е економiчна потужнiсть i матерiальне забезпечення цiеi нацii, попри те, що державна японська полiтика здiйснюеться за принципами та умовами свiтового iмперiалiзму, виробивши адекватну систему протидiй та пластичностi у цьому вимушеному спiвiснуваннi.

На африканському континентi знаходиться 48 держав. Нацiональностi, що iх населяють, дуже рiзнi по своiй природi. На Пiвночi Африки арабськi краiни виявляють достатню нацiональну стабiльнiсть, хоч частково зберiгаеться комунiстична сутнiсть (Лiвiя, Тунiс). Якщо дослiджувати негритянськi нацii, то вони по своiй природi е дуже рiзноманiтними, але вони мають ту характерну особливiсть, що бiльшiсть з них невеликi в кiлькiсному складi мешканцiв i тому державнi утворення, якi виникають, робляться спроби iх об’еднати в одне державне утворення. Це створюе проблему пошукiв форм i методiв iх нацiонального збереження.

Процес нацiонального вiдродження i державотворення у спiвдружностi спорiднених нацiй, що сформувалися з одноi негроiдноi раси на африканському континентi, витiсняе тих колонiзаторiв з iх територii. На фонi цих процесiв, все ж таки 13 краiн (Ботсвана, Гамбiя, Гана, Замбiя, Зiмбабве, Лесото, Малавi, Нiгерiя i деякi iншi) входять у спiвдружнiсть, яку очолюе iмперська держава Великобританiя. Не дивлячись на вiдносно невелику кiлькiсть населення нацiй Африки, вони добре себе зберiгають, тобто нацiоналiзм достатньо виражений, що е гарантом iх стабiлiзацii та перспективи створення нацiональних держав. Об’еднання кiлькох нацiй в однiй державi створюе природну нестабiльнiсть пiд дiею нацiональних сил, якi прагнуть нацiональноi державностi. Часто це приводить до державних переворотiв, створення революцiйних урядiв, тощо.

На американському континентi 28 держав. Притому всi вони були створенi европейськими нацiями у наслiдок панування iмперського свiтогляду, що супроводжувався практичними дiями тотальноi колонiзацii цього континенту, де жорстоко винищувалися тубiльнi нацii iндiанцiв i ескiмосiв. На цьому континентi не iснуе нi однiеi нацiональноi держави: двi держави з французькою мовою (Гвiана, Гаiтi); 7 держав з державною англiйською мовою (Канада, США, Багамськi острови, Белiз, Гайана, Гренада, Домiнiка); на величезнiй територii Бразилii державною мовою е португальська; 14 держав мають iспанську державну мову. Лише три краiни мають бiльш як 50% тубiльного населення (Болiвiя, Гайана, Гватемала). У 18 держав американського континенту у своему складi мають 50% негрiв, мулатiв i метисiв, а у шести держав суспiльство складаеться виключно з негрiв, мулатiв i метисiв (Бразилiя, Венесуела, Гаiтi, Домiнiка, Гренада, Домiнiканська республiка). Пiвнiчна Америка (США, Канада) складае своi суспiльства iз нацiонального конгломерату.

Усi цi держави, що утворилися у наслiдок колонiзацii чужих територiй i винищення мiсцевого населення, вважаються суверенними державами, крiм французькоi Гвiани. Імперiалiстична природа iх денацiоналiзованих суспiльств е занадто генетично скалiченою, що потребуе негайного наукового забезпечення для повернення iх у здоровий природний стан. Якщо говорити про економiку тих держав, то вона практично пiдпорядкована США. Тобто, неприродне iснування таких держав тримаеться на боротьбi за домiнування i захистi вiд цього насильного економiчного тиску, якi по своiй сутi позбавленi нацiонального iдеалу i тому е не життездатними, прямуючи шляхом до своеi повноi деградацii.

Генетичний фонд таких суспiльств руйнуеться в геометричнiй прогресii, що веде до генетичного вибуху, який виражаеться у багаторазовому збiльшеннi спадкових хвороб, фiзичним та психiчним виродженням (у тому числi рiзким збiльшенням трансвеститiв, геiв, лесбiянок), бездуховнiстю, аморальнiстю, неконтрольованим розвитком наркоманii, алкоголiзму, кримiногенностi. Все це веде до неможливостi полiтичноi органiзацii таких суспiльств. Тому американський континент в контекстi нацiонального змiсту найбiльш проблематичний. Покарання за порушення природних законiв розвитку людського суспiльства несправедливим чином лягае на все новi й новi поколiння генетично скалiчених людей.

Держав на островах морiв i океанiв 37, якi в найбiльшiй мiрi знаходяться пiд колонiальним i iмперiалiстичним впливом. Лише три з них зберiгають мову тубiльного населення (Бахрейн, Ісландiя, Мальдiвська республiка). У 17-ти таких держав державною мовою е англiйська, у 5-ти – французька, i лише на Кубi – iспанська. 12 таких держав е залежними, 16 – знаходяться у спiвдружностi, яку очолюе Великобританiя, в тому числi у 10-ти острiвних держав главою держави е англiйська королева. Якщо у 14 таких державах тубiльного населення понад 50%, то у 10-ти держав негрiв, мулатiв i метисiв – бiльш як 50%. Є також 9 держав, у яких 90% тубiльного населення, але разом з тим е також 9 держав, де понад 90% негрiв, мулатiв i метисiв. Все це створюе державну i соцiальну нестабiльнiсть, проблеми, якi вимагають зупинення денацiоналiзацii через наукове вивчення даного питання та вироблення гуманних i безболiсних шляхiв його вирiшення, i разом з тим, потребою усвiдомлення суспiльством такого стану для поступового створення свiту нацiональних держав.

Частина свiту, Австралiя, з територiею 7,7 мiльйона квадратних кiлометрiв, окупована англiйцями, якi створили державне утворення – Австралiйський союз, де главою держави е англiйська королева. Великi територii в якiйсь мiрi зберегли тубiльне населення вiд винищення, а англiйське населення ще зберiгае свiй генофонд. Все це полегшуе розв'язання проблеми нацiонального становлення держав, так i вiдродження людських популяцiй, з яких буде у майбутньому складатися спiльнота цих держав.

Таким чином, единий шлях до природного i гармонiйного розвитку людства полягае у перемозi нацiоналiстичного свiтогляду над iмперiалiстичним, у формуваннi його чiтких i зрозумiлих позицiй, що будуються на повазi всiх нацiй з iх мовою, культурою, iсторiею, традицiями, звичаями, фiзiологiчними та психологiчними особливостями, з розумiнням того, що нацii мають унiкальну природу свого становлення та розвитку, яка збагачуе цей свiт, робить його кольоровим i рiзноманiтним. Забезпечуеться незаперечне право кожноi нацii на державнiсть у межах своiх етнiчних земель, рiвних прав та можливостей у нацiональному становленнi й розвитку, збагачуючи цей свiт новими здобутками та вiдкриттями у всiх сферах життедiяльностi.

1.2. Полiтика iмперiалiстичних блокiв, союзiв, органiзацiй в аспектi стратегiй домiнування над людством

Протягом всiх iсторичних епох iснування iмперiалiзму, його дiяльнiсть здiйснюеться при допомозi блокiв. В раннi перiоди iмперiалiзм базувався в основному на вiйськовiй силi, пiдкоряючи нацii. З удосконаленням методiв колонiзацii, здiйснювалися прогресивнi методи вiйськового насильства, у тому числi маскуючи його «демократiею». Цi процеси вiдбувалися протягом ХХ сторiччя поетапно, завершуючи iх локальними та свiтовими вiйнами. В сучасних умовах цi процеси вичерпали своi можливостi i насильницька суть iмперiалiзму утворюе абсолютизоване насильство над людством, використовуючи структуризацiю людства iмперiалiстичними блоками, союзами та iх структурними елементами. Все це здiйснюеться при iмперiалiстичнiй структуризацii життевих процесiв людства, в напрямку досягнення кiнцевоi мети – створення единого безнацiонального iмперiалiстичного простору, трансформуючи сучаснi, хоч i залежнi нацiональнi державнi утворення в единий об’ем.

Ця структуризацiя i дiяльнiсть здiйснюеться в галузi полiтики, спотвореного свiтогляду та iдеологii, правового обумовлення i контролю з лiквiдацii нацiональноi фiнансовоi дiяльностi, з метою створення единого iмперiалiстичного фiнансового простору, як вирiшального контролю над свiтовим виробничим i всiма життедiяльними процесами людства. Один з головних механiзмiв такоi дiяльностi полягае у лiквiдацii нацiональних виробничих процесiв, внутрiшнiх ринкiв, як структур закономiрного iснування свiтового ринку, створивши на мiсце нього едину iмперiалiстичну суть. Життедiяльнiсть такоi насильницькоi системи над людством здiйснюеться при допомозi вiйськовоi сили. Для цього створюються i дiють вiйськовi блоки.

Нинi здiйснюеться вiйськовий контроль над нацiями, створеними наявними збройними силами Органiзацii Об’еднаних Нацiй (ООН). Цими вiйськовими формуваннями Рада Безпеки ООН на основi створеного iмперiалiзмом Статуту ООН надае собi право здiйснювати будь-яке вiйськове насильство. Цементуеться така дiяльнiсть первинними iмперiалiстичними блоками. Вони теж дiють як складова частина свiтовоi системи iмперiалiзму. Так у раннiй перiод дiяла «Британська спiвдружнiсть», яка модернiзувалася у «Спiвдружнiсть краiн, очолюваних Великобританiею». Цей блок створив англiйський колонiзатор зi своiх колонiй «Вестмiнстерським статутом 1931 року». У цей блок увiйшли 44 держави-колонii (на 1981 рiк), а також територii Австралii та Новоi Зеландii, як продукт англiйськоi колонiзацii.

На основi цього блоку була створена iмперiалiстична «стерлiнгова зона». Всi такi iмперiалiстичнi системи свою дiяльнiсть пiдпорядковують Радi Безпеки ООН, як необхiдна вiйськова система, прикриваючи ii маскуванням «демократiею» та «потребою» нацiй. Такi вiдгалуження «Ради Безпеки» – це iмперiалiстичнi державнi утворення: Росiйськоi федерацii (колись СРСР), Великобританii, США, Францii, Китаю, якi забезпечують абсолютизацiю iмперiалiстичних сил у застосуваннi вiйськовоi сили проти любоi нацii. Для вiйськового та адмiнiстративного контролю над колонiями була створена в структурi ООН «Рада по опiцi» у 1946 роцi.

В динамiзмi своеi дiяльностi з часом був створений загальносвiтовий блок «колективноi безпеки» начебто з причин «захисту миру». Вiйськова ж активнiсть забезпечувалася «Кiнцевим актом загальноевропейськоi наради» (пiд керiвництвом США) у 1975 роцi. Складовою частиною цього блоку був СРСР. Ця вiйськова загальноiмперська потреба цементуе свою дiяльнiсть регiональною, для чого була створена «Європейська» та «Азiатська» «безпеки». «Азiатська безпека» створювалася за iнiцiативою СРСР, закладених у 1939—1945 роках передумовами Другоi свiтовоi вiйни та створена пiсля неi, як удосконалення iмперiалiстичного двигуна методом конкуренцii, у пошуку бiльшоi ефективностi колонiзацii за ширмою «комунiзму» та «демократii»

У потребi боротьби з нацiоналiзмом у 1907 роцi був створений iмперiалiстичний вiйськовий блок «Антанта», який називав ще себе «Троiстою згодою» (Великобританiя, Францiя, Росiйська iмперiя). Пiд час реалiзацii вiйськових дiй Антанти у Першiй свiтовiй вiйнi, вона у своiй коалiцii нараховувала понад 20 iмперiалiстичних державних утворень (в тому числi США). Цi вiйськовi дii були направленi проти ще не органiзованого i iдеологiчно не забезпеченого нацiоналiзму, який реалiзовував себе нацiональними державними структурами, що е вираженням закономiрностi природних потреб нацiй. Одноразово, комунiзацiя Росiйськоi iмперii створила необхiднi умови для створення безнацiональноi «радянськоi людини». Все це здiйснювалося створенням комунiстичних блокiв, «Комунiстичного iнтернацiоналу», «Соцiалiстичного Інтернацiоналу». Пролетарський класовий iнтернацiоналiзм, не дивлячись на вiдсутнiсть можливостi на наукове його забезпечення, впроваджувався у практичнi життедiяльнi процеси полiтичними методами та механiзмом державних структур.

Це давало можливiсть на практицi пересвiдчитися, що його фальшива суть заперечуеться реальнiстю самого життя. 1-й Інтернацiонал був створений 28 вересня 1864 року в Лондонi як мiжнародне товариство робiтникiв, фактично це була створена перша практична пролетарська iнтернацiональна органiзацiя, вiдповiдно до комунiстичних iдей класовостi суспiльства, а не на нацiональнiй основi. У наслiдок невiдповiдностi з вимогами закономiрного нацiонального розвитку людства, ця органiзацiя змушена була саморозпуститися у 1876 роцi, довiвши нереальнiсть самих iдей пролетарського iнтернацiоналiзму. 14—21 липня 1889 року в Парижi на 1-му установчому конгресi, був створений 2-й Інтернацiонал, уже як мiжнародне об’еднання соцiалiстичних робiтничих партiй.

Але всi члени цього iнтернацiоналу з початком Першоi свiтовоi вiйни, вiдкинули пролетарськi iнтернацiональнi позицii i дiяли з вимог нацiональних iнтересiв кожноi нацii, що е вимогами реального життя, а не словоблудством iдей пролетарського класового iнтернацiоналiзму. Сама реальна дiйснiсть нацiоналiзму стала бути причиною розвалу 2-го Інтернацiоналу, який без науковоi основи не зумiв забезпечити й органiзувати спiвпрацю нацiй свiту, як необхiдну запоруку розв'язання спiльних проблем, протидii iмперiалiзму, гармонiзацii стосункiв мiж нацiями, що не ставилось до уваги, через вiдсутнiсть прагнень дiяти у цьому напрямку та незрiлiсть iдеологiчних та свiтоглядних позицiй того часу. Захопивши державну владу в Росiйськiй iмперii та використовуючи ii, вершителi комунiстичних iдей у 1919 роцi створили 3-й Комунiстичний Інтернацiонал, «Комiнтерн». Це була мiжнародна органiзацiя, яка об’еднувала всi комунiстичнi партii свiту i здiйснювала загальне керiвництво свiтовим комунiстичним рухом, розробляла основнi принципи його стратегii й тактики.

Але навiть при використаннi державних структур та всiеi ii матерiальноi потужностi, не можливо було заставити iснувати навiть органiзацiйну ii форму, що будувалася на неприродних iдеях едностi та спiвпрацi нацiй за класовим принципом. Виходячи з фальшивих авантюристичних iдей пролетарського класового iнтернацiоналу, хiд iсторii у 1943 роцi лiквiдував 3-й Інтернацiонал. «Манiфест Комунiстичноi партii», як основа комунiстичних iдей е тою абсурднiстю, яку саме життя не бере до уваги. Вiдбулось самознищення державних структур, що будувалися на принципах комунiзму з практичними дiями пролетарського класового «iнтернацiоналiзму», що вимагали знищення нацiй i нацiоналiзму, стають бути силою самознищення механiзму таких дiй. А тепер про iнтернацiоналiзм i його суть. Насправдi iнтернацiоналiзм – це один з напрямкiв реалiзацii нацiоналiзму, що грунтуеться на спiльнiй органiзацiйнiй дiяльностi нацiй у захистi вiд iмперського впливу, побудови свiту нацiональних незалежних рiвноправних держав, гармонiзацii стосункiв мiж нацiями свiту, розв'язання спiльних проблем заради збереження та розвитку усiх нацiй i нiякого вiдношення до бiльшовицького його розумiння про вселюдську солiдарнiсть трудящих мас на класовiй основi немае.

Часто iмперiалiстичнi вiйськовi блоки маскували свое створення з причин необхiдностi «збереження миру», полiтичним «об’еднанням» та iнше. Наприклад, вiдбулося таке створення у 1966 роцi «Азiатсько-тихоокеанськоi ради» (АЗПАК) зi штаб-квартирою у Таiландi в мiстi Бангкок. В цей вiйськовий блок входили iмперiалiстичнi державнi утворення Австралiя, Нова Зеландiя з подвiйним блокуванням одноразово в системi «великобританськоi колонiзацii». За допомогою такого подвiйного входження у блоки, вiдбуваеться вмонтовування нацiональних держав для iх контролю, узалежнення. Зокрема, в АЗПАК входила Японiя, Фiлiппiни, Тайвань, Пiвденна Корея. Дублювання вiйськових iмперiалiстичних блокiв продовжувало повторюватися. Був створений вiйськовий блок АНЗЮК з Австралii, Великобританii, Малайзii, Новоi Зеландii та Сiнгапуру (АНЗЮК). Також у 1952 роцi вiдбулося створення вiйськового блоку АНЗЮС з Австралii, Новоi Зеландii та США, як основного виразника iмперiалiстичних сил. Повторнiсть iмперiалiстичного вiйськового блокування змiцнюе вiйськову структуризацiю, пристосовуе ii до регiональних умов, для створення единоi свiтовоi iмперiалiстичноi вiйськовоi системи. Саме цю особливiсть виражае створення 4-го квiтня 1949 року у Вашингтонi iмперiалiстичного вiйськового блоку «Органiзацiя пiвнiчноатлантичного договору» або «Пiвнiчноатлантичний союз» пiд загальною назвою НАТО.

Створений цей блок Сполученими Штатами Америки, як централiзованим вираженням свiтових сил iмперiалiзму. Первинний документ про утворення цього вiйськового блоку пiдписали США, Великобританiя, Францiя, Бельгiя, Нiдерланди, Люксембург, Канада, Італiя, Португалiя, Норвегiя. НАТО володiе арсеналами США, Великобританii та iнших державних утворень з можливостями надпотужного термоядерного удару, що освоюють космiчний простiр з вiйськовою метою. НАТО не лише посилюе вiйськовий потенцiал iмперiалiзму, але i здiйснюе послiдовний органiзацiйний процес трансформацii спочатку СРСР, а зараз Росiйськоi Федерацii до США (що яскраво засвiдчуе бажання президента Трампа, та пiдтримка його намiрiв у росiйському соцiумi пiд час його виборчоi кампанii), перегруповуе своi сили, консолiдуе простiр вiйськових дiй, здiйснюе комунiкативний розвиток, створюе новий полiтичний змiст. Ось якi думки висловлюються з цього приводу: «…на думку багатьох сучасних дослiдникiв, зокрема японського фiлософа Т. Умехарi, «iсторiя СРСР стане iсторiею США» [108, c.56].

В сучасних умовах iмперiалiстичнi блоки набули нових якiсних особливостей – свiтовi сили iмперiалiзму мають свiдомо роз’еднанi вiйськовi потуги (США, Англii, НАТО, ООН). Це дозволяе здiйснювати агресiю одними вiйськами, а iншi займають необхiдну позицiю для дiяльностi тiеi ж агресii в iншому якiсному змiстi, зберiгаючи едине цiле, розiгруючи «демократiю», прагнучи зберегти «законнiсть» агресора. Прикладом цього е друга агресiя проти Іраку. Так само, НАТО 10 червня 1998 року прийняло рiшення про нанесення по Югославii авiацiйного бомбового та ракетного удару, ставлячи мету знищення вiйськових та iнших об’ектiв, якi для НАТО заважають стратегii iмперiалiстичних сил Свiту, де формуються сили нацiоналiзму.

Нинiшне всесвiтне вираження могутньоi вiйськовоi сили iмперiалiзму, створене у тактичному планi на безперервному виникненнi, зникненнi та трансформацii одних вiйськових блокiв в iншi. Один з таких блокiв з iнiцiативи США та Великобританii у 1955 роцi був створений на Близькому i Середньому Сходi пiд назвою «Органiзацiя центрального договору» (СЕНТО), який проiснував до 1979 року (до серпня 1959 року мав назву «Багдадський пакт»). До СЕНТО входили: Туреччина, Пакистан, Великобританiя, Іран, Ірак (вийшов з блоку у 1958 роцi). Офiцiйне членство у цьому блоцi США не було показано, але створення блоку, органiзацiйнi процеси, дiяльнiсть та керiвництво здiйснювали США. Пакистан та Іран були втягнутi у цей блок для лiквiдацii нацiоналiстичних процесiв у цьому регiонi, хоч це виявилося неможливим. Саме тому розвиток подiй дiйшов до того, що у 91-му роцi свiтовi iмперiалiстичнi сили, в тому числi НАТО, здiйснили вiйськовий удар по Іраку пiд кодовою назвою «Буря в пустелi», продовжуючи цi удари до кiнця 1998 року, з надуманим приводом недопущення атомного озброення Іраку. Одноразово з СЕНТО (1954—1977 роки) США утворили вiйськовий блок СЕАТО. У червнi 1977 року цей блок припинив свое iснування вiдповiдно до планiв його дiяльностi.

Створення вiйськових блокiв було характерним для всiеi системи iмперiалiзму. 14 травня 1955 року був створений бiльшовизованою Росiйською iмперiею «Варшавський договiр 1955», у який входили: Албанiя, Болгарiя, Нiмецька Демократична Республiка, Польща, Румунiя, СРСР, Угорщина, Чехословаччина. Його комунiкацiя не була якоюсь iмперiалiстичною особливiстю, а лише рiзновиднiстю з единими iмперiалiстичними потребами знищення нацiй, який також виконав свою «мiсiю». Нинi цей блок не тiльки самолiквiдувався, але його бiльшiсть учасникiв стали членами НАТО. У перiод Другоi свiтовоi вiйни США створили «антигiтлерiвську коалiцiю», назвавши ii «Декларацiею 26» з метою спiльноi боротьби проти ще одного рiзновиду iмперiалiзму – нiмецького iмперського нацiогегемонiзму над людством. Одноразово, США та Великобританiя 14 серпня 1941 року створили «Атлантичну хартiю», яка мала пiсля перемоги у Другiй свiтовiй вiйнi, здiйснити необхiдний передiл свiту (Декларацiя вiд 26 державних утворень 1942 року). До цього блоку 24 вересня 1941 року був приеднаний СРСР. У 1954 роцi були створенi «Паризькi угоди 1954 року», пiдписанi в Парижi Сполученими Штатами Америки, Великобританiею, Францiею, Канадою, Бельгiею, Нiдерландами, Люксембургом з Федеративною Республiкою Нiмеччини, яка виконувала тодi функцiю каяття за скоенi злочини перед людством i це свiдомо подавалося, як перемога над нацiоналiзмом, хоч нiякоi перемоги над нацiоналiзмом не було.

Імперський свiт на той час перемiг у протиборствi з одним iз найжорстокiших iмперських рiзновидiв – нiмецьким нацiогегемонiстичним iмперiалiзмом. Злочини нацизму, як ми вважаемо, свiдомо приписувалися нацiоналiзму, використовуючи предмет пропаганди для фальсифiкацii та спотворення самого явища нацiоналiзму. Цi протоколи створеного блоку пiдписанi Великобританiею, Францiею, Італiею, Бельгiею, Нiдерландами, Люксембургом, i Федеративною Республiкою Нiмеччини, засвiдчували про створення в рамках НАТО Захiдноевропейського союзу, який став сьогоднi дiевим механiзмом «iнтеграцii» всiх европейських нацiй i не тiльки, тепер вже пiд новою назвою «Європейський Союз». Ця дiяльнiсть Захiдноевропейського союзу була розрахована на певний час до 2005 року, що викривае iмперiалiстичну стратегiю на нову його трансформацiю (сьогоднi це вже е реальнiстю), щоб втягнути у себе якнайбiльше число краiн, що мають розвиватися за умовами iмперського бачення свiту. Американсько-росiйська дiяльнiсть синтезувалася для необхiдностi единоi iмперiалiстичноi потреби створення рiзних блокiв в системi НАТО, ООН та iнших структур.

Так були створенi «Брюссельськi асамблеi громадських сил за безпеку i спiвробiтництво в Європi». Перша така асамблея вiдбулася 2—5 червня 1972 року в Брюсселi у Бельгii. В нiй взяли участь 800 делегатiв з 27 краiн Європи, створивши «декларативнi документи» з потреб пропагандистського маскування уже створеноi стратегii та тактики централiзацii в едину суть свiтових iмперiалiстичних сил. Для цього ця асамблея прийняла документ «За европейську безпеку i спiвробiтництво». Друга така асамблея вiдбулася 26—29 квiтня 1975 року у цьому ж Брюсселi, в якiй взяли участь 500 делегатiв з 29 краiн Європи. Всi вiйськовi, полiтичнi, економiчнi, фiнансовi блоки свiтових iмперiалiстичних сил е засобом та механiзмом конкретноi специфiчноi дiяльностi. Як ми бачимо, ця «машина» свою дiяльнiсть здiйснюе завдяки органiзацiйнiй системi.

Для цього обов’язковим е здiйснення полiтичного всеосяжного контролю над людством у всiх сферах життедiяльностi, через створенi мiжнацiональнi органiзацii та структури, якi зорганiзованi через початкову структуризацiю на мiжнародному рiвнi. У 1944 роцi США через механiзм ООН, членом якого був СРСР, створений мiжнародний валютний фонд (МВФ). Наступним етапом розширення цiеi дiяльностi 10 липня 1970 року в рамках Соцiалiстичноi Ради Економiчноi Взаемодопомоги створений Мiжнародний iнвестицiйний банк (МІБ). І таких структур було створено десятки: МКА, МАЕСГ, МАЕН, МОС, МОП, МАГАТЕ, МБЕС, РЕВ i т. д.

Варто зазначити, що у наслiдок Першоi свiтовоi вiйни, свiтовий iмперiалiзм у 1919 роцi на Паризькiй мирнiй конференцii створив Лiгу Нацiй. США, як керiвник i органiзатор цього дiйства, зi стратегiчних потреб не входили в членство Лiги Нацiй. Це створювало можливiсть на перспективу, створити бiльш досконалий засiб дiяльностi ООН, в абсолютнiй прiоритетностi США. Для цього у квiтнi 1946 року на спецiально скликанiй Асамблеi Лiги Нацiй було оголошено про припинення ii iснування, тобто пiсля виконання ii функцiй у свiй час. Пiсля лiквiдацii Лiги Нацiй «мандатнi територii» перейшли пiд опiку ООН. Для цього у 1945 роцi створена «опiка мiжнародна», як механiзм змiцнення свiтовоi колонiальноi системи. Для вказаноi мети, в умовах i завданнях iмперiалiзму пiсля Другоi свiтовоi вiйни, був створений наступний механiзм дiяльностi по боротьбi з нацiоналiзмом та знищення нацiй. 26 червня 1945 року на конференцii в Сан-Францiско було пiдписано Статут Органiзацii Об’еднаних Нацiй (ООН) 50 державами, з офiцiйною датою створення 24 жовтня 1945 року, коли набув чинностi Статут ООН.

Першою метою було створення членства ООН iз всiх держав Свiту, тих що перемогли у Другiй свiтовiй вiйнi й тих, що отримали поразку в нiй, тобто створилися умови взяти пiд контроль цiею iмперською структурою будь-яку можливiсть нацiонального вiдродження. ООН, як iмперiалiстичний засiб дiяльностi США, була структуризована в об’емi всього людства, охоплювала всю його життедiяльнiсть. На 1 сiчня 1982 року членами ООН були вже 157 державних утворень. Людство було перетворене в едину iмперiалiстичну суть i потребу, пiдпорядковуючи свiтову виробничу, наукову, фiнансову, вiйськову, судову та правову, свiтоглядну та iдеологiчну сферу своiм iмперiалiстичним потребам. Пiд прапорами ООН здiйснюються регiональнi вiйни, створенi вiйськовi iмперiалiстичнi сили, якi без оголошення вiйни наносять бомбовi та ракетнi удари по суверенних нацiональних державах. Вiйська США дислокованi по всiй земнiй кулi, сконцентрувавши у своiх руках найбiльший термоядерний потенцiал.

У 1949 роцi була створена Всесвiтня федерацiя профспiлок з безпосередньою iмперiалiстичною дiяльнiстю. У 1980 роцi ця профспiлкова органiзацiя об’еднувала 126 профспiлок 90 краiн Свiту. Структура органiзацii була такою, щоб зберегти змiст повноi рiзноякiсноi iмперiалiстичноi сутi. Поглиблювалася ii дiяльнiсть трьома регiональними органiзацiями – Азiатська, Африканська, Мiжамериканська. Це дозволяло максимально використовувати особливостi цих регiонiв i залишити можливiсть на дiяльнiсть Європейських органiзацiй. Цi профспiлки користувалися консультативним статутом в Економiчнiй i Соцiальнiй Радi ООН ЮНЕСКО, Мiжнародноi органiзацii працi, Продовольчоi i сiльськогосподарськоi дiяльностi ООН, Мiжнародного агентства по атомнiй енергii, що створювало для таких органiзацiй абсолютну iмперiалiстичну залежнiсть. Мiжнародна конференцiя «вiльних» профспiлок з трьома регiонами була не европейська, а штаб керiвництва знаходився в Європi у Брюсселi, тобто сумiсно з центром керiвництва НАТО. У 1945 роцi була створена Всесвiтня федерацiя профспiлок з такою ж метою i повноваженнями, у яку входили майже усi державнi утворення Свiту. Такi «всесвiтнi» органiзацii, що випливало з iх дiяльностi, замасковували нацiональнi проблеми та потреби, створюючи усiм нацiям единий iмперський змiст.

В галузi iдеологii ООН свою дiяльнiсть перенаправляе зi створення обумовленостi неактуальностi захисту природи нацiй i створення улесливого ставлення до захисту «прав людини», чим створюеться видимiсть якогось захисту, на фонi фактичного знищення нацiй та iгнорування iх прав. Для скоення таких злочинiв проти нацiй та нацiоналiзму, методом цiеi ж ООН створена велика сiтка пропаганди такоi дiяльностi. Вся потужнiсть наявноi у свiтi технiки, джерел iнформацii, радiомовлення, телебачення, друкований матерiал, виливав «отруту» iмперiалiстичного змiсту, формуючи свiтогляд дiтей, пiдлiткiв, громадян всiх нацiональностей.

Ця iмперiалiстична дiяльнiсть поглиблювалася комунiстичною iдеологiчною дiяльнiстю, тими «соцiалiстичними державними структурами», якi очолював СРСР i якi своiм членством складали усi структури ООН, у тому числi пропагандистськi, як едина iмперiалiстична потреба для спотворення, фальсифiкацii iдеологiчних та свiтоглядних основ нацiоналiзму, з потребою його дискредитацii та знищення. У 1946 роцi створена Мiжнародна органiзацiя радiомовлення i телебачення (ОРТ), членами якого були «соцiалiстичнi» держави, очолюванi СРСР, втягуючи у себе держави з потенцiйними можливостями нацiоналiзму як Алжир, Єгипет, Ірак, Малi, Судан, Фiнляндiя, з метою вiдвернути iх вiд нацiонального, направивши iх пропагандиську дiяльнiсть на iмперiалiстичнi основи, через комунiстичнi iдеi. Так, у 1950 роцi був створений «Європейський союз радiомовлення» (ЄСР). Радiо та телевiзiйнi передачi «Голос Америки», «Нiмецька хвиля» протиставлялися передачам «соцiалiстичних» краiн та СРСР. Ця штучно створена «конкурентнiсть» посилювала пропагандистський ефект единого iмперiалiстичного змiсту, що доповнювався безперервним створенням нових органiзацiй. В 1960 роцi було створено «соцiалiстичне iнтербачення», а в 1957 роцi – «Європейський альянс агентства преси», членами якого були Австралiя, Бельгiя, Болгарiя, Великобританiя, Грецiя, Данiя, Іспанiя, Італiя, Нiмецька Демократична Республiка, Федеративна Республiка Нiмеччини, Чехословаччина, Швейцарiя, Швецiя, Югославiя.

Імперiалiзм, як протиприродна насильницька система, свою суб’ективну дiяльнiсть будуе на досягненнi единоi iмперiалiстичноi мети – лiквiдацiя нацiональних утворень, поглинання iх територiй i нацiональноi життедiяльностi в едину свiтову iмперiалiстичну централiзацiю. Одним з механiзмiв досягнення цiеi мети е валютна полiтика, а це створення валютних демпiнгiв, суть яких у формуваннi на свiтовому ринку валютних цiн при продажi товарiв монополiями, фiрмами, якi нижчi за вартiсть виробництва цих товарiв.

Це руйнуе нацiональнi виробничi процеси, створюе нацiональнi фiнансовi кризи, що дае можливiсть створити свiтову валютну монополiю. Створюеться iмперiалiстичний валютний курс, валютна монополiя, валютнi вiйни. Імперiалiстичнi монополii прагнуть заволодiти зовнiшнiми ринками збуту рiзними валютними заходами, переважно зниженням курсу iхньоi валюти й здiйснення валютного демпiнгу. Вiн полягае у тому, що монополii та фiрми, якi безпосередньо не пов’язанi з виробництвом i державними нацiональними органiзацiями, на зовнiшнiх ринках реалiзують продукцiю за вигiдними цiнами, тобто нижчими за витрати на iх виробництво. Цим досягаеться велика рiзниця мiж високими внутрiшнiми та низькими експортними цiнами, створюеться експансiонiстськi методи придушення конкурентiв i завоювання ринкiв.

Нинi цей метод удосконалюеться. Дiяльнiсть по лiквiдацii нацiональних валют призводить до створення валютних союзiв. Нинi доларова зона е гегемоном свiтового пiдкорення валютноi системи нацiональних держав. Вона сконцентрувала у своiх руках величезнi валютнi потужностi, якими створюе не лише централiзований свiтовий фiнансовий контроль, але й знищуе та знецiнюе нацiональнi валютнi утворення, пiдпорядковуе свiтовий ринок, централiзуе свiтовi iмперiалiстичнi сили, здiйснюе вiйськове насильство над людством, утримуе НАТО, ООН та iншi органiзацii.

Загально вiдомо, що свiтовий iмперiалiзм здiйснюе не лише централiзацiю виробництва, науки, вiйськового потенцiалу, але й збiльшуе свою фiнансову потужнiсть. Для цих цiлей створений у 1946 роцi Мiжнародний банк реконструкцii та розвитку (МБРР), як структурна одиниця ООН, але членами цього фонду можуть бути лише члени Мiжнародного валютного фонду (МВФ). У Європi були створенi банки США, перетворюючи нацiональнi валюти в евродолари для загальноi iмперiалiстичноi мети. Для цього, в кiнцi 50-х рокiв був створений ринок евродоларiв, на основi яких свiтовий iмперiалiзм 13 березня 1979 року створив европейську валютну систему (ЄВС), а центральним елементом механiзму стала европейська розрахункова одиниця Екю, яка з часом перетворилася на Євро.

По цих дiях можна спрогнозувати, що iмперiалiзм прагне здiйснити не лише фiнансове пiдкорення Європи, а створити тут великий фiнансовий кулак, яким здiйснюватиметься лiквiдацiя нацiональних валютних систем, лiквiдацiя нацiональних держав, денацiоналiзацiя европейського простору, перетворення його на концентрацiю вiйськовоi потужностi НАТО. Через Європу пролягае шлях трансформацii Росiйськоi iмперii до США. Для успiшностi цього задуму, у Європi створена в 1951 роцi Загальна асамблея «европейського економiчного товариства» (СЕТ), а також «европейського товариства по атомнiй енергii». СЕТ – це i е спiльний ринок. Договiр про створення СЕТ пiдписаний у Римi в 1958 роцi ФРН, Францiею, Італiею, Бельгiею, Нiдерландами, Люксембургом, а у 1973 роцi ще приедналися Великобританiя, Данiя, Ірландiя, а у сiчнi 1981 року – Грецiя.

Як складова частина цiеi фiнансово-економiчноi iмперiалiстичноi машини, ще ранiше було створене Європейське об’еднання вугiлля i сталi (ЄОВС), на якому будуеться вiйськово-промисловий комплекс, який по своiй сутi е розширенням вiйськово-промислового комплексу США. На основi цiеi спiвпрацi у 1962 роцi створено Європейський парламент. Мета – створити головний полiтичний наднацiональний орган для поступового руйнування нацiональних державних структур, створюючи едину европейську космополiтичну суть, для пропаганди iмперiалiстичного свiтогляду та iдеологii. З червня 1979 року депутати у Європейський парламент почали вибиратися населенням нацiональних держав, якi уособлюють собою наднацiональну iмперську структуру. Вище вказане свiдчить про те, що iмперiалiзм в апогеi свого розвитку, здiйснюе системне i цiлеспрямоване насильство над людством з чiтко запланованою метою його повноi денацiоналiзацii.

1.3 Створення всесвiтньоi органiзацii iнтересiв нацiй як свiтоглядний вибiр

Виходячи з того стану, у якому перебувае людське суспiльство, ми можемо висловити таке припущення, що люди у своему нерозумiннi законiв природи ще дуже далекi навiть вiд думки, в якому напрямi рухатися, щоб почати мiркувати вiдносно тих теорiй, якi вiдповiдають природному розвитку людства. Людство розвиваеться технологiчно, але вироджуеться фiзично. Як свiдчать переконливi науковi дослiдження, гiбридизацiя людей через змiшування людських популяцiй, тобто неспорiднених нацiй, призводить до деградацii фiзичноi, психiчноi, моральноi… В першому поколiннi гiбриди отримують подвiйний набiр генетичноi iнформацii (мулати, метиси), що якiсно проявляеться в iх перевазi над звичайними людьми, але в наступних поколiннях гiбриди дуже швидко деградують i вироджуються, якщо iх наступнi поколiння не повертаються до своеi природноi основи.

Нацiональнi рiвноправнi держави – це на наш погляд единий шлях природного розвитку людини. Свiтогляди, iдеологii, релiгii, якi несуть космополiтизм, глобалiзацiю, а також перевагу однiеi раси чи нацii над iншими, наносять непоправну шкоду нацiям i людству загалом. Зникнення навiть однiеi нацii веде до збiднення людства, бо кожна нацiя несе в собi свою культуру, мову, традицii, iсторiю, своi психологiчнi, фiзiологiчнi та бiологiчнi особливостi. Збереження генофонду нацiй (людських популяцiй), iх самоiдентифiкацii, мае бути покладено в основу будь якоi полiтичноi доктрини, яка випливае з необхiдностi модернiзацii чи трансформацii мiждержавних, мiжнацiональних, мiж цивiлiзацiйних стосункiв в нових умовах розвитку людського суспiльства.

Вiдбуваеться свiдома фальсифiкацiя нацiоналiзму та поширення космополiтичного свiтогляду. З’являються рiзнi трактування нацiоналiзму з намаганням його роздiлити на типи, вмонтувавши в нього iмперiалiзм та iншi iдеологiчнi шовiнiстичнi форми та течii. Але iмперського нацiоналiзму не iснуе в принципi, бо це вже не нацiоналiзм. Можемо припустити, що типологiзацiю нацiоналiзму саме i придумали для того, щоб можна було ототожнювати нацiоналiзм з iмперiалiзмом, нацизмом, фашизмом, шовiнiзмом. Нацiоналiзм ярий противник iмперiалiзму, бо його головною цiллю е збереження кожноi нацii на Землi та побудова (в iдеалi) свiту нацiональних рiвноправних держав. Нацiоналiзм ярий противник нацизму, бо збереження усiх нацiй свiту, забезпечуючи iх рiвнi права та можливостi е основоположними його принципами.

Наше суспiльство пильно контролюеться силами свiтового iмперiалiзму i його наукове забезпечення у спотвореному виглядi доноситься постiйно до кожного з нас. Важко не пiддатися такому манiпулюванню нашою свiдомiстю. Полiтичноi нацii без етнiчноi нацii не iснуе. Речi потрiбно називати своiми iменами. Якщо в державне утворення входить декiлька нацiй, то у полiтичному визначеннi це матиме назву як мiжнацiональне об’еднання, тобто конгломерат нацiй. Називати це об’еднання полiтичною нацiею е спотворенням дiйсностi. Найвища ступiнь полiтичноi органiзацii нацii – це створення нацiональноi держави, що мае визначення як полiтична нацiя.

Називати конгломерат рiзних нацiй полiтичною нацiею – це мiф, у який нас заставляють повiрити. Тобто, нацiя, яка розбудовуе нацiональну державу або перебувае на шляху ii створення i е полiтичною нацiею. Не опираючись на фундаментальнi науковi дослiдження, не можна формулювати теоретичнi концепцii розвитку людства, бо часто вони суперечать законам розвитку живоi матерii, i наслiдки, наприклад, глобалiзацii для майбутнього людства можуть бути катастрофiчними.