Последний отзыв
От книги невозможно оторваться, супер интересная
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Украдена батьківщина. Трилогія
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Що живиться чужою кров'ю.
Аскольд на це повiв бровою,
А потiм в бiк кивнув, що згоден,
Бо ж народи
Чекають мирноi угоди,
Яка щасливий шлях простелить.
З бажанням говорити в курiнь вiн ступив,
Перекладач його старий став разом з ним
І сам себе вiн здивував
Своiм небаченим слiпим довiр'ям,
Що тут нiхто його розмови не чекав,
– Не було вже нiяких справ.
Вiн до Олега повернувся,
Щоб той йому все пояснив,
Але Олег чомусь нагнувся
І рiзко запустив
Меча Аскольду в груди.
Аскольд упав,
А потiм встав
Вiн на хиткi колiна,
І хоч текла гаряча кров, як пiна,
– Руками обхопив меча,
Хотiв забрати iз грудей
Смертельне це залiзо.
З його очей
Свiтилася прощальна вже зоря,
А по руках текла
Червона кров.
У мить страшну подумав знов
Про Украiну,
Про свiй народ i про Калину,
Але не скаже вже нiкому,
Щоб по такому
Нiхто шляху не йшов.
Добро не знищить ката,
Його природа клята
До себе вимагае
Жорстокоi руки,
Яка мечем його скарае!
Як пiзно вiн це знае,
Що правильний е шлях единий:
Державна мiць
І еднiсть Украiни!
І чорна тьма закрила очi,
Навiки вiн упав у вiчнi ночi!
В ногах Олега-русака
Лежало тiло мертвого Аскольда,
Ще кiлька раз проткнув вiн в нього тесака.
В цей час,
Як по командi враз
На його свиту вже напали
І вщент ii перерубали.
Два воiни, як хижаки, тягли
Скривавлене i мертве тiло
По кручi до води,
Що омивали береги
Славутича старого.
Прийняли води днiпровi
Аскольда молодече тiло.
В його iм'i горiло
Надiя тих великих сподiвань,
Небачене стремлiння знань
Для усього його народу
В поривах перемоги.
Але днiпровi води
Покрили цю зорю,
Що Украiнi шлях свiтила,
Нiхто не знав,
Що це вже на вiки могила
Для волi украiнського народу.
Кривава спрага дикунiв
Вiд довгого походу
На гетьмана маеток налетiла
І в попелищi тлiла
Остання вже iскра,
І нi одна жива душа
Там вже спастися не зумiла.
Тодi ж Олег головорiзам наказав
Старого Дiра привести,
Бо добре знав,
– За ним ще може весь народ пiти,
І щоб уникнути бiди
Старого гетьмана потрiбно було вбити.
Щасливий свiдок кожного кохання
В цю нiч зiйшов зарання
І променем у росах вигравав,
А потiм впав
В днiпровi води синi.
Цi роси Дiр збивав
Старими босими ногами,
З бокiв та з заду пiдпирав
Стальними тесаками
Загiн, що Дiра гнав
По кручах сивого Днiпра.
До стовбура
Зеленого старого дуба
Спиною Дiра притулили,
Злодiйським колом обступили,
Аскольд на це повiв бровою,
А потiм в бiк кивнув, що згоден,
Бо ж народи
Чекають мирноi угоди,
Яка щасливий шлях простелить.
З бажанням говорити в курiнь вiн ступив,
Перекладач його старий став разом з ним
І сам себе вiн здивував
Своiм небаченим слiпим довiр'ям,
Що тут нiхто його розмови не чекав,
– Не було вже нiяких справ.
Вiн до Олега повернувся,
Щоб той йому все пояснив,
Але Олег чомусь нагнувся
І рiзко запустив
Меча Аскольду в груди.
Аскольд упав,
А потiм встав
Вiн на хиткi колiна,
І хоч текла гаряча кров, як пiна,
– Руками обхопив меча,
Хотiв забрати iз грудей
Смертельне це залiзо.
З його очей
Свiтилася прощальна вже зоря,
А по руках текла
Червона кров.
У мить страшну подумав знов
Про Украiну,
Про свiй народ i про Калину,
Але не скаже вже нiкому,
Щоб по такому
Нiхто шляху не йшов.
Добро не знищить ката,
Його природа клята
До себе вимагае
Жорстокоi руки,
Яка мечем його скарае!
Як пiзно вiн це знае,
Що правильний е шлях единий:
Державна мiць
І еднiсть Украiни!
І чорна тьма закрила очi,
Навiки вiн упав у вiчнi ночi!
В ногах Олега-русака
Лежало тiло мертвого Аскольда,
Ще кiлька раз проткнув вiн в нього тесака.
В цей час,
Як по командi враз
На його свиту вже напали
І вщент ii перерубали.
Два воiни, як хижаки, тягли
Скривавлене i мертве тiло
По кручi до води,
Що омивали береги
Славутича старого.
Прийняли води днiпровi
Аскольда молодече тiло.
В його iм'i горiло
Надiя тих великих сподiвань,
Небачене стремлiння знань
Для усього його народу
В поривах перемоги.
Але днiпровi води
Покрили цю зорю,
Що Украiнi шлях свiтила,
Нiхто не знав,
Що це вже на вiки могила
Для волi украiнського народу.
Кривава спрага дикунiв
Вiд довгого походу
На гетьмана маеток налетiла
І в попелищi тлiла
Остання вже iскра,
І нi одна жива душа
Там вже спастися не зумiла.
Тодi ж Олег головорiзам наказав
Старого Дiра привести,
Бо добре знав,
– За ним ще може весь народ пiти,
І щоб уникнути бiди
Старого гетьмана потрiбно було вбити.
Щасливий свiдок кожного кохання
В цю нiч зiйшов зарання
І променем у росах вигравав,
А потiм впав
В днiпровi води синi.
Цi роси Дiр збивав
Старими босими ногами,
З бокiв та з заду пiдпирав
Стальними тесаками
Загiн, що Дiра гнав
По кручах сивого Днiпра.
До стовбура
Зеленого старого дуба
Спиною Дiра притулили,
Злодiйським колом обступили,
Другие электронные книги автора Анатолій Резнік
Последний отзыв
От книги невозможно оторваться, супер интересная