Последний отзыв
От книги невозможно оторваться, супер интересная
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Украдена батьківщина. Трилогія
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Де очерети у плавнях шепочуть з собою,
До берегiв могутньоi Кубанi.
Тут в людства на свiтаннi,
Життя родилося у наших предкiв,
Тут мати сповивала сина
Спiвала пiсню у ночi,
І Бога помогти молила,
Коли йшли в поле сiвачi.
Тут розквiталося кохання
В дiвчаток наших на зорi,
І наше перше цiлування
Палило в душах тi вогнi,
Якi горiли вiчнiстю життя.
Тут мати проводжала сина
На списи своiх ворогiв,
Тут виросла вже не одна могила
Загиблих в юностi дiдiв.
Сьогоднi ми усi полки зiбрали,
Щоб захистити Батькiвщину
Вiд вiзантiйськоi навали.
Їх iмператори забрали,
Хазарiю, де наша мати плаче
В неволi лютих ворогiв.
Я закликаю воiнiв усiх полкiв
Пiднести меч на захист Батькiвщини,
На захист кожноi дитини,
Де кат ростить ii в ярмi.
У нашi душi дивляться сумнi
Жiночi очi в сподiваннi,
Що тiльки ми, ми, iх, коханi,
Ярмо неволi скинем,
Мечем кайдани розiб'ем
І волю в край наш принесем.
Освячую я вашу зброю,
У серце мiць вселяю,
У руки вам вкладаю
Священний меч
На захист нашого народу,
Якому вже зi сходу
Погрожуе грабiжницький i дикий кат,
Який родився на уламках
Багатьох чужих народiв,
Природа е якого
Не будувати свого
Майна, культури, знань,
Не прагне вiн науки i освiти поривань,
А живиться надбаннями других народiв
Набiгами жорстоких грабувань.
Лишаючи по собi лиш руiни,
Розвалюючи святi храми,
Нашi рiднi стiни,
І промишляе цим пiдступним грабежем.
Тому ми збережем
У цiлостi своi кордони,
А завтра нашi всi загони
Хазарiю звiльнити мусять,
І ворога нiколи не допустять
На чорноморськi береги.
Хай пам'ятають вороги
Той вiсiмсот i шiстдесятий рiк,
Що ми з'еднаемо на вiк
Всi нашi сили бойовi,
Для захисту своiх кордонiв!
Вiд iменi усiх загонiв:
«Слава нашiй Украiнi!»
Могутнiсть в тисяч голосiв,
Ввiбралося душею всiх степiв,
Ланами житнiх колоскiв:
«Слава Украiнi!
Слава гетьману i його змiнi!»
Cтояло сонце пiд полудень,
Тяглась дорога у степи
До моря десь на пiвдень,
Якою простягалися i йшли
Вiйська Святоi Украiни.
За ними по Днiпру пливли
Їх судна бойовi шнурками,
Заповненi разом iз вояками,
Харчами й зброею,
Що кiлькiстю своею
Тi води всi покрили
І веслами Днiпро усе спiнили.
Вужем тягнувся з краю в край
Ворожий оборонний вал,
Покритий сараною зграй
Загарбникiв з чужого вiйська,
Яке в напруженнi було,
Гадюкою сичало i гуло,
Стальною смертною струною
Хотiло зупинить собою
Величнi цi полки,
Якi уже приведенi були
У боевi ряди.
На вiдстанi за крокiв сотень п'ять
Здавалося, що побiжать
Наляканi ворожi зграi
Вiд сили грiзноi, могутньоi, святоi,
Що землi рiднi своi
До берегiв могутньоi Кубанi.
Тут в людства на свiтаннi,
Життя родилося у наших предкiв,
Тут мати сповивала сина
Спiвала пiсню у ночi,
І Бога помогти молила,
Коли йшли в поле сiвачi.
Тут розквiталося кохання
В дiвчаток наших на зорi,
І наше перше цiлування
Палило в душах тi вогнi,
Якi горiли вiчнiстю життя.
Тут мати проводжала сина
На списи своiх ворогiв,
Тут виросла вже не одна могила
Загиблих в юностi дiдiв.
Сьогоднi ми усi полки зiбрали,
Щоб захистити Батькiвщину
Вiд вiзантiйськоi навали.
Їх iмператори забрали,
Хазарiю, де наша мати плаче
В неволi лютих ворогiв.
Я закликаю воiнiв усiх полкiв
Пiднести меч на захист Батькiвщини,
На захист кожноi дитини,
Де кат ростить ii в ярмi.
У нашi душi дивляться сумнi
Жiночi очi в сподiваннi,
Що тiльки ми, ми, iх, коханi,
Ярмо неволi скинем,
Мечем кайдани розiб'ем
І волю в край наш принесем.
Освячую я вашу зброю,
У серце мiць вселяю,
У руки вам вкладаю
Священний меч
На захист нашого народу,
Якому вже зi сходу
Погрожуе грабiжницький i дикий кат,
Який родився на уламках
Багатьох чужих народiв,
Природа е якого
Не будувати свого
Майна, культури, знань,
Не прагне вiн науки i освiти поривань,
А живиться надбаннями других народiв
Набiгами жорстоких грабувань.
Лишаючи по собi лиш руiни,
Розвалюючи святi храми,
Нашi рiднi стiни,
І промишляе цим пiдступним грабежем.
Тому ми збережем
У цiлостi своi кордони,
А завтра нашi всi загони
Хазарiю звiльнити мусять,
І ворога нiколи не допустять
На чорноморськi береги.
Хай пам'ятають вороги
Той вiсiмсот i шiстдесятий рiк,
Що ми з'еднаемо на вiк
Всi нашi сили бойовi,
Для захисту своiх кордонiв!
Вiд iменi усiх загонiв:
«Слава нашiй Украiнi!»
Могутнiсть в тисяч голосiв,
Ввiбралося душею всiх степiв,
Ланами житнiх колоскiв:
«Слава Украiнi!
Слава гетьману i його змiнi!»
Cтояло сонце пiд полудень,
Тяглась дорога у степи
До моря десь на пiвдень,
Якою простягалися i йшли
Вiйська Святоi Украiни.
За ними по Днiпру пливли
Їх судна бойовi шнурками,
Заповненi разом iз вояками,
Харчами й зброею,
Що кiлькiстю своею
Тi води всi покрили
І веслами Днiпро усе спiнили.
Вужем тягнувся з краю в край
Ворожий оборонний вал,
Покритий сараною зграй
Загарбникiв з чужого вiйська,
Яке в напруженнi було,
Гадюкою сичало i гуло,
Стальною смертною струною
Хотiло зупинить собою
Величнi цi полки,
Якi уже приведенi були
У боевi ряди.
На вiдстанi за крокiв сотень п'ять
Здавалося, що побiжать
Наляканi ворожi зграi
Вiд сили грiзноi, могутньоi, святоi,
Що землi рiднi своi
Другие электронные книги автора Анатолій Резнік
Последний отзыв
От книги невозможно оторваться, супер интересная