<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 26 >>

Украдена батьківщина. Трилогія
Анатолій Резнік

Де очерети у плавнях шепочуть з собою,
До берегiв могутньоi Кубанi.
Тут в людства на свiтаннi,
Життя родилося у наших предкiв,
Тут мати сповивала сина
Спiвала пiсню у ночi,
І Бога помогти молила,
Коли йшли в поле сiвачi.
Тут розквiталося кохання
В дiвчаток наших на зорi,
І наше перше цiлування
Палило в душах тi вогнi,
Якi горiли вiчнiстю життя.
Тут мати проводжала сина
На списи своiх ворогiв,
Тут виросла вже не одна могила
Загиблих в юностi дiдiв.
Сьогоднi ми усi полки зiбрали,
Щоб захистити Батькiвщину
Вiд вiзантiйськоi навали.
Їх iмператори забрали,
Хазарiю, де наша мати плаче
В неволi лютих ворогiв.
Я закликаю воiнiв усiх полкiв
Пiднести меч на захист Батькiвщини,
На захист кожноi дитини,
Де кат ростить ii в ярмi.
У нашi душi дивляться сумнi
Жiночi очi в сподiваннi,
Що тiльки ми, ми, iх, коханi,
Ярмо неволi скинем,
Мечем кайдани розiб'ем
І волю в край наш принесем.
Освячую я вашу зброю,
У серце мiць вселяю,
У руки вам вкладаю
Священний меч
На захист нашого народу,
Якому вже зi сходу
Погрожуе грабiжницький i дикий кат,
Який родився на уламках
Багатьох чужих народiв,
Природа е якого
Не будувати свого
Майна, культури, знань,
Не прагне вiн науки i освiти поривань,
А живиться надбаннями других народiв
Набiгами жорстоких грабувань.
Лишаючи по собi лиш руiни,
Розвалюючи святi храми,
Нашi рiднi стiни,
І промишляе цим пiдступним грабежем.
Тому ми збережем
У цiлостi своi кордони,
А завтра нашi всi загони
Хазарiю звiльнити мусять,
І ворога нiколи не допустять
На чорноморськi береги.
Хай пам'ятають вороги
Той вiсiмсот i шiстдесятий рiк,
Що ми з'еднаемо на вiк
Всi нашi сили бойовi,
Для захисту своiх кордонiв!
Вiд iменi усiх загонiв:
«Слава нашiй Украiнi!»
Могутнiсть в тисяч голосiв,
Ввiбралося душею всiх степiв,
Ланами житнiх колоскiв:
«Слава Украiнi!
Слава гетьману i його змiнi!»

Cтояло сонце пiд полудень,
Тяглась дорога у степи
До моря десь на пiвдень,
Якою простягалися i йшли
Вiйська Святоi Украiни.
За ними по Днiпру пливли
Їх судна бойовi шнурками,
Заповненi разом iз вояками,
Харчами й зброею,
Що кiлькiстю своею
Тi води всi покрили
І веслами Днiпро усе спiнили.

Вужем тягнувся з краю в край
Ворожий оборонний вал,
Покритий сараною зграй
Загарбникiв з чужого вiйська,
Яке в напруженнi було,
Гадюкою сичало i гуло,
Стальною смертною струною
Хотiло зупинить собою
Величнi цi полки,
Якi уже приведенi були
У боевi ряди.
На вiдстанi за крокiв сотень п'ять
Здавалося, що побiжать
Наляканi ворожi зграi
Вiд сили грiзноi, могутньоi, святоi,
Що землi рiднi своi
<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 26 >>