Оценить:
 Рейтинг: 0

Украдена батьківщина. Трилогія

Год написания книги
2019
<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 26 >>
На страницу:
6 из 26
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Повинна захистити.
Напруження зростало!
Немов в передчуттi бiди
Помiж всього згасало
Єдине сонце, що свiтило всiм
На протязi вiкiв.
По переду полкiв
На бiлому конi сидiв,
Упевнений в собi, спокiйний Дiр.
І пильний його зiр
Промацував ворожi зграi.
Як з пiд землi
Зненацька виринали
На конях мокрих зв'язковi,
І на ходу хапали
Короткi Дiровi слова
І знову мчали
На правий, чи на лiвий фланг.
І раптом Дiр здригнувся,
Немов знайшов все те, чого шукав,
Ледь-ледь Аскольду усмiхнувся,
По-батькiвськи його поцiлував
І поглядом його послав
На лiвий фланг своiх полкiв.
А потiм вiн кивком пiдвiв
Полковника Кривенка ближче,
І нахилившись трохи нижче,
Якiсь слова йому сказав,
Обняв, поцiлував,
На правий фланг рукою показав,
І той, як птах, помчав,
На крилах Дiрового слова.
Короткою була розмова
З Мартинюком, а потiм з Довбушенком,
Якi за мить помчали степом
До ввiрених полкiв.
А за спиною в Дiра трiпотiв
Жовто-блакитний прапор Украiни,
Що болем серця покривав руiни,
Якi принесенi ворожою рукою,
А в кольорах вiдтворював собою
Жовтiючi степи з колоссям переливу,
Та неба голубiнь щасливу,
Яка складала вже вiки,
Де рiднi цi степи
Ростили працьовитий той народ,
Який виборював собою,
Святою боротьбою
Життя майбутнiх поколiнь.
А колос повнився з небесноi блакитi
І дiвчина стояла в житi
З серпом, знесилена у працi,
З вiнком, уквiтчана у щастi,
– Вона сама була тим колоском,
Що споений святою iх землею,
Налитий променем – небесною зорею.
І прапор волi Украiни
На подвиги вдихав усi полки.
І гордий Дiр стояв
Народ йому ввiряв
Життi своiх синiв
І перемоги вiн чекав
Для берегiв,
Омитих хвилею морською.
І раптом звук трембiти,
Як сталь меча прорiзав небо,
Неначе над всiма пронеслось лезо
І сколихнулись трави, квiти
Передчуттям тривоги вкритi.
І в тисячi копит пiдковами пiдбитi
Могутнi кiнськi ноги
Одноразово вдарили об землю,
І понеслись полки шалено,
Несучи смерть зi всiх бокiв.
По переду на бiлому конi летiв
Їх гетьман Украiни.
І вся та грiзна сила
Ударилась об вiзантiйський вал
І вiн здригнувся, як стеблина,
Родивши смертний шквал
Ударiв сталi в тiло,
І все кругом двигтiло
У зойках, муках i поривах,
І червонiла кров на гривах
Їх бойових коней,
Стiкаючи з скалiчених грудей!
І тi, що першi смерть зустрiли,
Котилися по схилу вниз,
На дiл, збиваючи живих,
Мiшаючи у купу тих,
Хто помстою кипiв.
Ця хвиля мертвих i живих
Будила лютий гнiв
У серцi Дiра,
Але ще мить
І кiнь вже збитий з нiг,
І Дiр лежить
Стискаючи в руцi до болю
Метал своеi шаблi з кров’ю,
Зiбрав усю вiн волю,
<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 26 >>
На страницу:
6 из 26

Другие электронные книги автора Анатолій Резнік