1 2 3 4 5 ... 28 >>

Крадійка книжок
Маркус Зусак

Крадiйка книжок
Маркус Зусак

Болючi спогади своiх батькiв-емiгрантiв про такi несумiснi речi, як дитинство, вiйна й Голокост, сучасний австралiйський письменник Маркус Зузак поклав в основу iсторii про маленьку дiвчинку Лiзель Мемiнгер, яка в страшнi роки Другоi свiтовоi, навчившись читати за посiбником гробаря, збагнула силу Слiв i, втративши все iнше, вижила – завдяки лише цiй силi.

Маркус Зузак

Крадiйка книжок

Присвячуеться Елiзабет i Гельмуту Зузакам.

З любов’ю i захватом

Пролог

Гiрський хребет з уламкiв каменю

Тут оповiдач знайомить нас: iз собою – кольорами – i крадiйкою книжок

Смерть i шоколад

Спершу кольори.

Потiм люди.

Так я зазвичай бачу свiт.

Чи, принаймнi, намагаюся.

ОСЬ МАЛЕНЬКИЙ ФАКТ

Одного дня ви помрете.

Я направду стараюся зробити все, щоб ця тема не була для вас такою песимiстичною, хоча бiльшiсть людей заледве чи вiрять менi i не звертають на моi заперечення жодноi уваги. Прошу вас, повiрте. Я насправдi можу бути оптимiстичним. Я можу бути приязним. Поштивим. Привiтним. І це лише на одну лiтеру. Єдине – не просiть мене бути милим. Це аж нiяк не про мене.

РЕАКЦІЯ НА ВИЩЕЗГАДАНИЙ ФАКТ

Це вас тривожить? Закликаю вас – не бiйтеся. Я, передусiм, справедливий.

Звiсно, менi слiд вiдрекомендуватися.

Вступ, так би мовити.

Як же це я мiг забути про своi гарнi манери?

Я мiг би належним чином вiдрекомендуватися, але, насправдi, у цьому немае необхiдностi. Незабаром ми з вами добре зазнайомимося – й у пригодi нам стануть найрiзноманiтнiшi ситуацii. Досить зазначити, що одного дня я привiтно схилюся над вами. На моiх руках спочине ваша душа. На моему плечi влаштуеться якийсь колiр. Я обережно вiднесу вас.

А в цей час ви лежатимете (дуже рiдко я застаю людей на ногах). Ваше тiло задерев’янiе. Можливо, вас хтось знайде; крик розсиплеться у повiтрi дрiбними бризками. Опiсля я почую лише свiй подих, звук запаху i своiх крокiв.

Питання в тому, якою барвою буде зафарбовано усе навколо, коли я прийду по вас. Яким буде небо?

Менi, примiром, подобаеться небо кольору шоколаду. Темного, темного шоколаду. Кажуть, що вiн менi личить. Я ж, проте, намагаюся насолоджуватися усiма кольорами, що потрапляють менi на очi, – усiм спектром. Мiльярд, а то й бiльше, вiдтiнкiв, усi вони такi рiзнi, i небо – я його повiльно втягую. Це дещо полегшуе мiй тягар. Допомагае менi розслабитися.

КОРОТЕНЬКА ТЕОРІЯ

Люди помiчають колiр дня лише на свiтанку i при заходi сонця, а я добре знаю, що кожноi секунди день пронизують мiрiади вiдтiнкiв та iнтонацiй. Навiть одна година може мiстити в собi тисячi рiзних кольорiв. Жовтих, як вiск, забризканих крапельками кольору блакитного марева. Похмурих, як темрява.

Така вже у мене робота, що я вирiшив для себе iх помiчати.

Як я i натякав, мене рятуе лише вiдволiкання. Це допомагае не з’iхати з глузду. Допомагае з усiм впоратися – зважаючи на те, як довго я виконую цю роботу. Цiкаво, чи зможе хто-небудь замiнити мене? Хто зможе зайняти мое мiсце, коли менi захочеться взяти вiдпустку i провести ii на якомусь iз ваших стандартних курортiв – чи то на пляжi, чи то в горах? Вiдповiдь, звичайно ж, – нiхто, i це пiдштовхнуло мене до цiлком свiдомого i зваженого рiшення: вiдволiкання – це i буде моею вiдпусткою. Не варто й казати, що моя вiдпустка – це фрагменти. Це кольори.

Хоча, ви можете запитати, навiщо йому взагалi потрiбна вiдпустка? Вiд чого б це йому вiдволiкатися?

Це наближае нас до наступного пункту.

Люди, якi залишилися.

Якi вижили.

Саме iх я не терплю, не можу на них дивитися, проте частенько таки не втримуюсь i дивлюсь. Я навмисне вишукую кольори, щоб не думати про них, але то тут, то там я помiчаю тих, хто залишився, я бачу, як вони подаються пiд тягарем загадок усвiдомлення, вiдчаю i подиву. У них проколотi серця. У них пробитi легенi.

Це, своею чергою, наближае мене до того, про що я розповiм вам сьогоднi ввечерi, чи вдень, чи хоч якою б там була година або колiр. Це iсторiя про одного з тих, хто завжди залишаеться, – про умiльця виживати.

Це коротка iсторiя, у якiй також йтиметься про:

– дiвчинку;

– деякi слова;

– акордеонiста;

– деяких фанатичних нiмцiв;

– еврейського кулачного бiйця;

– i безлiч крадiжок.

Крадiйку книжок я бачив тричi.

Поблизу залiзничноi колii

Спершу виринуло щось бiле. Слiпучого рiзновиду.

Напевне, дехто з вас вважае, що бiлий – це нiякий не колiр, та вiрить у всiлякi iншi, далеко не новi, нiсенiтницi. Так от, я тут для того, щоб сказати, що ви помиляетесь. Бiлий – це, безперечно, колiр, i особисто я думаю, що вам не хотiлося б зi мною сперечатися.

ЗАСПОКІЙЛИВА ЗАЯВА

Будь ласка, заспокойтеся i не зважайте на попередню погрозу.

Я просто вихвалявся
1 2 3 4 5 ... 28 >>