<< 1 2

Сергій Мисько
Пляшка в пляшці


Частина додаткiв з ктататника зникла безслiдно. Як i куди не було принциповим для Костика. Зникнення помiтив це вiдразу. Навiть здогадався кому вони знадобились. Тому надалi вiдмiтив iх, як втраченi. Хоча читати змiг i iх. Передбачив i такий перебiг подiй. Вважав це за норму. Та все ж спочатку вирiшив читати не втраченi.

Деякi, не втраченi (повнiстю), додатки

Додаток № 1

Вже досить давно не був у цьому помешканнi мешканцем тривалий термiн. Бiльший i довший, а нiж кiлька годин, опiсля запланованоi подорожi безвiсти, концентрованоi особистою невдачею. Пам’ятав тiльки, що всi меблi продав, окрiм столу, для того щоб купувати алкоголь. Жаль було спродувати полiт особистого натхнення. Тому вiн так i залишився стояти на своiх чотирьох нiжках, посеред порожньоi кiмнати, на цементнiй основi пiдлоги помешкання вiдлюдника алкогольноi формацii.

Додаток № 2

Шматок качана не мiг повнiстю перекрити отвiр в пляшцi, тому лише частково i непереконливо завадив вiльному витiканню горiлки. Так частково i так незначуще, що вiн не звертав, при цьому на нього особливоi прискiпливоi уваги. Ретельнiсть сконцентрувалася на вживаннi алкоголю. Не досить жвавому але енергiйному з единою вадою – таемно переконатися в зворотньому переконаннi.

Додаток № 3

Запопадливiсть була зайвою, без неузгодженого компромiсу з самим собою. На все iнше: стiни, вiкно, дверi, одиноку лампочку на стелi i саму стелю – вiн не адаптував свою увагу. Тiльки стiл заслуговував бути привернутим його погляду. Мiцний i доволi зручний стiл. Бiля нього вiн стояв, бо не було стiльця, на який би можна присiсти. Та задовольняв i такий перебiг подiй. Без перебiльшень не переймався зайвим ентузiазмом.

Додаток № 6

Часто-густо, для нього, це був не простий стiл. І не просто стiл. Не тiльки пiар своiх занедбаних можливостей репродукцii творчого тiла. Не зовсiм огидний i покiрний клейнод-копiя його довiри самому собi. Невдовзi приголомшено гавив той зламний момент несподiванки, коли жалюгiдне боронить велич скуту апатiею.

Ледве-ледве снував туди-сюди осуд i дарував собi потiм втому, варту байдужостi. Вона гулко розтiкалася по звiльненому вiд горiлчаних афер, органiзму. Хоча раз по раз намагав знову себе гепнуть i знову по дебелому, тобто зопалу 2–3 стакана градусiв, завдячувати своiй послiдовностi i ретельностi. Тодi його переставало влаштовувати якесь там аби лихо-тихо.

Недаремно вiн запопадливо зробив стiл дуже стiйкий(якщо пiд найкоротшою з нiжок знаходиться ктататник), з дуже щiльноi i мiцноi деревини. Навмисно, знав себе за давнiх-давен таким, яким е, тому так скорегував майбутне. Враз по раз, пiсля, гепання по дебелому, хотiв трощити його своiми сконцентровано стиснутими кiнцiвками, як верхнiми так i нижнiми. Просто так, а iнколи вряди-годи, щоб примiнить до чогось стан сп’янiння.

Стiл був нi при чому, являючись в таких випадках звичайним фантомом псевдоспротиву оточуючого. Кульгавим особистим блюзнiрством вiдокремлював скоене вiд совiсних присоромлень. Стiл нiколи не був для нього нав’язливою нiкчемою- шкапою, втiленого в матерiальну статику. Скорiше монументом, обелiском, навiть пихою i гордiстю, бо сам спромiгся його створити таким неповторним i не менш потворно вiдвертим.

Додаток № 4

Вiн не намагався бути маразматиком реiнкарнацii реалiзму. Сповнений тепер вiдсутнiстю переконань, вiдчував тiльки потребу в матерiальному i логiчному задоволеннi для свого органiзму. Іншi незбалансованi категорii метафiзичного не мали для нього принципового iдеологiчного значення. Хоча i впливали на його життевi гаразди, як показник обiцянок i забобонiв. Скандал схильний впасти тягарем на купу його несвiдомих сварок з самим собою. Часом непоправних i часом полiпшених кривдою без суцiльних провин, показником яких вряди – годи ставала поглинута горiлка. Все одно не перетворився на покидька цинiчного i винного обiцянкою не вживати рiдин для кайфу, без сенсацiйних переконливих наслiдкiв плюндрування органiзму черезмiрними об’емами. Навiть диверсифiкацiйнi змiни не матимуть переваги для впливу на одноразовий нерегламентований прийом вищезгаданих речовин.

Додаток № 444

Шахи знав. Усi правила гри вивчав. З маленького дитинства навички здобув. Шахи поважав i грав в них. Цю гру освоiв. Вважав, не для нестелепних хвалькiв вона. Розсудливих рiшень потребуе завжди Хоча тепер на свiй манер iнновацiйний i розумiнням здобутим сприймав iх для себе.

Маючи тимчасово шахiвницю i набiр фiгур здобутий якимось u1089 спiвпляшником – другом випадково. Давненько роздивлявся своiм поглядом фiгури i дошку – шахiвницю. Лишень одну фiгуру залишив собi на згадку i для гри з самим собою. Де i коли, i куди подiлися тi що лишилися з шахiвницею не пам’ятав гадки не маючи. Та й не треба йому були iншi фiгури разом з шахiвницею. Цiею одною Костик час вiд часу грав у шахи сам з собою. Ця фiгура: король.

Головним повинен бути король. От вiн його i лишив. Вiйсько можна знищити зовсiм Тут воно е, а тут вже нема. Побитi всi. Король завжди залишаеться неушкодженим. Цiлим цiлiсiньким i живим, i на шахiвницi, а не поза нею. При будь яких закiнченнях партii зiграноi. Чи то мат чи то шах, чи якась остаточна позицiя. Що правда кольору вже цей король замало А якого спочатку був не хотiв запам’товувати Костик. Навiть зовсiм без ознак належностi. Не можна було останнiм часом розiбратися остаточно, який вiн – король, чорний чи бiлий. Брудний зробився вiд часу i брать до рiзних рук Костикових до лiвоi i до правоi. Фарба стерлася назавжди, а покольорити свого короля Костик неповажливо не бажав. Тепер це був король без вiйська без кольору без шахiвницi.

Та все ж король. І шахiвницею тепер слугував стiл – поруч. Видавав вiн тепер клiтинкою шаховою, теж до речi безколiрною. Костик ставив короля на стiл – це був перший i останнi й хiд. Так закiнчував партiю вiдразу. Супротивника вiдсутнiсть не впливала особливо не перебiг партii, а також на результат. Вiн завжди був одним i тим же. Перемога незаперечна i остаточна. Виграш одним вдали ходом. Завжди одним i тим же. Звитяги не потрiбнi намiри коли Костик розмiщуе лише одну фiгуру на шахiвницi з однiеi клiтини. Вiдразу незаперечний переможець, бо один i сам собi не супротивник.

Даремно говорять, що один в полi не воiн. Не воiн це правда – вiн вiдразу переможець. Коли дiйсно один – однiсiнький. Отак розважався Костик iнодi грою в шахи. Зберiгав короля в аптечцi першоi допомоги. В надiйному мiсцi i безпечному Розважався тiльки не приймав як необхiднiсть для запозичення в життя Така гра нова.

Додаток № 5

Вiдкрив очi i подивився… побачив – не народився! Мене нема! Чому?! Я мав народитися. (див дод. № 8)Чекав… так повинно було бути. Все так. Навiщо я вiдкрив очi? Краще цього не робити менi. Тодi б я не був не народжений. А тепер? Я мав народитися. Я знав. Тому i вiдкрив очi. Я мав бути. А тепер мене нема. Чому?

Замiсть народження отримав вiдсутнiсть. Невже я сам себе обманював i тiльки хотiв так. Хотiв бути, а не бачити, що мене нема. Бачити, хотiти i не народитися. Навiщо я вiдкрив очi? Якби нi – знав себе народженим i жив. Звичайно жив би. Тепер все iнакше – я не народився. Нiчого не вдiеш, не можна, бо не бачу себе… закрити очi i жити далi? А може закрити очi i мати змогу ще спробувати народитися насправдi?

Додаток № 6

Продають дiлянки на Мiсяцi, Марсi i так далi. Все законно оформлено i пiдставно. Площини. Поверхнi планетi на продаж Костик знав про це, малу вирiшив перевершити iхне. Спочатку хотiв владнати, давно розпочату справу, з Сонцем. Не продавав його – роздавав усiм задарма, перед цим оформив лiцензiю, патент, технiчний паспорт, iнвентарний перелiк складових зiрок. Вiн був власником законним зiрки Сонце.

Невдовзi набридло, та ще й роздавав усе. Все не лишивши собi, навiть малоi дещицi. За iншi зiрки не брався, вважав за пройдешнiй етап подiбне. Очiкувано i сплановано розпочав нову справу. Став (теж на законних пiдставах) власним космiчного простору безмежного. Всi справи з паперами владнав i розпочав. Торгував об’емами невичерпними. Охочив доволi багато знайомих.

Документальне оформлення не викликало сумнiву нi в кого. Навiть у контролюючих органiв державних.

Доволi по прийнятнiй цiнi продавав усiм i без обмежень. Всi люди вже мали космосу вже свого простiр. Не було вже на планетi Земля жодноi людини, яка б не володiла космiчними просторами не придбаними. Інодi продавав об’еми майже за безцiнь. За найменшу за номiналом монету. Ну i що з того. Всi грошi вилученi вiд купiвлi людьми в нього Космосу поклав на майданi посеред мiста великого i пiшов.

Великою купа виявилася. Всi охочi брали хто скiльки мiг взяти. Бiйки не було, бо грошей дуже багато в купi. Тi яким до грошей байдуже, просто спостерiгали. Хоча взяли новi деякi по декiлька грошових одиниць в якостi сувенiрiв. Скiльки Костик не продав космiчний простiр не мiг весь продати аж нiяк. Щоб прийти до якоiсь моралi вирiшив документально визначити i остаточно цей перебiг подiй, створеннi ним самим. Замовив сертифiкат з печаткою. В ньому було засвiдчено, що все непродане ним належить самому ж Космосу. Космос вже став не абстрактним об’ектом, фiзично явним. Отак Костик передав свою власнiсть вiчностi. Тепер завдяки Костику Космос володiв сам собою.

Додаток № 15

На початку розмови iз жiнками будь-якоi поведiнки за звичай казав:

– Подарую тобi двi вiдповiдi. Ти iх знаеш. А запитання придумай сама. Але тiльки одне.

Були рiзнi жiнки. І по рiзному вiн з ними мав щось, i якiсь взаемини, i додаток до свого хотiння не мати бiльше нiкого з них, i нiчого з ними.

А про цю навiть згадав не один, а декiлька разiв. Один раз особливо згадав(500(п’ятсот)годин) по тому, як закiнчив першу справу з нею.

Це трапилося на день Хвойди… Святковий день був тим часом в колi Людей, якi знали про iснування такого св’ята. Перетнувся шлях Костика цього дня з жiночкою випадково однiею напрочуд приемною на зовнiшнiй вигляд. Хоча й не жiночкою, бо ще занадто не схожа на ту, яку можна назвати цим словм. Скорiше молодичкою чи навiть особою жiночоi статi що не досягла вiдмiтки в двадцять п’ять, але вже перетнула двадцять. Хоча паспортнi данi свiдчили про помилку костика. Рокiв так на десять… Тобто було вже цiй особi вiд народження тридцять п’ять.

Почав поздоровляти натхненно i щиро. Вона вiдразу, без вагань, вiдповiла йому стiйким алкогольним пахiллям своеi згоди. Можливо до пуття й не розчула привiд для поздоровлень. П’яна вже була досить. Костик iй теж припав до душi. Щось близке побачила в ньому. Вподобав ii собi для того щоб провести час з нею недаремно для них обох. Тодi подумав i вирiшив, що даремно ранiше не зустрiв Їi.

Вiд нього залежнi обставини втиснули знову спомин про особливу. Пожалiв навiть себе бiльше нiж треба було для таких випадкiв. Подекуди побув трохи з нею наодинцi, та недовго, щоб не надокучила вдосталь. Розглянув ii, як апперитив перед iншим, важливим- важливiшим своею важливiстю наважений. Тому навiть хотiв взяти не один стакан гранчак. Про всяк випадок. Та своечасно схаменувся.

Другий(стакан) повернув назад. Примусив себе забути ii i думки знову встановили свiй раритет покiрностi означенням з принципом того навiщо ця жiнка була тут, в цiй кiмнатi i з ним. Недаремно мабуть для неi оскiлькибула з ним, отут. Та i для нього. Тiльки ця була з ним в цiй кiмнатi. Нiхто крiм неi тут не був з iнших його подружок… для iншого, крiм вдоволення хiтi. Взагалi.


Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
Полная версия книги
(всего 12 форматов)
<< 1 2