Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

Запорукою успіху на цьому довгому, важкому, часами драматичному шляху є осягнення αρμονία/harmonia, яка міститься в текстах як Священних Книг, так і братських. Саме вони в своїй αρμονία/harmonia-ній цілості є таким собі зводом будівельних стандартів, норм та правил, якими повинен керуватися у повсякденному житті кожен спекулятивний будівельник.

Саме ці тексти в своїй αρμονία/harmonia-ній суті формують ідеал, якого повинен прагнути кожен масон, складові цього ідеалу у профанській світ у доступній для профанів формі. Адже без наявності такого ідеалу як окрема людина, так і суспільство в цілому позбавлені сенсу існування, скочуються до найбільш примітивних форм матеріального споживацького життя, платою за яке є духовна смерть особистості, її розпад, розпад суспільства.

А саме це є найбільшим непростимим профанським гріхом, запереченням наявності та сутності ВAВ та його Вічного Плану життя. А це все одно, якби окрема реальна, матеріальна цеглина дозволила би собі вступити в дискусію із незнаним, неусвідомлюваним нею, цеглиною, Будівничим щодо доцільності перебування її, цеглини, в тому чи іншому місці спроєктованої будівлі – від підвалу до даху.

Будову буде завершено лише тоді, коли остання цеглина займе в ній своє місце, визначене для неї Архітектором. Це завершення неможливе без духовної революції, покликаної сформувати новий ідеал, ідеал αρμονία/harmonia особистість-суспільство-ВАВ.

    Harmony // Encyclopedia, I, 318

«Це є спеціальним обов’язком, який спеціально довірено Старшому Наглядачеві Ложі, який фігурально (образно) повинен здійснювати контроль впродовж годин праць таким чином, що ніхто не може залишити Ложу розчарованим або невдоволеним, гармонія має бути таким чином збереженою, тому що, як говорять ритуальні вислови, гармонія є силою та підтримкою добре регульованих інституцій».

Гармонія, Всесвіт. Див. Месмерічне Масонство (Масонство Месмера).

    Mesmeric Masonry // Encyclopedia, IІ, 482

«1782 р. Месмер заснував в Парижі товариство, яке він назвав «Порядок Всесвітньої Гармонії». Воно базувалося на принципах тваринного магнетизму або «месмерізму» і було формою ініціації, за допомогою якої засновник стверджував, що його адепти були очищені та більш придатні для пропаганди доктрин його науки. Французькі письменники вважали більш правильним називати цей Обряд як «Масонство Месмера».

Враження від ініціації

Розповідь свою хотів би розпочати з висловлювання Іммануїла Канта: «Просвітлення – це вихід людини зі стану свого неповноліття, в якому він перебуває з власної вини. Неповноліття є нездатність користуватися своїм розумом без керівництва з боку когось іншого. Неповноліття з власної вини – це причина, яка полягає не в нестачі розуму, а в браку рішучості і мужності користуватися ним без керівництва з боку когось іншого. Sapere aude! – май мужність користуватися власним розумом! – такий девіз Просвітлення».

На ініціації я нервував настільки, що більшість деталей зміг зрозуміти тільки тоді, коли своїми очима побачив ритуал. В перші години після ініціації відчув радість досягнення цілі. Але трохи згодом усвідомив, що тепер я є одним з облич нашого Ордену. Тепер кожну мою дію чи вчинок можна розцінювати як вчинок всього Братства. Моє сприйняття світу змінилося, тепер я відповідаю не тільки за себе, а й за братів. Це важко передати словами, але думаю, що всі мене добре розуміють. Як казав Антуан де Сент-Екзюпері: «Нарешті я зрозумів, чому Господь у Своїй любові створив людей відповідальними за один одного і обдарував їх чеснотою надії. Бо всі люди стали послами єдиного Бога, і в руках кожної людини – порятунок всіх».

Після ініціації стало зрозуміло, що попереду тяжка, виснажлива робота над собою. Якщо брати лише емоційне відношення до ініціації, то ту гамму емоцій і думок словами передати неможливо, адже «Світло» лише почало освітлювати темряву моєї душі, а трансформація мого «я» лише почалась. Вірно зауважив один з наших братів: «Якби мулярство займалося тільки посвяченням профанів, то воно вже б виконувало свою місію».

Лише тепер стало зрозуміло: мулярське посвячення є певною технікою, що змушує інакше думати, брати на себе відповідальність. А ще допомагає набувати цілісність. Адже тільки цілісна особистість, яка постійно прагне самовдосконалення, може збудувати храм любові і добра.

Оскільки процес ініціації пронизаний символами, остільки практично нереально зрозуміти всі дії, які ти робиш під час посвяти. Тільки починаючи працювати, поступово починаєш усвідомлювати всю ту глибинну суть слів, знаків, символів. З кожним кроком пізнання ти наближаєшся до розуміння, що саме підштовхнуло тебе до шаленого рішення вступити до Ордену. Кожен символ, який ти тепер розумієш, стає невеликою перемогою й проявляється як еволюція розвитку особистості. Як писав Фостер Бейлі: «Градуси масонства – це сутність символічного етапу людського еволюційного розвитку. Їх внутрішнє наповнення не мають часових обмежень та універсальні».

Підсумовуючи: пройшовши процедуру ініціації, вповні розумієш: ти вже не профан, але ще й неповноправний член Братства. Ти – учень. Ти переродився, відсвяткував свій перший день народження, попереду – якісно нове життя, в якому на тебе чекає багато тяжкої роботи по обробці необробленого каменю – який покладеш до фундаменту власного Храму.

«Просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам» (Мт., 7.7).

    Inintiation // Encyclopedia, 1, 353

«Термін, яким користувалися Римляни, що вказував на допуск до священних та секретних обрядів містерій. Це термін походить від слова initia, яке означає перші принципи науки. Таким чином, Юстин говорить, що Мідас, Король Фригії[22 - Історичний цар-тиран, правив в VII ст. до н. е., переможений кочовим племенем кіммерійців. Вкоротив собі віку.], був ініційований в містерію Орфея. «Ab Orpheo sacrorum solemnibus initiatus». …Від Латинян Масони адаптували це слово для означення прийому до їх Ордену. Часом спеціально застосовується для прийому до Першого Градусу, але для того, хто вступив Учнем, більш правильно сказати «Вступив».

Сенс життя. Дуалізм вибору

Ззовні ми всі різні, однак глибоко всередині нас щось об’єднує. Дещо всередині ніколи не змінюється, і я торкнусь цього через хвилину.

Той, хто проходить ініціацію, якщо він зупиниться на секунду і прислухається до слів посвяти – може заплутатись. Він тільки що скромно попросив, щоб йому надали привілей, допустили до таємниць та духовних знань.

Скромно?

Таємниці?

Духовні знання?

Це не ті слова, які часто почуєш у індустріальному, комп’ютеризованому столітті! І як він, неофіт, сподівається отримати це? З перших слів ритуалу посвяти, ми, Учні, намагаємося розкрити всю красу духовного світу, або, іншими словами, божественність, яка покоїться в наших особах.

Одразу ж виникає питання: «Що ж це за духовний шлях та в чому його переваги над матеріальним?» Щоби краще зрозуміти це, розглянемо духовний і матеріальний шлях розвитку.

Існує дві стежки, щоб прожити це життя. Одна з них – жити духовно, без ніяких бажань, ніяких амбіцій. Цей шлях може дати вам мир, розслабленість та душевний спокій. Інший – постійне формування бажань та досягнення їх, і таким чином початок мандрівки до нескінченного розвитку. Однак тут є лише одна велика проблема. Обидва шляхи суперечать один одному – принаймні я так думав спочатку. Обидва породжені природою дуалізму. Духовний шлях дає нам мир без стресу, і твердить, що мир та спокій можна досягнути лише коли ми придавлюємо земні бажання, породжені нашим ego.

Але без прагнень і бажань, породжених ego, неможливо досягнути успіху в матеріальному світі. Ви не зможете поставити цілі без бажань. Що ж я повинен робити із моїм життям розуміючи суперечність цих двох шляхів?

Відповідь на це питання масонство пропонує шукати на шляхах розуміння того, що найбільшим твоїм ворогом є дещо всередині тебе самого. І що камінь, над яким ми всі працюємо і прагнемо перетворити в діамант, – це твоя внутрішня матеріальна сутність…

В процесі життя логічна частина нашої свідомості починає будувати павутиння з логічних прив’язок: порівнюючи наші матеріальні риси та якості з іншими, вивищуючи себе над іншими… І з кожним роком це павутиння обплітає твій світ все більше і більше, стає причиною конфліктів та воєн, хоча і з другого боку рухає цей матеріальний світ вперед шляхом матеріального прогресу.

Це павутиння – це ego, матеріальний шлях ego. Ego розділяє, а не об’єднує. Ego стає завісою, яка ховає від нас розуміння того, що на духовному/нематеріальному рівні – ми всі є одним цілим, частинами одного цілого.

Ego тримається за матеріальний світ. Воно боїться смерті. Саме тому воно намагається увіковічнити себе в історії – будуючи пам’ятники та здійснюючи помітні поступки.

Якщо подивитися на теперішній світ – він в більшій своїй частині охоплений EGO. Саме воно повертає наші всі думки та енергію до матеріального світу…

Саме тому в звичайному житті часто-густо приємніше спілкуватись із видатними та статусними людьми – їм вже нікому не треба нічого доводити, вони вже задовольнили своє ego. Натомість спілкування із людиною, яка має ненасичене ego – це часто намагання принизити тебе за першої ж можливості, вискочити поверх тебе, показати, що вона «ліпша», бо ти «гірший».

Підсумуємо: матеріальний шлях ego включає в себе бажання матеріальних об’єктів та досягнення їх, більшого комфорту, розкоші матеріальних здобутків. …

Цей процес триває, але в один прекрасний день… ти помираєш, адже всі ці «досягнення» приходять через стрес, розчарування, демотивацію та депресії. …

Все в цьому світі має початок і кінець. Бажання володіти матеріальним об’єктом, якщо реалізоване, спричиняє бажання утримувати цей об’єкт і, коли цей об’єкт перестає існувати, ми почуваємось нещасливими. Навіть думка про те, що об’єкт може перестати існувати приносить нам негативний настрій та тривогу. …

З кожним градусом, кандидат з почуттям невпевненості в матеріальному світі навколо нього все більше підсвідомо починає довіряти собі, з кожним наступним градусом розширяючи своє розуміння та бачення свого духовного початку. …

Залишаючи своє ego та зв’язок з матеріальним ззовні Храму, ми переносимо фокус уваги подалі від матеріального світу всередину себе, до свого духовного початку. І з кожною нашою посвятою та рухом догори нам відкриваються все нові символи наближення до божественної чистоти, символи підняття до Бога.

Нам нема чого боятися, крім самого страху.

Немає темряви, яка була б настільки темною, що ми б не змогли прийти до світла.

Немає завіси такої густої, що ми не змогли б пробитись через неї.

І немає зла такого міцного, щоб ми його кинули під ноги і підняли наші очі з захопленням та вдячністю до світла.

VSDLTK[23 - Вірогідно, підпис автора тексту. – Д. Я.]

Таким чином, в системі Зороастра[24 - Зароастр, або Заратуштра – жрець, пророк, засновник релегійного вчення, названого його ім’ям. – Д. Я.] ми маємо Арімана та Ормузда, а в юдейській космогонії ми знаходимо Творця та Змія. Ця система була чудово розвинена в системі трьох градусів символічного масонства, який всюди представлений в їх організаціях, в їх символізмі та їх оформленні, пронизуючому впливові цього принципу дуалізму. Таким чином, в Першому Градусі Темряву перемагає Світло; в Другому Невігластво розсіюється Знанням, в Третьому Вічне Життя перемагає Смерть».

    Dualism // Encyclopedia, 1, 222

«В стародавніх методологіях це була доктрина, яка вважала, що світом управляють два антагоністичні принципи – добрий та злий. Ця доктрина просякнула всі Східні релігії.

Про зміст 1 градусу

Під час праць брати-майстри неодноразово висловлювали тезу про те, що масон залишається масоном, якщо він продовжує відчувати себе учнем. Я – учень, отже багато розмірковую про ці слова, про суть і роль першого градусу в символічному масонстві. Що такого важливого в цьому ступені? Що осягає неофіт, в процесі свого учнівства? Які уроки він повинен винести і які трансформації повинні в ньому статися?