Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

Так, блакитна раса (згідно з Ведами) дала людям систему чисел, а також науковий аналіз. Жовта раса (описана у Пополь Вух) принесла вчення про гармонізацію часу та простору, практику здогадок (мантику). Завдяки чорній расі людство дізналося про тантричні та багато магічних практик. Червона раса дала нам вчення про трансформацію речовини – алхімію та медичні знання. Внесок в культуру людства білої раси, про яку вказується в Авесті, – це вчення про космічний закон, про протистояння світла та темряви та про перемогу світла над темрявою.

Джерелами майже всіх точних наук, які сьогодні відомі людству, являються частиною прадавніх храмових культур. І хто знає, може пізнання символізму стародавніх традицій дасть нам ті знання, які ми втратили споруджуючи матеріалістичний світ.

Головне, що дає сучасному людству історія та археологія, – це система стародавніх символів. Ці символи взаємодіють за законами легенд, породжуючи образи. Образи складаються в містерії. Містерії породжують храмове служіння. Храмове служіння з часом стає науковим знанням. Так виникли: теорія чисел (в минулому – храмові надписи Стародавньої Індії) та геометрія (містерії Піфагора), алгебра (прообразом якої є Кабала), хімія (згадаємо алхімію, так активно практикуючу в Стародавньому Єгипті) та, безперечно, медицина (яка виникла на основі обрядів бальзамування та муміфікування).

1717 рік для кожного із нас видатний. Але я впевнений, що історія братства заглиблюється своїм корінням у добіблійні часи. Відомий вавилонський історик Бероссус, спираючись на відомості шумерських авторів, датованих другим тисячоліттям до н. е., писав наступне: «І тоді вони написали свої знання на двох кам’яних колонах, щоб люди змогли оволодіти ними після потопу…»

Мабуть, так і відбувається....

    Religion // Encyclopedia, ІІ, 619

…«Масонство справді є релігійна інституція; і на цьому ґрунті переважно, але не тільки Масонство є релігією, яка має бути захищена»…

Перші враження від ініціації

Все мало і має свій початок…

…Батько повернувся з війни інвалідом… Однак відмовився від пропонованих йому «легких» робіт. Він став каменярем, заготовляв камінь для господарських потреб. Трудодень – кубометр… Мені було шість, коли мати почала доручати мені носити йому обід. Отоді я вперше побачив, як батько обробляє камінь. На моїх очах багатотонний кам’яний велет за допомогою маленького молотка (не молота!) перетворювався у ті кубометри… Це – моя пам’ять, моє дитинство, і моя школа, де кожен камінець ніби вистилав ту бруківку-дорогу, благословенну моїм батьком…

…Отримав педагогічну освіту, працював за фахом, однак почало спадати на думку, що сама освіта якось дивовижно обмежена, ніби кудись навмисне закрита дорога. Почав шукати шляхи самовдосконалення, приступив до вивчення психології та богословських наук (у пам’ять свого діда-священника). На філософський факультет університету прибув у свої немалі вже роки для того, аби перевірити надумані мною теорії, боячись, по суті, схибити чи й навіть божевілля.

Так, Фалес, Геракліт, їх архе[27 - Грец.: ἀρχή – першоматерія, праматерія, вихідний стан речей, стародавня форма (в історичному значенні); першооснова, принцип, першопричина усього сущого (в філософському значенні).] оволоділи мною на довгі роки… Поступово зрозумів, що профанний світ має свої принади, але «попіл Клааса стукав та стукав у моє серце», штовхаючи кудись, у незвідане…

Найбільшим своїм здобутком вважаю знайомство з основами деїзму, чи символічного (філософського) мулярства, де відшуковував особливі пункти власної незгоди – так звані втаємничені коди. Їх декодуванням і займався. В аспірантурі вже продовжив вивчення теорії пізнання…

Багато років свого життя присвятив вивченню давньоіндійських Вед, давньогрецького Міфу, Біблії, відкривши, по суті, єдину істину: вони ведуть мову про одне і те ж. Цим і зайнявся…

Визнаю: навіть «під пов’язкою» мене турбувало лише одне питання: на скільки вибудуваний мною образ вільного муляра відповідає дійсності. А відповідаючи на запитання братів, розумів, що у моїй печері не все гаразд. Так, необхідно вийти з печери, і вони осягнуть все новим світлом.

Так, лук Геракла варто ототожнювати з луком Одіссея.

Але і сам лук – це струна-вісь-мозок. Вісь поєднує Небо і Землю, тіло і дух. Ця ж вісь визначається як Сушумна, Шу(меру), Субару (Сибір), Гора. Лук – він же і Дханур. В обох культурах лук уособлює одні і ті ж якості чи можливості людини.

І Біблія, і Міф – все це роботи одного пізнавального рівня, але в різних ареалах культури. Основним способом викладу втаємниченого знання слід визнати параболу.

Вона і є тим способом запису особливої мудрості, який потребує декодування. Так, декодування, але агентом останнього повинен стати сам суб’єкт. Особливим фактом є те, що спонукою до тлумачення параболічної культури і є Великий Будівничий Всесвіту – Логос, Слово, Істина.

Водночас, історія культури цікаво датує появу Святих Книг[28 - Згідно християнських понять, Книга Священного Закону складається з двох частин. Найдавніша – т. зв. Старий Завіт, позичена зі стародавних юдейських Священного Писання (Танах) та інших релігійних текстів. Складається з 39 книг, спільних для юдеїв та християн. Православні додають до них 11 т. зв. «неканонічних» книг, католики 45/47 (в залежності від методики підрахунку). Корпус текстів Священного Завіту у протестантів співпадає з юдейським.], ведучи мову про них як писемні пам’ятники. До Книги Священного Закону належить і т. зв. Новий Завіт, який був сформований в 45—140 рр. н. е. Складається з 27 книг, у т. ч. чотирьох Євангелій (від Матвія, Марка, Луки та Йоана). З точки зору християнства, Новий Завіт є Одкровення Боже, відкриття людству Творцем Самого Себе і Своєї волі. Хоча варто вести мову і про усний (підготовчий) етап їх формування. Особлива форма викладу їх змісту визначається як одкровення. До того ж, їх зміст задавався і спрямованістю, і призначенням, формуючи магістральні шляхи розвитку людства в цілому.

Наступний історико-культурний крок – формування особистості, її соціально-психологічного типу. Цей етап розвитку людини слід співвідносити з так званим героїчним епосом – Махабхаратою, Рамаяною, «Іліадою», «Одіссеєю» тощо (особливе місце займає Старий та Новий Завіт як складові частини Біблії).

Але варто звернути увагу на інше, наприклад, Махабхарата має іншу назву – Джая (Перемога). І мало хто здогадується, що йдеться про віртуальну (можливу, духовну) перемогу над самим собою, тобто йдеться про вдосконалення.

Мені ж приходиться зробити ще один висновок: природна, біологічна доцільність діяльності людини не обмежується лише профанним способом пізнання. Іншими словами, якщо ведична Махаяна[29 - Махаяна – т. зв. «Велика колесниця», засіб досягнення стану «просвітлення» всіма живими істотами, пізня та найбільш поширена течія в буддизмі, насамперед у В’єтнамі, Індії, Китаї, Непалі, Південній Кореї, Тибеті.], наприклад, веде мову про шлях для всіх, тобто широкий, і, водночас, доступний, то Хінаяна[30 - Хінаяна – т. зв. «мала колесниця» (самоназва «тхеравада») – напрямок в буддизмі, в основі якого лежать ідеї про два стани буття – проявленому та непроявленому та ототожнення проявленого стану із т. зв. «дхармою» (сукупністю норм та правил, дотримання яких необхідно для підтримки світового порядку.] – шлях для обраних. Подібну ознаку, на мою думку, варто вбачати і у етимологічному статусі суфізму. Подібне існує і у християнській культурі – шлях пустельників, печерників…

Мулярство – це віднайдений та виплеканий людством шлях, який і веде до пізнання Духу, спочатку свого, усамітненого, можливо і самотнього, а потім і Безмежного, Вічного…

Тому, переступаючи поріг Храму, хочу звідати Вищу Мудрість, щоб зрозуміти і осягнути, нарешті, мудрість Демокрита, який на схилі своїх літ осліпив себе, щоб тілесний зір не заважав бачити Бога....

    Initiation // Encyclopedia, І, 353

«Ініціація – термін, який вживали Римляни, який означав допущення до священних і таємних обрядів містерій. Термін походить від слова initia, яке означає перші принципи науки. Так Юстин (Lib., XI, c. 7) говорить про Мідаса, Короля Фригії, що він був ініційований в містерії Орфея. «Ab Orpheo sacrorum solemnibus initiatis». … Масони адаптували слово з латинської мови для означення прийому до їх Порядку (Order). Це часто спеціально вживається до прийняття в Перший Градус, але для того, хто був прийнятий Учнем, краще говорити «був Введений» (to be Entered)».

Братерська допомога

Урочистим і символічним є обряд посвячення профана до Братерства Вільних Мулярів. В той саме час сприйняти, зрозуміти глибинний зміст, значення символів і знаків під час ритуалу посвячення неможливо. Тому Учні Вільних Мулярів постійно звертаються до Ритуалу посвячення як до скарбниці знань і значень тих символів і слів, що були побачені та почуті під час стародавнього та прийнятого ритуалу ініціації до Вільного Мулярства.

Одним з цих слів є «братська допомога». Спробуємо зрозуміти смисл цього терміну. А для цього, найперше, треба відповісти на такі питання:

1. Якими переконаннями повинен керуватися Брат при допомозі іншому Братові?

2. Які дії для допомоги Братові повинен вчинити інший Брат згідно зобов’язань, взятих на себе під час ініціації?

3. Де знаходиться межа Братерської допомоги?

4. Як краще звернутися до Брата за допомогою якщо така потрібна?

Масонство вчить: «Обов’язком Вільного Муляра є… допомагати Братові, поспішати назустріч його потребам, підтримувати його в нещасті, укріпляти його своїми порадами і своєю внутрішньою переконаністю. …Кожна відмова допомогти Братові є порушенням присяги. Дружні взаємини у Братстві є не тільки почуттям, але й обов’язком, і тому вивищуються у доброчинність…»

Яка саме поведінка стосовно свого Брата є належною у сенсі Братерської допомоги?

1. «Поспішати назустріч потребам Брата». Вочевидь ці слова означають не тільки швидку допомогу Братові, коли він звернувся про допомогу. Вони також зобов’язують Братів запропонувати допомогу, особливо в тих випадках, коли є ознаки такого соціального, матеріального, фізичного або духовного стану Брата, за яких йому може бути потрібна допомога. Так, у «Книзі учня» Карла Клауді прямо сказано: «не цікавитися участю інших – це означає порвати узи, які з’єднують усіх членів людського роду. Кожна людина черпає сили в колективі, членом якого вона є. Егоїст, віддалившись від спільноти, який живе тільки для себе, перестає брати участь у спільному житті і тим самим прирікає себе на смерть…»