Міражі

В майбутне – хоботи зануривши – й в минуле,
Де – знов – з початку – все криве – й змарнiле.
Й вiд первiсних площин – самi тунелi.
Вiтри – новi критерii – в аналах.

Ворушаться – ще без ознак – iстоти —
Новi, що – пробують – на ноги – стати, —
За милицi – i первнi, i пластиди. —

Й на шию й груди – шалик – вiд застуди,
Тiка, – хутчiй вiд свiтла, – тлiн-страшко,
А то – ще в пил – й його – космiчний шкiц!

І ДІЙСНІСТЬ – ЗНОВУ – ДОКОРІННО – СПЕКТР

У просвiтку, що – надсвiти, – хмелина,
Артерiя, що – зiбгана колона,
Де мармур – переходить – в порцеляну, —
В лягунi – острiв – на краю вiдлуння. —

Меридiяни – теж – своi гормони,
Що улягають – атмосферним змiнам.
Єдинi товтри, що – каркас iмунний,
На прапорцi неоновi – в туманi. —

Вбiк – цятки – розпочавсь – новий процес.
Шукач – стискае – мiнерал – в руцi,
Який – вiтрилом – краевид пустельний,

Де – мить тому – ще дендропарки – й штольнi. —
Та – з ворохобникiв хтось – з вiтром – пакт,
І дiйснiсть – знову – докорiнно – спектр.

ЩЕ – МИТЬ, КОЛИ – НАВКРУГ – САДИ

День – з ранку без причини – набурмосивсь,
Й стрiлки буття – вскач – помiняти – змусив.
Лиш сiрники – цунамi – встигло – з мису,
Заки – назад – на зозулясту – масу,

Яку – ногою – з берега – пацан,
Котрий – кресало часу – у руцi. —
Пес поруч: кайнозой i мiоцен.
Й вiвтар, де, – замiсть немовлят, – вiвцю.

Й камiннi плити – з верств, – в яких – вертiй —
Нашарування – знов – переверта,
Щоб – дiйсносте, – що – живчик, – коренище,

Аби назавжди: що – куди, – i нащо, —
Бо комашня – й його вже – обсiда,
Хоча – ще мить, коли – навкруг – сади.

КОНТРАФАГОТ

Вiд сонця – залишилася – колючка.
Свiтло i пiтьма – муром – навкулачки.
Жебрак – на публiку – своi болячки.
Про травми – лiтня панна – вiд розлучень,

Стiл – шкетик, що – i зi слоiка – нардек,
Який на всю рiвнину – акведук.
Й за акведуком – корабельний док. —
Дiд – в затiнку – пiвголосом – кондак,

Аби – нiколи – стрiли – зi стрiльницi. —
Фортуна – про напарника – й канарцi.
Лиш про тяг – стулки шаф – часами – шарпа —

Столiть минулих, – де таргани-шурпи[3 - Шурпа – привид, мара, потвора.],
Що – сновигають, i – нiяк – iх – геть, —
Щоб – сенс життя, яке – в контрафагот.

ЩЕ РАЗ ПРО МІСТО – НА ВОДІ

На мармурових сходах – спить – бухарик.
Хоча – з човнiв, – причал, – дiтиська – хором.
Інколи й небом – кiнець свiтнi – хури,
Що – унизу – на острiвцi та шхери.

В повiтрi щ звук вiд лiтакiв – як гуркiт.
Весляр – допалюе – i геть – цигарку.
Тип, що – на пiрсi, у канал – обгортку.
Жебрачка – руку, – та ще й сльози – гiрко.

На площi – поруч – авiосальон.
Краля – в вiкнi – цiлунки – посила.
Тераса. Столик. П’ють – алiготе.

Факiр, – обслуга, – брухт – й гадюк – ковта. —
Кожний – на свiй кшталт – в iснування – вступ.
Рiчка, що – в море, – й скiльки – зiр – мости.

СВІТ-БУЛЬБАШКА

Рiвнина. Халабуди – з жовтих охiв[4 - Вiд – «ох!»].
Пiвкраевиду – вибгалося – вухом.
Лад, – з тиглями – й пiпетками, – комаха. Допомагае iй – гiлляка-вiхоть.