Шухлядні краєвиди

Вiдрощуе – собi – й навкiллю – крила.

Копилить – губи – при ляльках – лялькар.
Вiд сонця – в сизiй мряцi – кiлька – шкур.
Бiжить – собака, – весь свiт – набакир.
Мокрицi – тягнуть – в гай – тенiсний корт.

Сидить – на гiлцi – нерухомо – лелiт.[20 - Лелiт = сич.]
В грудки – латаття – гусне – прохололi:
Вода – слiди – скубальноi – машини,

Яка – за спiвом – iнколи – й вiльшанки.
Й лише – лоза – ще – коротко – трiщить,
Де – стежку – iснування колiща.

Як пахне – звук – буття, що – долина?[21 - Долина? = вiд долинати]

Працюе – над годинником – дзигар,[22 - Дзигар = годинникар]
Нема – коли – й пляшчини, що – кагор.
Час – вивiтрився, – кiлька – кучугур
Та горб на плечах, – для майстернi – герб.

Заснув на дзиглику – лихий – порадник,
Ногою геть – i рiдне, i нерiдне.
Дроти – над дахом – вагонеток – з ру?днi.
Вилоги – дня – вiд покладiв – природнiх.

Рибалка над струмком – додому – вилов,
Зозуля – груш – на вербах – накувала.
Й до зiрки – мiст – на палях – вдалинi. —
Як – пахне – звук – буття, що – долина?.

Де е – джерела, iз яких – майдан

Бiгун – бар’ер, аж – завидки – беруть.
Замiсть – свiтила, в небi – зяе – рот.
Навколо – густо – свiтлова – кора.
Пiк iснування: жодних правил гри.

А серце – ще – нiяк – вiд ошелешень.
Взнаки даеться – мiлководний – лишок. —
Вiд обрiю – лишилася – калюжа —
В процесi – вiдмирань – i вiдмолоджень.

Та скрiзь – поволi – утвори – кремезнi,
Що – мить тому – по скверах – свiт – мiмозний.
І хмаросяги, кольоровi – бутлi,

Що – звикли – доти – линтварi – дубити,[23 - Линтварi дубити = жорстоко бити, карати. Линтвар = бараняча шкура.]
Крокують – по – одинцi – хто – куди,
Де – е джерела, iз яких – майдан.

Щоб – бодай – мить – свiдомiсть – свiтла – вдих

Із циклу «Вiдозви»

Райони – хмаросягiв – торботряси,[24 - Торботря?си = жебраки]
Цивiлiзацiй – нестабiльний – трусок.
Хоч порт – вируе: крани – й альбатроси. —
Одних – звитяги, iнших – лихо – трусить.

З бальконiв – в горщиках – цвiте – ляванда.
Калiка – у вiзку – справляе швендi.[25 - Шве?ндi справляти = вештатися]
У мiзках – знову – гiн – до форм – первинних.
Загусто – мертвих, й жодного – подзвону. —

Як пальцем – гудзик, – й свiт – на лабузиння,[26 - Лабузи?ння = бур’ян]
Мала – великою – одразу – зона. —
Мовляв, чубрiй[27 - Чубрiй = людина з довгим волоссям, селянин] – кобилу – укодокав[28 - Укодокати = заморити]

За те, що – нахилiв – занадто – диких. —
Й чекають, аби – злу – поiхав – дах,
Щоб – бодай – мить – свiдомiсть – свiтла – вдих.

І про – грозу

Двое базiк – на небо – зирк – та зирк:
З кiлькох – вогнистих – картоплин – гроза —
Без жодних – попереджень – i цезур, —
Вiзок – з кiстками хма?рок[29 - два наголоси: «хма?рок i хмаро?к.] – до озер,

Де голови, як – iз окропу, – риба,
Яка – почула – Єрихонськi – труби. —
Й навкiлля – знов – новий – хребет – i ребра. —
Прогулюеться – iз дiвчиськом – робот.

Й де – дiйснiсть – намацальна – закоротка,
Там – Провидiння – сил – рухомi – грудки,
Що – за – дороговкази – i закляття,

Якi, – як треба, – й лютих – тигрiв – з клiтки, —
Хоч – перш, нiж – iх – поновно – в глухий – кут,
Стихii – нишком – партiю – в крикет.

Амур – в пiсочку, що – пiдкови – гне

Глухий район, а – iз вiкна – бельканто.
І кожен – звук – гiрськi масиви – кондор.
Вiд iснування – лiченi – секунди. —
Ворушиться – в кущах – природи – кендюх.