Ярослав Мудрий і Оранта

Молитвою Лебiдочка-Царiвна.

Пiсня у лiсi

Звiдки припливли сестра i брати,

Свiтла де вони цього набрали?

Із краiв далеких прилетiли

Лебедi, поклали пiр'я бiле

У траву, що споришем зростала,

Чистi перед Сонечком постали,

Поклонились до землi смерекам,

Посмiхнулись ластiвкам й лелекам

І пiшли збирать у лiс суницi,

Щоб спекти рум'яну паляницю.

Їм берiзки пiсню заспiвали,

Їх дуби листочками вiнчали,

Застелили трави iм дорiжки,

Роси iм умили бiлi нiжки.

Назбирали хлопцi ягiд красних,

Дiвчина сплела вiнок iз Щастя:

Пролiсок вплела, пiдснiжник бiлий,

Листячко верби додала миле

Й заспiвала пiсеньку дзвiнкую:

– Небу свое Серце подарую,

Проросту пшеницею у полi,

Поцiлую верби i тополi,

Вишенькою нiжною розквiтну,

Засмiюся Сонечком привiтним,

З Вiтром обiйму зеленi гори,

Рiчкою проллюсь у Сине море,

Землю напою дощем-водою,

Пiднiмуся в Небо i з собою

Позову найкращi свiтлi чари,

Подарую Небу бiлi хмари,

Щоб пливли iз Сонечком найкращi,

Дарували людям нiжне Щастя.

Заспiвала пiсню Лебiдь-Лада,

Пiдхопили пiсню вiти радо,

Понесли листочками по кручах,

Пiсеньку почув Днiпро могучий

І вiддав мелодiю лелекам,

Щоб несли у свiт ii далекий,

Щоб спiвали пiсеньку джерельця,

Щоб плели гнiздо свое кубельце

Всi пташки i звiрi в цiлiм свiтi,

Зустрiчали Сонечко привiтне

Й дарували вiчну чисту силу,

Щоб земля найкраще всiм родила,

Щоб спiвали квiтами у хорi

Люди на землi щасливу долю,

Щоб текли краплинами дзвiнкими

Як струмочки у життi i з ними