Бажане Рiздво

Повинен нести подих свята без тiнi,

І ось, присягаюсь, що буду вiднинi

Найянголятнiшим янголом свята…

Голос зверху:

– 

Не будеш! Бо в тебе боргiв повна хата!

Янголятко:

– 

Я не розумiю! Прошу, пояснiть!

Голос зверху:

– 

Знiмiть з нього крила! І нiмб вiдберiть!

Янголятко:

– 

Це дуже жорстоко мене так карати!

Голос зверху:

– 

Не треба в небеснiй приймальнi кричати!

Хто того року поплутав бажання?

Хто вiдповiдальний за iх виконання?

Наплутав ти все, що тобi доручали!

Вiд страху в Рiздво дiти гучно кричали,

Ти iм кажана подарив, а вони

Чекали вiд тебе настiльнi двi гри!

А вчений i досi тваринку чекае,

На скрипцi музика донинi не грае,

Не бачили песика в свято сестрички,

Але в них е все для рибальства та рiчки!

Якщо ти не виправиш все це, мiй друже,

Менi до пояснень рiздвяних байдуже!

Немае на небi нi зiрки, нi хмарки,

Де б я не почув хоч би жодноi скарги

На тебе, соколику! Йди виправляй!

І янгольську мантiю швидко знiмай!

Янголятко:

Не можна ж за це так жорстоко карати.

Через дрiбницi не треба втрачати

Гумор та радiсть Рiздвяного свята,

Я впевнений, що полюбили малята,

Того кажана, i тваринка в безпецi,

А вчений тримав би його мов в фортецi.

На дослiди вiн кажана замовляв.

Тому я тваринку вiд нього сховав.