Чехія – Україна. Між двох країн…

Іван менi через два днi дзвонить: «Сашко, не можу продати ковбаси, осталося ще десь 150 кiлограм. Шось розвезли, Аргон спочатку взяв з'iв десь пiвтора кiлограма, на другий день з'iв пiвкiлограма, на третiй день з'iв десь може знову пiвкiлограма, а сьогоднi я ковбасу йому даю, а вiн не хоче iсти, напiвкопченi сосиски не хоче iсти! ПОдивився на миску з ковбасою i голову вiдвернув! Шо робити? Вже ковбаса почала пльонкою покриватись, портиться, потому шо лiто, у мене ж морозилки нема». Морозилка в мене десь на 40 кiлограм, а ще 100 кiлограм ковбаси. Говорю: «Іванку, у мене тоже весь холодильник забитий твоею ковбасою, нiяк не можемо продати».