Як ведмедик навчився ділитися

Як ведмедик навчився дiлитися
Вiра Вовчук

Дворiчний син просив почитати цю казку перед сном кiлька мiсяцiв поспiль. І десь глибоко всерединi, у цiй маленькiй напiвсоннiй людинi, укорiнювалася думка, що дiлитися – це добре, а радiти й радувати – це прекрасно.

Як ведмедик навчився дiлитися

казка для дiтей украiнською мовою

Вiра Вовчук

© Вiра Вовчук, 2016

Ілюстрацii Марина Добридень

Дизайн обкладинки Олег Вовчук

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Якось зранку ведмедик Мi-Мi прокинувся на лiсовiй галявинцi. Навкруги лiтали метелики, лоскотали йому носа й лапки.

«Щось хоче iсти ведмедик, – подумало мале звiрятко. – Поiду в iнший кiнець лiсу, там росте смачна малина. Наiмся досхочу».

Сiв Мi-Мi у свiй новенький пiкап i поiхав ген-ген далеко. Аж бачить, бiля дороги на пеньку сидить його друг – iжачок Коль-Коль. Здалеку махае йому лапкою й вигукуе: