Життєві історії - ТОП 50 лучших книг

Якщо визначати жанр нового роману Володимира Войновича, то його можна назвати «роман-бомба», бо одразу після публікації він неодмінно вибухне. Адже письменник у ньому говорить про таке, про що у російському середовищі воліють мовчати – хто ж захоче відверто визнавати свої помилки та вади, зізнаватися в абсурдному устрої російського життя? …А починається все з того, що автора, від імені якого йде оповідь, вкусив кліщ. Витягти його вдома не вдається, і тому постраждалого везуть у кареті «швидкої допомоги» до лікарні. Дорогою з ним трапляються різні пригоди, а коли він починає марити, перед очима постають різноманітні видіння. І всі ці пригоди та видіння пов’язані з устроєм Росії. Так, виявляється, що країною править Перша особа держави, скорочено Перодер, який має вигляд… пелікана малинового кольору. Чому? Після анексії Криму з’ясовується, що українська хунта мало того, що гнобила населення, вона довела рідкісний вид птахів – малинових пеліканів – до майже повного винищення. Остання пара пеліканів розучилас…

Я – Олександр, Фільц за батьком, Павенцький за мамою. Мої батьки, діди, прадіди і так далі львів’яни в енному поколінні; тут понароджувались і тут… перед тим як піти, зобов’язані докладатись до історії міста і решти світу – на власний розсуд і манір. Мабуть, мені випало хоч якось заповнити цю прогалину – у власний спосіб і за суб’єктивною необхідністю. Я виявився психіатром за спеціальністю «професор» і на цій фаховій дорозі мав чудового товариша, в минулому також психіатра – Андрія Більжо. Нині він глобально відомий карикатурист і письменник, родом із Москви, але живе здебільшого у Венеції, бо так склалися обставини і його стосунки з нинішнім російським руководінням. Тепер, після останньої зустрічі з Андрієм у Львові, де він презентував свою суперову книжку про п’ятьох улюблених письменників, мене заїло, і з почуття злосливої заздрості мені довелося написати ще декілька опусів буйдологічного типу. Залишається лише щиро подякувати видавництву «Фоліо» за пережите приємне здивування: цю книжку з ілюстраціям…

Героїня повісті Маріанни Гончарової вірить у те, що падаючі зірки можуть виконувати заповітні бажання. І в призначену Всесвітом серпневу ніч вона забирається на дах свого надійного, теплого і доброзичливого дому, щоб зустріти Персеїди і загадати їм бажання своїх друзів і рідних, які старанно зібрала напередодні. Вона – мікроскопічна піщинка величезного космосу – сидить посеред зоряного неба і терпляче чекає, коли з’являться ці всемогутні вісники Всесвіту. Чекає і не перестає дивуватися великому світопорядку, створеному за примхою когось дуже винахідливого і мудрого. Вона обіймає любов’ю увесь цей чудовий світ, в якому живе, і з завмиранням серця чекає, коли полетять Персеїди – які знову і знов дають надію великому чуду життя, що йому ніколи не буде кінця. Як завжди у письменниці, в її новій повісті дивним чином поєднується серйозне, що інколи навіть доходить до трагізму, і тонкий гумор.