Секрети старовинної скриньки

– Ну все, понесло дiда в мiстику, – сказала мама, теж приготувавшись слухати.

"Божевiлля – це наша родинна риса", – ехидно подумав Олесь, та дiда вiн поважав, а тому промовчав.

– Моряки, щоб ти знав, люди вiруючi. А декотрi ще й частенько вiрять у рiзнi штучки, що приносять удачу. Коли шторм розгойдуе корабель, аж труби в машинному вiдсiку починають розтягуватися, наче умовi, все рипить, i от-от вирушиш на побачення з Нептуном, – тут i невiра перехреститься, – сказав Костянтин Іванович.

Історiя перша – мiстична

Нiльс Бор, славетний данський фiзик, якось повiсив

на дверях свого сiльського будинку пiдкову,

що, за повiр'ями, приносить дому щастя.

Один iз його гостей здивовано запитав фiзика:

– Невже ви, великий учений, вiрите, що пiдкова над

дверми приносить щастя?

– Ох, – зiтхнув Бор, – та, звiсно ж, не вiрю…

Але ж яке диво: пiдкова приносить щастя

навiть тим, хто не вiрить у неi!

А я почну зовсiм не з мiстики. А зi звичайного п'ятака. Цей п'ятак за часiв Катерини дав молодому рекрутовi ще його дiд. П'ятак за тоi пори був навiть дуже незлецькими грiшми. Хоча коня на нього й не купиш, та дiд гадав, що внук як не потратить монету, то цих грошей вистачить на дiдовi поминки. Внук брав участь у взяттi Ізмаiла, i п'ятак порятував його вiд турецькоi кулi. Вояк вiдбувся синцем, а на п'ятаку лишилася подряпина. Його передали у спадок, i вiн урятував другого нащадка вiд французькоi кулi пiд час Кримськоi кампанii 1855 року. Воював п'ятак i пiд час Другоi свiтовоi вiйни. І досi зберiгаеться як коштовна релiквiя в      родинi. Отак звичайнiсiнький п'ятак став "замовленим".

Використовувати "копiйку" в ролi талiсмана – давня людська традицiя. Я розкажу вам про найславетнiшу монету, що приносить талан. Найбiльш "щасливою" монетою в свiтi визнали золотого "Французького янгола" ("French Fygels"). В Європi цi монети часто називають "Щасливими Золотими Янголами".

Історiя ця почалася з Огюста Дюпре, дворянина. Йому в 1792 роцi король Луi XVI доручив створити нову валюту для Францii. Кажуть, для створення цiеi моне-ти використовувалося золото, що його отримав алхiмiк Лестат.

Реформа пройшла успiшно, викарбували прегарнi золотi двадцятифранковi монети iз зображенням янгола. Та монархiя впала, й Огюста Дюпре пiд час Французькоi революцii засудили до гiльйотини. За легендою, в кишенi засудженого лежала ця монета…

Пiднiмаючись на шибеницю, Дюпре виголосив невелику молитву й пiдготувався до смертi. Вiн укляк на колiна й уже поклав голову пiд лезо гiльйотини, та раптом сталося диво: в дзвiницю, бiля якоi стояла шибениця, влучила блискавка! Страту скасували.

Легенда про щасливу монету швидко поширилася у всiй Європi. Наступнi двiстi рокiв заповненi нечуваними iсторiями, що приписувалися цьому талiсману. Морськi капiтани нiколи не вирушали в плавання, не маючи при собi цих монет. Згодом французькi пiлоти пiд час Першоi свiтовоi вiйни рiдко пiднiмалися в небо без них. Навiть Наполеон носив "монету янгола" в кишенi свого жилета. Проте, кажуть, увечерi 1815 року, перед вiдомою великою битвою, вiн iз погордою викинув ii в рiчку.

Зараз цi монети велика рiдкiсть. Менi поталанило лише раз мимохiдь побачити таку монету. Я був тодi простим матросом на Пiвнiчному флотi. З озера на Кольському пiвостровi пiдiймали рештки "мессершмiта", що там потонув. Тисячi таких машин становили ударну потугу винищувальноi авiацii Люфтваффе фашистськоi Нiмеччини.

Коли дiставали те, що лишилося вiд пiлота, щось блиснуло серед останкiв одягу.

– Диви, монета, – сказав водолаз, простягаючи руку капiтановi катера.

Та наше суденце струсонуло, водолаз посковзнувся, й монета полетiла у воду. Хоч скiльки потiм шукали, знайти ii в замуленому днi так i не пощастило.

Вiдповiдь – звiдки в нiмецького льотчика така монета, – проста. Пiд час Другоi свiтовоi вiйни монети iз зображенням "щасливого янгола" видавалися нiмецьким

ВПС як нагорода асам-винищувачам Люфтваффе. Герман Герiнг особисто вручав iх.

До речi, вiн же керував пошуками Святого грааля й iнших артефактiв, що повиннi були допомогти нiмецькiй зброi. Та не допомогла монета нiмецькому льотчику…

А в Росii були своi грошовi талiсмани. В 1915 роцi, у розпалi Першоi свiтовоi вiйни, настав розквiт азартних iгор. Одним iз амулетiв, широко визнаним помiж петроградських гравцiв на початку 1915 року, став звичайний бiлет вартiстю один рубль.

За повiдомленням газети "Петербурзький листок" вiд 24 сiчня серед клубних, бiгових та iнших гравцiв пройшли чутки про щасливого рубля за пiдписом касира Брута, котрий нещодавно в нападi божевiлля наклав на себе руки.

Цi чутки, що вмить облетiли всi веселi мiсця столицi, спричиненi були, як гадають, великим виграшем, що випав гравцевi, котрий поставив на цей рубль. Рубль користувався таким попитом, що завзятi мiняйли довели його вартiсть до 25 рублiв.

Усе це викликало такий ажiотаж, що мiнiстерство фiнансiв змушене було 5 лютня 1915 року опублiкувати в газетi "Петрорадскiй листок" статтю: "До вiдома осiб, що скуповують "брутiвськi" рублi". В нiй мовилося: "Всупереч запевненням спекулянтiв, Державний банк як i ранiше випускае такi рублi, що наявнi у нього, й не бере за них жодноi зайвоi копiйки".

Однак це пояснення ще довго не могло остудити запал азартних гравцiв. Пошук "щасливих" i дуже дорогих "брутiвських" рублiв тривав. Про них писав петербурзький колекцiонер Ростислав Нiколаев. Якщо пошукати, то

Й зараз можна знайти цi рублi в колекцiонерiв.

А от "монету янгола" знайти значно важче. Та цi монети були настiльки легендарнi, що "Янгола" наново вiдтворили на двадцятифранкових золотих монетах, якi карбували з 1871 до 1898 року. А також i на золотих монетах у 50 франкiв 1904 року, золотих монетах у 100 франкiв 1878-1914 рокiв i навiть на сучасних стофранкових ювiлейних срiбних, золотих, платинових та палладiевих монетах, випущених в 1989 роцi.

– Дiдуню, а в тебе е монета, що приносить удачу? – запитав Олесь.

– Звичайно, е, – вiдказав дiдусь, дiстаючи монетку з нагрудноi кишенi.

Олесь узяв монету до рук. З неi на хлопчика дивився дракон iз лицем сивого дiдугана. Дiдуган був грiзний i насмiшкуватий заразом. На другому боцi були якiсь незрозумiлi iероглiфи.

– А як приносить вона тобi удачу?

– Як-як… якщо з тобою зараз розмовляю, значить, приносить, – невизначено вiдказав дiдусь.

– А при чому тут дракон?

– У Китаi дракон – володар водяноi стихii. Це сила i велич, мужнiсть i витривалiсть. Зовсiм як океан. Існувало повiр'я, що нiби морями, рiчками та озерами орудують дракони або ж по-китайському Лунги, що не пiднiмаються в небо. Щоб задобрити Лунга, йому зазвичай приносили в жертву пiвня, та оскiльки це було тяжко для вбогого рибалки, то на кормi човна прикрiплювали дерев'яне зображення пiвня. Нехай владар-дракон знае, що господар човна завжди готовий принести цю жертву.

Рибалка малював на носi свого човна очi: нехай Лунг знае, що за його пiдступами постiйно пильнують, i йому непросто пошити в дурнi господаря судна. Тож дракон у кишенi моряка – це нормально.

– І що, всi моряки носять iз собою дракончика?

– Нi, з усiх моiх знайомих морякiв лише я, – засмiявся дiд. – Та з цiею монетою пов'язана одна iсторiя. Без неi й тебе не було б…

– Як це не було б? – зачудовано спитав Олесь.

Дiд розтулив було рота, щоб продовжити розповiдь. Однак побачив суворi маминi очi, поплескав ii по щоцi й хутенько подався геть.

– А дiд у нас твердий чолов'яга, – сказав Олесь, коли Костянтин Іванович пiшов.

– Не те слово – орел. Найцiкавiше те, що й у мене е така монета. Мiй дiд – татiв батько, колись давно розповiв менi таку легенду: якщо знайдеш монету, то ii не треба тратити, а краще покласти до гаманця, й до неi "прилипатимуть" грошi. І от я знайшла таку монету – звичайнi старi три копiйки з роком мого народження. Вона в мене багато рокiв. Бували моменти, коли я ii губила – тодi в мене був такий переляк, просто жах. Менi здавалося, якщо я ii не знайду, то все пропало. Що не буде в мене якогось захисного амулета. Я ii ношу в гаманцi, разом з iншими монетами. Гаманцi, звiсно, мiняються, й вона переходить жити до iншого. Отака iсторiя.

І мушу сказати, фiнансове становище в мене у всьому життi таки дуже незлецьке, – погодилася мама й почала наново пiдiгрiвати суп.

"Фiнансове становище незлецьке, а я лишився без нового наплiчника", – подумав собi Олесь.

Чорна монетка