Правда

Не опровергнуть.
Да, любовь – это жалость,

Это неразделимое
Ни на завтра, ни на вчера.
Что, если я полюбил,
Пока ты читал?

V действие

Сцена первая: «Чи то поряд хтось, чи когось нема?..»

Герой поднимается с кровати. Герой, разглаживая простынь:

Чи то поряд хтось, чи когось нема?
Нащо лине до мене це?
Мене тягне сум, менi все – дарма,
Але чую й гадаю все -

Чи то голос твiй, чи немовна тиш?
Й поради нiхто не дасть!
Мене втома гне, доки ти мовчиш,
Доки пiсня мовчить твоя -

На п'ятьох струнах ти заграй менi,
Й про жалi своi заспiвай.
Як ти бiдно жив i як мрiяв ти,
Що знайдеться моя душа.

Сцена вторая: «Я хочу жити!»

Светает. Герой, открывая окно:

Не хочу я так бiльше жити
У самотi та брудi.
До мене лине промiнь свiтлий
Й життя сповняе груди!

Кохатиму вiднинi знов,
Й палко, й соромливо!
Нехай до мене йде любов,
Я зараз маю сили

Їi прийняти, серце запалить,
Воно уже так довго не горiло!
Чом намагався я не жить,
Коли я е живий,

Коли повiки свiтло б'е
Й до сонця нудить бiгти?
Чому я згадував тебе?
Вже годi! Я не твiй!

Тепер належу свiту, вiн – менi!
Я врештi жити хочу,
Я хочу жити, бо живий,
Бо сяють моi очi!

Сцена третья: «Правда»

Герой рассвету:

Я на вiчне вже не чекаю -
Досить цього. Одне скажи,
Чи лишилося щось мiж нами,
Чи дарма я тобою жив?

Вже не будемо, я розумiю,
По вустах впiзнавать один одного.
Та навiщо тодi ми мрiяли,
Якщо мрiяли загалом?

То не сум! Я лише питаю,
Чи згаса й у тобi все це?
Якщо нi, то лишилось мiж нами
Щось поза кiнцем.

Значить, любов наша варта
І до небес сягнуть.
Значить, тобi я дякую
За правду та нашу путь.

Встаёт солнце. Всё заливается светом.