Лисиця. Байка

Лисиця. Байка
Ігор Миколайович Голомозий

Эта басня говорит о том, что за любой плохой поступок когда-нибудь придётся заплатить. За всякий грех расплата – смерть. Полезно взрослым знать и детям.

Лисиця

Байка

Ігор Миколайович Голомозий

Редактор Наталыя Борисывна Голомоза

© Ігор Миколайович Голомозий, 2017

ISBN 978-5-4485-4481-1

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Лисиця

Є у свiтi звiр лисиця,
Вишукана мов цариця.
Руда шубка, чорнi капцi
На тендiтнiй кожнiй лапцi.

Лису лиска полюбилась,
Тож ускорi й одружились.
Вже невдовзi хитра мила
Лисеняток наплодила.

Лисенятка пiдростали,
Мамку день у день смоктали.
Батька iхнього не стало.
Їсти хочеться, та мало.

Якось думала лисиця:
«Все одно в ночi не спиться.
У курник мабуть пiду,
На щастя чи на бiду».

Вмить устала, прилизалась,
Із нори у свiт пробралась.
У ночi тож було темно,
І лисицi це приемно.

Темна нiч Руду покрила
Пiд своi таемнi крила,
Зорi й мiсяць заховали.
Хмари спати не лягали.

Темiнь лiсу закiнчилась,
Свiтло трiшечки з’явилось.
До села веде стежина,
Видно перша вже хатина.

Довго бiгала, ганяла,
Курника в селi шукала.
Що й робити вже незнае,
Ходить лисонька, блукае.

Вже на вулицi свiтае —
Пiвник в курнику спiвае.
Тож злодiйка повернулась,