Усе буде бадмінтон! Історія та постаті українського бадмінтону

1986, Мiнськ: IX Спартакiада народiв СССР (бадмiнтон уперше додали до програми, змагались гравцi вiком до 23 рокiв), Украiна – 5-те мiсце

1991, Горький, X Спартакiада народiв СССР, Украiна – 3-те мiсце

Команди Украiни на Юнацьких i Молодiжних iграх СРСР

Дослiднику iсторii украiнського бадмiнтону Миколi Мiлiневському вдалося знайти результати виступу збiрноi команди Украiни на Юнацьких i Молодiжних iграх СРСР.

Першi Всесоюзнi юнацькi спортивнi iгри вiдбулися 1985 року в Ленiнградi. В них брали участь гравцi 1967 року народження й молодше. Команда Украiни тодi посiла 2-ге мiсце (тренер – Микола Пешехонов), першою була команда Росii, а третьою – команда Москви. В особистих змаганнях на цих iграх вiдзначилася й перемогла Наталiя Іванова з Одеси.

Другi Юнацькi iгри СРСР вiдбулися 1988 року в Бору (бiля Горького), на них виступали гравцi 1970 року народження й молодше. Команда Украiни перемогла на цих iграх (тренер – Вiктор Самарiн), другою була команда Росii.

Микола Зуев – переможець IV Всесоюзних лiтнiх спортивних iгор молодi.

Срiбний призер – Олександр Циганков (лiворуч). Днiпропетровськ, 1989

У 1989 роцi в Днiпропетровську вiдбулися V Всесоюзнi спортивнi iгри молодi СРСР, в них брали участь гравцi 1968 року народження й молодше. Команда Украiни посiла 2-ге мiсце (тренер – Вiктор Самарiн).

Одночасно з результатами виступу у Юнацьких i Молодiжних iграх СРСР знайшлися результати виступу команди Украiни на першостi СРСР в Горькому 1990 року, де виступали гравцi 1971 року народження й молодше. Команда Украiни була першою (тренер – Вiктор Самарiн), Росiя – друга, Москва – третя.

За юнацьку команду Украiни виступали Леонiд Пугач, Валерiй Стрiльцов, Олексiй Курбель, Валентина Селiванова, Анна Шевченко й Інна Любицька.

Успiшно виступили на тому чемпiонатi нашi бадмiнтонiсти i в особистих змаганнях. У чоловiчiй одиночнiй категорii перемiг Владислав Дружченко, другим був Олексiй Курбель i третiм – Валерiй Стрiльцов. У чоловiчiй парнiй категорii весь п’едестал був також наш: перемогли Владислав Дружченко – Валерiй Стрiльцов, другими були В’ячеслав Олiйник – Леонiд Пугач i третiми – Михайло Мiзiн – Костянтин Татранов. У змiшанiй парнiй категорii перемогли нашi Валерiй Стрiльцов – Анна Шевченко.

Пiд червоним прапором

Збiрну СРСР з бадмiнтону було створено 1967 року. Свiй перший мiжнародний матч вона провела в Москвi проти команди дружньоi Нiмецькоi Демократичноi Республiки (НДР). Щодо пiдсумкiв тiеi гри, коли радянськi спортсмени вперше грали пiр’яним воланом, то переважна бiльшiсть джерел наводять дивний рахунок 2: 2. Але прояснив ситуацiю учасник того матчу Вiктор Швачко, який розповiв, що СРСР розгромно програв 2: 6, а тих два очки здобув вiн сам – в одиночному двобоi та в мiкстi з Іриною Натаровою (Шевченко). Цю iнформацiю пiдтвердила i Тетяна Новiкова, яка згадувала, що радянськi бадмiнтонiсти почувалися в тому матчi досить безпорадними.

Перший мiжнародний матч збiрноi СРСР: СРСР – НДР. Москва, 1967.

Праворуч – Вiктор Швачко

Тетяна Василiвна Новiкова (Зуева), майстер спорту, 4-разова чемпiонка СРСР.

Народилась в 1941 роцi в Красноармiйську (Московська обл.). З дитинства займалася спортом, входила до збiрноi областi з волейболу та лижного спорту. Пiд час занять тенiсом ii побачив тренер Борис Глебович i запросив до секцii бадмiнтону.

За два роки Тетяна вже грала на чемпiонатi СРСР, а в 1965-му стала чемпiонкою Союзу.

У 1966 роцi разом iз Миколою Пешехоновим переiхала до Днiпропетровська, почала тренуватися в Анатолiя Гайдука на «Метеорi».

Ще тричi вигравала першiсть СРСР: в парi з Нiною Косяк (1966, 1967) та в одиночцi (1968). На останньому турнiрi в Тбiлiсi ii чекали пiсля нагородження на п’едесталi обидва тренери – Гайдук i Глебович, i сперечалися: кого першим обiйме чемпiонка. Тетяна вiддала шану своему першому наставнику. Утiм, i Гайдук не образився.

Тетяна Зуева (Новiкова), 4-разова чемпiонка СРСР

У 1969 роцi Новiкова зазнала важкоi травми, пiсля якоi вже не могла виступати на вищому рiвнi. Вона iнколи грала за «Буревiсник», де вела тренування й товаришувала з iншою зiркою бадмiнтону Надiею Литвинчевою. Щоправда, подруги були суперницями на внутрiшнiх змаганнях «Буревiсника»: Тетяна тренувала в металургiйному iнститутi, а Надiя – у будiвельному.

Ще до переiзду в Днiпропетровськ Новiкова поступила до Московського хiмiко-технологiчного iнституту. Потiм перевелася до Днiпропетровського металургiйного iнституту (вiддiлення ракетноi технiки), пiсля закiнчення якого працювала iнженером на ПМЗ.

Їi кар’ера на заводi завершилася раптово та швидко: дiвчина йшла з одного цеху в iнший i загубила дорогою якийсь секретний папiрець. Скандал! Пiвденмаш – режимне пiдприемство в закритому мiстi! Таким не мiсце серед ракетобудiвникiв!

Та все тiльки обернулося на краще: Тетяна пiшла працювати на кафедру фiзвиховання до рiдного ДМетІ, а з ПМЗ вибудувала тiснiший i приемнiший контакт, коли одружилася з майбутнiм головним конструктором КБ «Пiвденне» Володимиром Зуевим. Не дивно, що у iх квартирi в заводськiй сталiнцi (де вони живуть i сьогоднi) часто бували такi люди, як Леонiд Кучма – генеральний директор ПМЗ i Вiктор Грачов – головний випробувач КБ «Пiвденне», Герой Соцiалiстичноi Працi. «Така була наша сiм’я, – з усмiшкою каже Тетяна Василiвна. – Вiн – на Байконурi, а вона – на бадмiнтонi».

Згодом вона ще закiнчила iнститут фiзкультури, де вчилася разом iз Борисом Баршахом: коли вiд тренерiв почали вимагати обов’язкову вищу спортивну освiту.

Їi син Микола Зуев став вiдомим майстром бадмiнтону, виграв чемпiонат СРСР – 1990 в одиночцi.

До 2020 року вона працювала старшим викладачем у Металургiйнiй академii. Серед ii учнiв багато знаних украiнських бадмiнтонiстiв: Олександр Баранов, Олександр Клiмов, Наталiя Войцех, Марiя Улiтiна, Сергiй Гарiст, Данило Боснюк й iншi. Їi вихованцi виграли срiбло на студентському чемпiонатi Європи 2011 року.

І сьогоднi, у своi 80, Тетяна Василiвна Зуева тренуе юних спортсменiв на «Метеорi». І буде почесною гостею на чемпiонатi Європи – 2021 в Киевi.

Потiм було ще кiлька товариських матчiв зi збiрною НДР, зокрема в 1968 роцi в Киевi, в палацi фiзкультури. А також – у Ленiнградi й Тбiлiсi.

На жаль, 1968 року Мiжнародна федерацiя бадмiнтону вiдмовилася приймати Федерацiю бадмiнтону СРСР до своiх лав – через вiйськове втручання СРСР та придушення повстання у Чехословаччинi. Радянським спортсменам заборонили брати участь в офiцiйних змаганнях. Цей перiод бану тривав шiсть рокiв, i через цю полiтичну заборону цiле поколiння талановитих майстрiв було позбавлено можливостi здобути гарнi результати на мiжнароднiй аренi. Їм довелося задовольнятись тiльки товариськими зустрiчами з гравцями краiн соцiалiстичного табору – НДР, Польщi, Болгарii й iн. Або зi спортсменами дружнiх товариств. Так, наприклад, 1970 року вiдбулися чотири зустрiчi збiрноi СРСР з командою робiтничоi спiлки АСК з Австрii.

Саме в тi часи позбавився своеi посади перший голова Федерацii бадмiнтону СРСР Микола Рубан. У 1970 роцi вiн написав листа генеральному секретаревi ЦК КПРС Леонiду Брежневу, у якому поскаржився, що через позицiю полiтичного керiвництва радянськi бадмiнтонiсти не можуть вийти на мiжнародну арену. За це Рубана було усунуто з посади. Його змiнив надiйнiший в iдеологiчному сенсi кадр – полковник КДБ Фiлiппов. А пiсля нього (1975–1980) Федерацiю бадмiнтону СРСР очолював директор видавництва «Фiзкультура i спорт» Юрiй Метаев, пiсля якого на посадi перебував космонавт Юрiй Глазков…

Лишалося тiльки проводити неофiцiйнi матчi та турнiри, як перший мiжнародний турнiр у СРСР в груднi 1973 року в Сочi за участi команди Малайзii.

Лише в сiчнi 1975 року, в перiод так званоi розрядки напруженостi, Радянський Союз таки прийняли до Мiжнародноi федерацii бадмiнтону, i того самого року – до Європейського союзу бадмiнтону. Таким чином, нашi бадмiнтонiсти отримали можливiсть брати участь в офiцiйних змаганнях, що проводять Мiжнародна та Європейська федерацii.

У квiтнi 1975 року юнiорська збiрна СРСР дебютувала на чемпiонатi Європи в Копенгагенi. А у 1976-му доросла збiрна дебютувала на першостi Європи в Дублiнi (7-ме мiсце).

Картина для кращого розумiння атмосфери втручання полiтики в спорт. Згадуе гравець збiрноi СРСР Вiкторiя Семенюта. Коли 1977 року радянська команда на чолi з Анатолiем Гайдуком прилетiла до Лондона на Вiмблдонський турнiр, представники радянського посольства запiзнилися зустрiти наших спортсменiв в аеропорту Хiтроу. Тож увагу публiки привернули демонстранти – еврейськi активiсти з плакатами. Нiхто нiчого не розумiв, тiльки Вiкторiя як одна-едина членкиня делегацii, яка знала англiйську, перекладала написанi на плакатах вимоги звiльнити в СРСР евреiв-«вiдмовникiв», в’язнiв сумлiння й дозволити iм виiзд iз Союзу в Ізраiль. Звичайно, цього не вимагали безпосередньо вiд наших бадмiнтонiстiв, iшлося про нагоду такою акцiею привернути увагу суспiльства до проблеми. Але пiсля цього iнциденту радянських спортсменiв протягом усього турнiру завжди супроводжували полiсмени.

За iронiею долi членкиня тiеi збiрноi СРСР Свiтлана Белясова з Бiлорусi згодом вийшла замiж за свого тренера Михайла Зiльбермана й виiхала з ним до Ізраiля, де в перiод з 1991-го по 2014 роки стала 53-разовою чемпiонкою краiни…

У 1984 роцi спортсмени Радянського Союзу вперше взяли участь у змаганнях Кубка Томаса, а 1986 року жiноча команда стала учасницею Кубка Убер. На чемпiонатах свiту радянськi бадмiнтонiсти дебютували в 1987 роцi в Пекiнi.

Найбiльшим командним успiхом збiрноi СРСР стало 4-те мiсце на домашньому чемпiонатi Європи 1990 року.

А в особистих категорiях радянськi спортсмени за весь час здобули три бронзових медалi чемпiонатiв Європи. Першою нагородою стала бронза жiночоi пари з Днiпропетровська Алла Продан – Надiя Литвинчева 1980 року в Гронiнгенi (Нiдерланди). На тому самому турнiрi у чвертьфiналi грали Алла Продан (одиночка), чоловiча пара Костянтин Вавiлов – Микола Пешехонов i змiшана пара Вiктор Швачко – Надiя Литвинчева. У загальному залiку збiрна СРСР фiнiшувала п’ятою.

Радянськi бадмiнтонiсти на Уiмблдонському турнiрi 1977року – там, де вони стикнулися з демонстрацiею на пiдтримку евреiв у СРСР.

Попереду (злiва направо): Свiтлана Белясова (Бiлорусь) i Вiкторiя Семенюта.

Позаду (злiва направо): Анатолiй Гайдук (тренер), Костянтин Вавiлов, два британських представники оргкомiтету, Микола Пешехонов. Лондон

Алла Аркадiiвна Продан (народилась 1965 року в Днiпропетровську), майстер спорту мiжнародного класу.

Вихованка днiпропетровського бадмiнтону. Тренер – Анатолiй Гайдук.

Чемпiонка СРСР в одиночному розрядi (1978, 1979), парному розрядi (1977, 1978, 1979, 1982 – з Надiею Литвинчевою).

Алла Продан, 6-разова чемпiонка СРСР, бронзова призерка чемпiонату Європи (1980)

На чемпiонатi Європи 1980 року в парi з Надiею Литвинчевою завоювала першу медаль для СРСР.

На перший погляд могло здатися, що Продан дiе неквапливо. Проте рiч у тому, що вона досить рацiонально пересувалася майданчиком, нiяких зайвих рухiв. Їi удари вiдрiзнялися скритнiстю й несподiванiстю. Особливо вдалими були у ii виконаннi кистьовi удари.