Курячі брехеньки і билиці

Щоправда, когутик заслужив поважного до себе ставлення. А було так:

Бабуся зберiгала в своiй хатi нiмецькi марки. Вона iх отримувала за пiдневiльну працю в Нiмеччинi пiд час вiйни. Селяни знали про тi марки. Хтось iз молодих господарiв навiть пропонував iх купити. Чоловiк давав за них добрi грошi. Та бабуся вiд тiеi пропозицii вiдмовилась. Ще б пак! Старенька переслiдувала свiй iнтерес – хотiла подарувати марки внуковi. Петрик повинен ось-ось приiхати до неi на канiкули. Вiн щороку в неi лiтував. З приiздом хлопчика, звичайно, роботи додавалось. Треба було i зварити, i спекти чогось смачненького. І ще до обiду тримати курей на вигонi. Бо ж голосистий Пiiт мiг розбудити хлопця.

Якось, коли надворi стемнiло, у вiкно хтось постукав. Старенька схопилась з лiжка i прилипла до шибки. Мiсячне сяйво висвiтлило у дворi тонкий силует. Старенька зойкнула. Серце в неi зайшлося. «Зараз, зараз вiдчиню, онучку. Нарештi тебе дiждалась.»

Стара заметушилась. Босонiж кинулась у сiни. Долiвка там була холодна, як мокра вiд роси трава. Та стару це не зупинило. Вона вiдсувала залiзний засув i вiдчинила важкi скрипучi дверi. Вiдчинила – i сахнулась. У чорнiй двернiй рамi стояли незнайомi молодики. Вищий передбачливо поклав ногу в щiлину, що мiж дверима i порогом.