Байки

Байки
Леонiд Глiбов

Байки Леонiда Глiбова в цiлому та розмiщенi у цiй добiрцi – «Цуцик», «Щука», «Вовк та Ягня», «Мальований Стовп», «Муха i Бджола», «Жаба й Вiл», «Зозуля й Пiвень» – зокрема, сповненi афористичностi й глибокоi мудростi. «На свiтi вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться», «Рука, як кажуть, руку мие», «І Щуку кинули – у рiчку» – мораль у кожнiй байцi звучить проникливо, а головнi героi е уособленням розуму чи нерозважливостi, кмiтливостi чи наiвностi, а традицiйнi вiчнi теми – соцiальна несправедливiсть, працьовитiсть i ледарство, правда i обман, добро i зло – центральними у творах Л. Глiбова.

Леонiд Глiбов

БАЙКИ

Цуцик

Раз на вiкнi, у панському будинку,
Патлатий Цуцик спочивав;
То ляже на бочок, то догори на спинку
Або на лапки морду клав.
Якраз проти вiкна, звичайно пiд барканом,
Дворовий пес Бровко лежав
І думав: «Бач, яким вiн паном,
Ледачий Цуцик, став».
– Здоров був, Цуцику! Знiчев’я спочиваеш? —
Прийшовши пiд вiкно. Бровко озвавсь.
– Се ти, Бровко?… Чого-бо так гукаеш? —
Промовив той. – Аж я злякавсь…
Ну, як же ти там поживаеш?
– Нащо питать! Либонь, не знаеш
Собачого життя мого? —
Сказав Бровко. – Далеко до твого…
Живу собi, бо треба жити;
Двiр стережу i день i нiч;
Всього доводиться терпiти,
Не так, як ти, панич;
Та ще к тому i iжа препогана,
Хлиснеш помий, коли дадуть,
А як невлад загавкаеш на пана,
То ще й пiд боки натовчуть.
– Жаль! – каже Цуцик. – Що ж робити!
Бувае всяк, —
Обуха батогом не перебити;
А от менi – хоч i довiку б так…
Живу у горницях, на килимах качаюсь,
Жартуючи на смiх;
Частенько з панночками граюсь
І лащуся до них;
І м’яко спать менi, i ласо можна iсти,