Iду до тебе в спогадах. Білі вірші

На мiй погляд не зможеш
вiдвести своiх очей, нiжно
за руки вiзьмеш в спогади
днiв та ночей вiдведеш…
Впадемо ми в хвилi кохання,

згадаемо нашi мрii, бажання…
Ми забудемо пройдений шлях,
минулi страждання, ми увiйдемо
в епоху кохання!

ЗГАДАТИ ТЕБЕ

Я так хочу тебе побачити знову,навеснi чи в холодну погоду зимову,в лiтку червоних, стиглих вишень,в жовтнi осiннiх дощiв золотих.
Я не знаю чи зможу впiзнати тебе,я не знаю чи зможу кохати тебе!
Я так хочу тебе побачити знову,вдягнути iз туману обнову, коси прикрасити вiнком iз обману, вийти
в поле з тобою в оману!
Я не знаю чи зможу зiгрiти тебе,я не знаю чи зможу забути тебе…
Я так хочу тебе побачити знову,вдруге вiйти в рiчку прозору, з вiтром пiднятися в небо, заблукати з тобою  до рання, де наша пiсня, де наше кохання.

Я не знаю чи зможу згадати тебе…

ВІНОК ІЗ КУЛЬБАБИ

Вiнок iз кульбаби тобi так личить,в твоiх
чорних косах сонце живе…
Тихо сiдае божа корiвка, кохання
несе.

Вiнок iз кульбаби тобi так личить,
царiвна жовтих променiв, що сонце
дае…
Вiнок iз кульбаби тобi так личить,я хочу

зiгрiтися вiд того багаття,де надiя цвiте…
Вiнок iз кульбаби тобi так личить,
вiн пахне медом, манить до себе
кохання твое!

ТВОЇ ОЧІ

Дивлюсь я в твоi очi,збагнути всесвiт хочу,
напитися джерельноi води, мовчки за тобою
йти!
Вiдчути рук тепло,згадати мелодii сердець,

до тебе маю я прохання,допоможи вiддатися
коханню…
Дивлюсь я в твоi очi,в них спогад про всi ночi,

що нас водили магiчними шляхами, в туманi ми
губились до зорi, ми вiдчували дихання землi,

нас верби колихали, щоб забувались ми у снi…
Дивлюсь я в твоi очi,немов хтось напророчив,життя пройшло без тебе i тiльки погляд твiй вiд
неба, несу дорогами пустелi,не мае сили вiд

пекельного шляху, я в спогадах до тебе iду!
Нiчого я не знаю, не чую i слiв не маю, я тихо плачу,
бо в твоiх очах себе не бачу…

НІЧ

Чуеш як спiвае нiч —солодкими пiснями,
закоханi луги в туман без тями, нiжнiсть
запаху любистку так п’янить – душа
тремтить…
Чуеш як радiе нiч —шепоче осока слова
кохання, яке то щастя в тобi проснулося
бажання, летiти в нiч на поклик душi i плотi!
Чуеш як шаленiе нiч —зриваються з небес зiрки
та мiсяць i падають на землю ниць, i берег
хвиля б’е щосили —стихii мiць!
Чуеш як плаче нiч —зливаються i смiх i сльози
в темнотi, сумуе соловей в садку. Ми iли там при мiсячному сяйвi стиглу вишню, яка

нагадуе полинi гiркоту.

МОЄ ЗІЗНАНЯ

Тремтить голос мiй вiд почуттiв
i в грудях серце тихо плаче, менi
бракуе слiв i кольорiв щоб про мое
кохання заспiвати…
До тебе iду шляхами мрiй, несу тобi
барвiнку цвiт, що любить в лiсi
зимувати,дарую спiв закоханоi птахи,

кохання живе в моему серцi!
Розмалюе веселка в рiчцi воду, вiтер

тихесенько вдарить в струни, ти цiлуеш
моi губи, ти зiрвав мое зiзнання про
таемне, про кохання! Тремтить голос…

ХОЛОДНО

Менi в лiтню спекоту холодно, душу
заливають дощi, менi сумно
вiд спогадiв, що приходять в ночi…