Вороненя

Вороненя
В. I. Жиглов

У цiй книзi розповiдаеться про дiвчину, яка прихистила у себе маленьке пташеня ворони, що випало з гнiзда. Незабаром вороненя пiдросло й стало для неi хорошим другом. Птах був дуже тямущим, легко пiддавався дресируванню i доставив своiй господинi багато приемних i радiсних вражень. Книга стане гарним подарунком для вашоi дитини.

Вороненя

В. I. Жиглов

Переводчик Олена Неплюева

© В. I. Жиглов, 2017

© Олена Неплюева, перевод, 2017

ISBN 978-5-4474-5770-9

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Гравюра Охара Косон (1878—1945)

Несподiвана знахiдка

Цей випадок розповiла менi знайома дiвчина Ерiка, яка проживае в Нiмеччинi. Одного разу вона гуляла в парку, який знаходиться поруч з iх будинком i побачила лежаче на землi пташеня ворони. Вона пiдiйшла до нього i взяла його в руки. Пташеня було дуже ослабленим. Ерiка принесла його до себе додому i, незважаючи на протести батькiв, вирiшила тримати його у себе вдома. Вислухавши доводи дочки, ii мама погодилася з нею, i супроводжувала ii в поiздцi до ветеринарного лiкаря, який обстежив пташеня i призначив йому курс загальнозмiцнюючого лiкування.

Минав час, i незабаром вороненя змiцнiло i стало вiльно лiтати по хатi. Воно дуже прив'язалось до своеi господинi i подовгу сидiло з нею поруч, коли вона вивчала предмети свого унiверситетського курсу. А коли всi сiдали за стiл iсти, то й вороненя теж прилiтало на поклик, i займало свое почесне мiсце на краю столу.

Йому у невелику персональну тарiлку накладали iжу i пiдставляли з ним поруч. Але перш нiж приступити до трапези, вороненя, угледiвши свою чашку з iжею, починало весело переступати з ноги на ногу, розгойдуючись в якомусь ритуальному пташиному танцi, немов би дякуючи своiм опiкунам за iх турботу i кажучи iм, тим самим: «Ох, як смачно! Ох, як смачно!»

Ворона в польотi. Гравюра Каванабе Кьосай (1831—1889)

Незабаром Ерiка навчила його користуватися туалетом i самостiйно оправлятися в унiтаз, сидячи на його краечку. Я часто чув, що живуть в будинку собаки i кiшки, привчаються користуватися унiтазом, але про те, щоб цьому навчили дикого вороненятка, почув вперше.

Якось одного разу вороненя залетiло в одну з кiмнат, в якiй були розкритi навстiж вiкна i полетiло на волю. Ерiка дуже переживала через його вiдсутнiсть i трохи не плакала про свою втрату. А через три днi, налiтавшись на волi вороненя знову повернулося додому!

Радостi Ерiки не було меж, адже за багато днiв його життя у цьому будинку, вона дуже здружилася з вороненям. Очевидно, i вороненя вiдчувало до неi не меншу прихильнiсть.