Й душа в потойбiк з м’ясом перевисла,
Із мене крутить довге перевесло.
На брамi мороку бiсище-лемiнг
Пильнуе, щоб мене – назавжди – ломом,
І я – нiколи – цей бiсiвський такеляж. —
Та Ти – в менi, хоч я й сиджу серед калюж.
XXI
Прозорi нутрощi – бiсище-просторiка —
На вухо: «Вiн пожер тобi всю тяму,
Корiння iснування – тiльки темiнь,