ПереродженнЯ

– Командир «Щасливого» на зв’язку».

– «Говорить командуючий Святозар. Один корвет i одну групу винищувачiв направити в сектор 3.9 на допомогу групi «Швидкого». У секторi поставлена перешкода. Вони продовжать пошукову операцiю, поки група «Швидкого» виконуе протидiю перешкодам. Старшим сектора залишаеться командир «Швидкого».

– Вас зрозумiв, командуючий.

Цiкаво, коли чужi догадалися про те, що iхнi дii розкритi? Чи можуть вони щось почати? Якщо трапиться зiткнення, то поки основний флот пройде в планету, крейсер чужих i його винищувачi можуть нанести вiдчутнi втрати пошуковим групам. Як би там не було, вести бойовi дii не хотiлося. Але якщо чужi виннi в загибелi колонii, хiба можемо ми це пропустити. Одна ця думка привела до того, що ненависть до них почала наповнювати мене зсередини. Потрiбно нормалiзувати подих. Не можна дозволити iй захопити моi думки. Свiдомiсть повинне бути чистим. Не можна втратити зв'язок iз сутнiстю.

Глава 7

Друга група, на чолi з корветом «Щасливий» пiдiйшла до сектора 3.10.

Пройшовши купол i ввiйшовши в сектор 3.10, погляду вiдкрилася така картина, яку просто нiхто не очiкував побачити. Практично весь сектор був занурений у воду. На поверхнi залишалося чимало дiлянок суши, але це в основному гiрськi вершини й плато, що перебували ранiше вище рiвня води. Зв'язок з живими колонiстами в секторi встановити не вдалося. Якщо люди вкрилися в пiрамiдах, то доступ до них зараз заблокований водою. Невiдомо, скiльки вони зможуть перебувати в них. І чи е в них хто-небудь? Що могло викликати потоп?

Командир «Щасливого» доповiв про побачений командуючому флоту й вiдразу пiсля доповiдi вiддав наказ дослiджувати дiлянки суши. Був шанс, що люди встигли пiти вiд стихii й укритися в горах або в лiсах, що залишилися не зворушенi потопом.

Цей сектор, як i iншi, для захисту оточений товстим, багатокiлометровим шаром льоду. Пiдняття рiвня води могло бути або надходженням ii iз сусiднiх секторiв, що навряд чи, рiвень води хоч i високий за межами купола, але купол не дасть iй проникнути в сектор. Другою причиною такого потопу могло бути зрушення тектонiчних плит у секторi, вiддiлення континенту й затоплення його. У цьому випадку справи йдуть складнiше. Зiбрати зайву воду й повернути в сектор придатне середовище iснування можливо, i цим будуть займатися, але розлам кори сектора не дозволить його скрiпити назад. Прийдеться знов перемiщати грунт, створювати континент, а в кратери, що утворилися, увести воду. Це дозволить вивести на поверхню значнi дiлянки суши, але, у той же час, створить додатковi моря в секторi.

Але це все буде потiм. Зараз потрiбно знайти живих. Якщо iх не буде, то й займатися вiдновленням сектора може й не прийдеться, а для нагов такi умови життя, з рясною кiлькiстю води як раз е придатними для життя. Цiкаво, чи мають вони вiдношення до цих подiй? Може, це вони все влаштували, i вiдразу приготували собi придатне середовище iснування?

Пiрамiд на поверхнi не виявилося нi однiеi. ескадрильi винищувачiв розосередилися й почали прочiсувати дiлянки суши. Десант чекав вiд них iнформацiю. Робити наземну пошукову операцiю не поспiшали. Ходити по поверхнi в пошуках живих, це як шукати гiлку в стозi сiна. Чекали цiлевказiвку вiд винищувачiв.

Глава 8

Входi пошукових операцiй по континентальнiй частинi сектора 3.10, що залишилася не затопленоi, знайти живих людей не вдавалося. Зате, були багаторазово зафiксованi тварини. Це давало надiю на те, що люди, що вижили в потопi, на плато е. Вивчивши сектор, удалося встановити просту закономiрнiсть. Якщо на порожнiх мiсцях не було поселень, то в лiсовiй частинi плато проглядалися дороги. Якщо йти по них, то знайти людей, що вижили, якщо такi е, стане можливим.

Корвет «Стрiмкий», приземляючись на рiзних зручних для посадки площадках, залишав групи десанту, якi на скутерах направлялися в лiс по дорогах.

Входячи в лiс, проводилося його сканування на наявнiсть живих форм життя, наявностi кам'яних або металевих будiвель. Стан укочених дорiг говорило про те, що живi люди тут е.

Кiлька годин пошукiв не привели до успiху. Але вдалося з'ясувати, що деякi дороги перетинаються в хащi лiсу. Трьом групам вдалося зустрiтися на розвилцi. А це вже явно справу рук людини. Але де ж люди? Чому iх немае? чому нiхто не вiдгукуеться? Адже не може ж бути, щоб не було чутно скутери? Отут явно живуть не дикi племена, раз у них е такi дороги з перехрестями.

Дрони на скутерах фiксували весь процес пошуку. Вони зберегли всi дii десанту, запам'ятали всю лiсову мiсцевiсть. Обробивши iнформацiю декiлькох дронов вiд рiзних груп, була побудована тривимiрна модель вивченоi частини лiсового масиву. У нiй виявилася одна дуже цiкава деталь, не побачена на ходу зi скутера. Вiд дорiг убiк хащi лiсу вiдходили вузькi стежки. З дороги iх видно не було, а от по тривимiрнiй моделi вони проглядалися чiтко.

Вийшовши до однiеi з них, група розбилася на три частини. Перша залишилася охороняти скутери, друга забезпечувала прикриття першоi з хащi й третьоi з тилу, а третя направилася по стежцi в хащу. Іти було зручно, стежка була добре протоптана. Якби вона була стара, то вона б поростила травою. Значить iй користуються. Це дае надiю на те, що люди, що вижили, не е дикими племенами.

Пройшовши кiлька кiлометрiв у хащу, передова частина групи стала вловлювати захiд диму вiд багаття. Дуже дивно, адже з повiтря дим видний не був.

Стежка стала ставати ширше. Пройшовши ще пару сотню метрiв по нiй, крiзь густу хащу група вийшла на поселення людей. Їх дома розташовувалися в землянках. Дома з колод були побудованi таким чином, що, входячи в будинок, ти спускаешся по сходам вниз. І таких будинкiв було кiлька десяткiв. Людей видно не було. Але вони отут явно були. Гарне маскування. Дома з дерева. От чому ми iх не бачили. Сканер сприймав деревину як лiс, а кам'яних i металевих будiвель тут не було. Дома низькi, практично, як поваленi дерева. Дуже розумно. Видимо, люди розумiли, що iм необхiдно ховатися, i для виживання потрiбне маскування. Увiйшовши в лiсове селище, активувавши силове поле, про всяк випадок, командир пошуковоi групи став звертатися до жителiв на нашiй рiднiй мовi, пiсля чого це став робити дрон на рiзних дiалектах.

Дверi одного з будинкiв вiдкрилася, i звiдти вийшов молодий свiтловолосий чоловiк, на вигляд йому було всього лише два перiоди. Волосся були довгi й пiдв'язанi яскраво червоною стрiчкою. Вiн був одягнений у десантну амунiцiю, на зразок нашоi, у руках тримав на приготуваннi плазмагон. Що ж, iстоти розумнi, це радувало, але ставало не по собi вiд вiдчуття, що ти, як мiшень у тирi, пiд прицiлом. Напевно наше наближення вони помiтили й вибудували захист, що ми не бачимо. Дрон продовжував сканувати периметр. Друга група, що прикривае нас iз тилу, одержувала вiд нього всю iнформацiю. Для прикриття третьоi групи вони стали обходити поселення лiворуч, раптом почнеться бiй, то вони зможуть атакувати поселенцiв iз флангу.

Чоловiк, що вийшов, опустив зброю вниз, пiдняв праву руку до гори й вимовив на знайомiй нам мовi слова: «Вiтаю Вас. Хто Ви, i з якою метою прибули до нас?».

Командир групи опустив свою зброю, пiдняв праву руку й привiтав незнайомця: «Свiт вашому будинку. Ми з Метрополii. Прибули з рятувальною мiсiею. Шукаемо живих. Чужi заявили своi права на сектор, тому що вiн ненаселений».

– Я командуючий збройних сил зони дев'ять сектора 3.10 ГЕІ, поселення Метрополii. Мое iм'я Олексiй. Я радий Вас привiтати. Ласкаво просимо.

Напруга мiж усiма стало спадати. З будинкiв стали виходити люди, не бiльше двадцяти чоловiк i все зi зброею.

Їм вдалося врятуватися вiд потопу тiльки тому, що iх попередили жерцi. Задовго до потопу вони покинули мiста й укрилися в лiсi, де продовжували жити дуже усамiтнено. Вижити за всяку цiну, саме це й було iхнiм завданням. Зустрiти рятувальну мiсiю й пiдтвердити права на сектор гуманоiдiв.

Як з'ясувалося, зв'язок з метрополiею вони втратили давно. Внутрiшня вiйна призвела до того, що засоби зв'язку з метрополiею були зруйнованi. Причини вiйни iм до кiнця не яснi. Ясно одне, улаштувавши вiйну одного народу мiж собою агресори знищили навершя «пiрамiд влади», i зв'язок з метрополiею пропав. Вони хотiли окупувати весь сектор собi й наiвно марили, що зможуть отут володiти всiм. А далi було зроблено те, що за задумом щирих улаштовувачiв вiйни повинне було звiльнити сектор.

Саме тому, жерцi виселили людей у лiс i в гори. Вони повиннi були врятуватися. Зв'язку мiж ними не було, щоб iх не вiдстежили. У цьому величезному лiсi е не менше двадцяти поселень. Їх можна знайти пiшим порядком. За поселення в горах нiчого не вiдомо. Жерцi залишилися в пiрамiдах. Найiмовiрнiше, вони покинули носii, залишивши iх усерединi пiрамiд. Змiнивши рiвень води, можна буде до них добратися, але не виключено, що вони зараз уже на Батькiвщинi.

Але як же тодi метрополiя пiдтримувала зв'язок iз сектором 3.10 якщо пiрамiди були ушкодженi? Щось нам не вiдомо про те, як змогли розвити своi технологii чужi. Але розбиратися в цьому – не завдання групи. Про знайдених поселенцiв було повiдомлено в метрополiю.

До прибуття спостережноi мiсii в сектор 3.10 поселенцi перебувають пiд захистом флоту ,який прибув в сектор. Побудова винищувачiв над периметром було проведено таким чином, щоб створити силовий захисний купол над поселенням. Інших поселенцiв було ухвалене рiшення не шукати. Якщо iх знайти, то безпеку iм було забезпечити складно, занадто малi сили перебувають у секторi. А раз ми не знайшли iх, то й чужi iх не знайшли. Нехай думають, що тi, кого ми охороняемо – це единi що вижили. До приходу основних сил флоту будемо створювати дану видимiсть, щоб не наражати на небезпеку тих, кого ще мае бути знайти.

Глава 9

На орбiтi ГЕІ кораблi чужих продовжували блокувати вхiд у планету. Зв'язку з ними не було. Але по каналу зв'язку з метрополii була отримана вiдповiдь, що нас не впускають тому, що побоюються, що ми займемо «порожнi» сектори 3.9 i 3.10, якi вони знайшли. Таке iхне поводження було неприпустимим, блокувати кораблi раси, що населяють планету, не можна, але починати вiйну через це так само було неприпустимо. Усе вирiшуеться мирним шляхом. Головне, чию сторону займе рада. Протистояти радi нiхто не буде. Даремно.

У Метрополii знали про знайдений живих у секторi 3.10. Беручи до уваги незрозумiлi збоi в засобах зв'язку з колонiями, коли сектор був майже знищений, а зв'язок ще був, було ухвалене рiшення, зв'язок з пошуковими командами не переривати й постiйно виходити на вiзуальний контакт. На випадок, якщо канал зв'язку буде перехоплений, така перевiрка буде надiйною й захищеною вiд втручання.

Тепер всi зусилля були зосередженi на пошуку живих у секторi 3.9. Повиннi ж i там бути що живi поселенцi.

З пiдпростору до флоту Метрополii вийшли лiнкори, присланi адмiралом. Перше, що вони почали робити, це повiдомили про збоi в навiгацii й проблемах управлiння лiнкора «Вiдмiнник», що зовсiм випадково йшов прямо в точку входу планети. По всiх каналах зв'язку чужим повiдомляли, про неминуче зiткнення лiнкора з кораблями iхнього флоту. Але на зв'язок чужi так i не виходили. Про всякий випадок, передбачаючи такий сценарiй, через раду чужим повiдомили про несправностi лiнкора, i що його не можуть зупинити, вiн урiжеться в кораблi чужих i будуть жертви. Рада галактики, звичайно розумiла, що вiдбуваеться, але все-таки наказали чужим зробити маневр i ухилитися вiд зiткнення. Зберiгати життя – це закон першорядноi важливостi.

Чужi теж розумiли, що самий великий, а точнiше величезний лiнкор людей iз включеними силовими полями просто пройде через них, як гарячий нiж, крiзь масло. Зупинити його можна було б, атакувавши, але це призвело б до вiйськового конфлiкту. Рада сповiщена про проблему, чужих довели до вiдома, iм видали приписання, як дiяти. Вiдповiдальнiсть лежала б на них, якщо б трапився вiйськовий конфлiкт. А виправдання дiям лiнкора людей, хоч i формальне, але все-таки було.

Потужнiсть в щитах «Вiдмiнника» усе пiдсилювалася, два iнших лiнкори прикривали його iз флангiв. Зброя була наведена в готовнiсть, але в бойове положення не виводилося. Всiм своiм видом вони показували, що атакувати не збираються.

Флот чужих почав вiдходити вiд точки входу в планету, у яку не швидко, але все-таки точно й упевнено йшов «Вiдмiнник». Як тiльки кораблi чужих вiдiйшли убiк, прямо перед входом у планету зупинився «Вiдмiнник». Вiн закрив собою вхiд всiм судам, крiм дрiбних винищувачiв. Його силове поле було великим i потужним. Зштовхнися з ним корвет, це приведе до його руйнування.

Зупинившись, командуючий лiнкором «Вiдмiнник» Радомир повiдомив, що приступае до ремонту кермових двигунiв i тестування навiгацiйноi системи. Через адмiрала флоту Іллю виявив свою вдячнiсть i подяку чужим за розумiння й недопущення жертв. Тепер уже чужi залишилися вiдрiзаними вiд планети. Їхнiй флот, що перебувае в планетi, не мав пiдтримки. Три прибулi лiнкори стали друг над другом й стали сканувати ГЕЮ. Командування не безпiдставно вважало, що чужi явно встановили засоби перешкод й перехоплення зв'язку. Або це стацiонарнi об'екти на корi планети, або усерединi планети е кiлька великих кораблiв, а не один замаскований крейсер.

Поки проводилася операцiя, Метрополiя викликала всi сектори ГЕІ, з якими зв'язок i ранiше був. Потрiбна була перевiрка й пiдтвердження того, з ким саме встановлений зв'язок. Крiм того, всi ради секторiв сповiстили про проблеми в секторах 3.9 i 3.10. Одержавши пiдтвердження, що iншi сектори в безпецi й конфлiктiв у них нема, Метрополiя прийняла рiшення: до прибуття спостережноi мiсii в планету кораблi не вводити. Їхне уведення буде здiйснено разом з мiсiею, якiй потрiбно буде представити данi сканування ГЕІ. Якщо будуть знайденi пiдтвердження про наявнiсть засобiв придушення зв'язку, це буде використане проти них. Всю вiдповiдальнiсть за загибель людей покладуть на них. Адже вiйну усерединi сектора можна було б запобiгти або зупинити, якби не порушився зв'язок. Якщо нiчого не знайдуть, якщо сектор 3.9 виявиться нежитловим, у цьому випадку чужi одержать можливiсть його не вiддати.

Глава 10

Ще до приходу посилення iз сектора 3.10 командир «Швидкого» просто ламав голову, де могли б вижити люди в умовах застосування такоi зброi й практично знищення екосистеми на поверхнi землi? Потрiбнi тепло, вода й свiтло для виживання. Крiм того, питання харчування залишалося вiдкритим. Якщо люди тимчасово вкрилися вiд бойових дiй, то це одне. У цьому випадку складнiсть полягае в тому, що заселити сектор не представляеться можливим. Умови для життя не придатнi. Якщо ж удалося знайти мiсце для виживання, придатне для життя, то навiть, знайшовши людей, iх не можна буде забрати в метрополiю, або розселити по сусiднiх секторах. Адже це означае, що ми залишаемо сектор. Цього допустити не можна. Виходить, що, знайшовши живих, ми змушенi iх залишити там, де знайдемо, доти, поки не вiдновимо екосистему сектора. Це може зайняти дуже тривалий час. Змiняться поколiння поселенцiв, перш нiж iм можна буде вийти на поверхню. Стоп! На яку поверхню? Точно, це ж може бути вихiд. Саме пiд поверхнею й могли вкритися люди. Передбачаючи вiйну, жерцi могли вкрити людей у пiдземних катакомбах, гротах. Там тепло, там е вода, у крайньому випадку, ii можна туди пiдвести. Там е свiтло, його органiзувати не проблема. Не сонце звичайно, i не Солар, але свiтло. Ультрафiолет, денне свiтло, вода, тепло iз глибини, вентиляцiя на поверхню. Точно! От вона – вiдповiдь. От де потрiбно зосередити основнi сили для пошуку. Ну й пiрамiди перевiряти. Потрiбно вiдшукати жерцiв. Зрештою, звернутися до Батькiвщини й повернути жерцiв у носiй. Один непошкоджений носiй був уже знайдений.

– Викликаю «Швидкий», це командир корвета «Незворушного».

– Я командир «Швидкого». Ельдар, входьте до сектору. Починайте огляд пiрамiд з пiвнiчно-схiдноi частини, що перебувае в сонячному свiтлi. Частина пiрамiд нами вже оглянута. Якщо в пiрамiдах будуть покинутi носii, забирайте iх на борт i зберiгаете в капсулах. У нiчних дiлянках пошуки не проводьте. Умови екосистеми умовно придатнi для життя. Використовуйте системи життезабезпечення. Подальшi iнструкцii я дам пiзнiше.

– Вас зрозумiв, Олексiй, приступаемо до пошуку. Ми будемо рухатися за сонцем, щоб завжди бути у свiтлi.

– Чекаю доповiдi пiсля кожноi оглянутоi пiрамiди.

Де ж шукати катакомби й гроти? Хто з ким воював i чому? Якщо ми знайдемо когось, то хто вони будуть? По-перше, вони будуть люди, це важливо. А от яку роль вони грали у вiйнi? Можливо, припускаючи вiйну з кимось, вони й знищили сонця й зiпсували екосистему. Якби вони були агресорами, то знищувати екосистему не потрiбно, вона потрiбна для життя, а якщо захисники, то вони могли й знищити, щоб не дати можливостi вороговi жити в секторi. А катакомби – це запасний план виживання. Приготували вiдхiд i завдали удару. Якщо це чужi випалили сектор, то iм такi умови для життя придатнi, вони могли випалити сектор. Але вести вiйну з гуманоiдами вони б навряд чи зважилися. Якщо це розкриеться, то iм лиха не минути. Виходить, ти що вижили в гротах – це захисники сектора. Живi в пiрамiдах можуть бути представниками кожноi зi сторiн. Значить iз ними треба бути обережними. Пiсля подiлу сутностi й носiя сутнiсть жерця може вiдправитися на Батькiвщину. Їi вже не будуть цiкавити проблеми виявленого свiту, але жерця й так вони не повиннi хвилювати. Тодi чому вони допустили вiйну? Як би там не було, вiдповiдь буде отримана, а поки що потрiбно знайденi носii iзолювати.

Глава 11

У секторi 3.9, пiлот одного з винищувачiв, тiльки-тiльки прибулоi на допомогу ескадрильi, повiдомив, що в горах iм була замiчена печера. Передавши координати на корвет «Щасливий», вiн став бiльш уважно оглядати цю дiлянку. На глайдерах з корвета була вiдправлена група десанту для вивчення печери. Усi сподiвалися, що там будуть Живi.

Вибравши зручне мiсце для посадки, десант покинув глайдер i рушив до гори. Вхiд у печеру був розташований таким чином, що здiйснити посадку поруч iз ним не було нiякоi можливостi. Групi стояло пiднятися пiшки наверх на гору. Радувало те, що це була не стрiмка скеля, але все-таки пiдйом займе якийсь час.