ПереродженнЯ

Шлях хоч i не був складним, але все-таки доводилося йти нагору в амунiцii й не по дорозi, а по вузьких стежках. Судячи з iхнього стану, стежки явно не були занедбаними, i ними користувалися. І якщо отут е живi люди, то вони напевно чули звуки винищувачiв, чули глайдер, але чому тодi не вийшли зустрiчати, не дали про себе знати?

Не пройшло й двох годин, як ми наблизилися до печери. Вона явно була населена. Для безпеки було вирiшено першим пустити автономного дрона й просканувати печеру, а також вiзуально простежити за тим, що вiдбуваеться усерединi. Якщо чужi вже були отут до нас, вони могли розставити пастки.

Дрон просувався в глиб печери. Нiчого незвичайного на його шляху не було. Пройшовши з пiвсотнi метрiв, печера роздiлилася на два стволи. Виставивши охорону у входу в печеру, група ввiйшла усередину. Вiдправивши дрона в лiвий ствол, оператор i з ним п'ять чоловiк залишилися на розвилцi. Іншi зайняли оборону в правому стволi. Можливо, всi цi заходи були зайвi, але невiдомо, що або хто чекае усерединi.

Дрон вийшов до великоi порожнини. У лiвому кутi горiв вогонь. Було обладнано кiлька лежанок. У правiй частинi був ще один тунель. Без зайвих роздумiв, дрон був спрямований у нього. Пройшовши ще десяток метрiв, дрон вийшов у ще одну порожнину. Тут також горiв вогонь, але вже в правому кутi. І раптом у вогню в поле зору дрона потрапили люди. Їх було сiм. Вони були наляканi, стиснулися в групу, у руках тримали палки, рогатини. По iхньому виду, можна було припустити, що це просто первiснi люди. Робот вступив у контакт. Але на його мову люди не реагували. Праворуч i лiворуч вiд дрона були тунелi. Приблизно, правий тунель виходив на групу десанту з пошуковоi команди, а лiвий iшов у глиб скелi.

Вiд розвилки групи пройшли тунелями до дрону. У порожнинах печери був неприемний запах вологостi. Вийшовши до дрону, обидвi групи змiнили на своiй зброi режим сили заряду на паралiтичний. Знайденi люди стали переговорюватися, але iхня мова була незрозумiла. Це були явно не чужi. Але й представниками колонii, що вони рятують, iх теж назвати було не можна.

Вiдправивши iнформацiю командировi «Швидкого», були отриманi вказiвки вивести цих людей, паралiзувавши, i продовжити пошуки в печерi. Навiть цi люди, якi стали дуже дикими, все одно е гуманоiдами. Навiть при iхнiй наявностi, сектор 3.9 можна оголошувати населеним i претензii чужих необгрунтованими. До групи в скелi направили ще групу десанту.

Паралiзувавши диких людей, органiзували iх виведення на поверхню. Винищувач у небi не фiксував руху живих iстот або дронiв.

Дрон рушив у лiву печеру. Пройшовши не бiльше пiвсотнi метрiв, вийшов у дуже великий зал, у якому було бiльше ста живих людей, таких же диких. Вони були озброенi рогатинами й кам'яними сокирами. Зайнявши оборонну позицiю, вони чекали. Десант теж не знав, що робити. Людей багато, всi дикi. Чи е в них колонiсти, що вижили? Чи варто продовжувати там пошук? Чи займаються вони канiбалiзмом? Яка глибина й довжина печери? Диких людей явно було багато, убивати iх не можна. Можна було б паралiзувати, але можливi жертви серед десанту. Ситуацiя була напружена. Усi чекали.

Дрон сканував примiщення. У ньому були ще стволи тунелiв. Схоже, це було велике поселення. Можливо, воно сформувалося в попереднi зачищення й не були знайденi пошуковими групами. В будь-якому випадку, це гуманоiди й вони отут живуть, а це значить, що в чужих немае прав на цей сектор. Але що з ними робити? Залишити так або вивести на материк у ближче до нових колонiстiв? Кинути сотнi сутностей нашоi раси на таке iснування було б неприпустимо. З iншого боку, якось же вони виживали стiльки рокiв у цих печерах.

Може бути, iх вiдключити й, переселивши в дитячi особини носiiв, iнтегрувати в нову колонiю? Так iм буде легше стати на шлях вiдновлення. Хоча, звичайно, iхнi первиннi iнстинкти хижака будуть домiнувати над iнстинктами високого порядку. Але ця проблема контрольована. Механiзм контролю вже давно й успiшно реалiзований.

Нова доповiдь на «Щасливий» занурила його командира у роздуми. Вiн зв'язався з командуючим флотом, що, у свою чергу доповiв про знайдених людей адмiраловi. До одержання вказiвок, нiяких дiй не вживали. Хоча б дикi племена не почали нападати.

Глава 12

Інформацiя iз сектора 3.9 була в термiновому порядку доведена до членiв ради. Для ii пiдтвердження була сформована спостережноi мiсiя, що повинна була дати свою оцiнку. Для об'ективностi, у мiсiю входять всi раси. Тепер завдання полягае в тiм, щоб зберегти знайдених людей живими. Прибуле пiдкрiплення зайняло зовнiшнi позицii в печерi, для ii захисту вiд можливого втручання неврахованих сил сектора. Група винищувачiв так само уважно контролювала периметр. З метою безпеки, точнi координати печери переданi не були. А то раптом вона «випадково» обвалиться.

Щоб захистити десант у серединi печери, було встановлено силове поле, що перекривае тунелi. Так виключили вихiд поселенцiв на поверхню. Чекати мiсiю було не довго по космiчних мiрках. Але, перебуваючи на планетi, час перельоту, входження в планету й прохiд по фракталам здавався нескiнченним. Це кiлька днiв. Залишалося сподiватися, що люди в печерi мають запас iжi й води. Дрон перебував у зонi знайдених поселенцiв, вiддiлений силовим полем вiд десанту. Вiн, використовуючи всi своi можливостi, сканував печеру й тунелi, а також фiксував переговори цих людей, намагаючись видiлити в iхнiй мовi знайомi слова. Визначити iх мову й вступити в контакт було б дуже важливо. Але е й крайнiй випадок. Це вiдключити сутнiсть вiд носiя й вступити в контакт iз нею. Для цього е жерцi, якi можуть перебувати в рiзних вимiрах. Залишаючи носiй, вони вертаються в нього так само легко, начебто одягають одяг. При цьому носiй, на час вiдсутностi сутностi, не псуеться. Жрець – це сутнiсть вищого порядку, що пройшла всi етапи розвитку. Вона вселяеться в носiй на будь-якому етапi, хоч у дитячий, i росте разом з ним вiд дитинства, хоч у дорослий, хоч у готовий носiй, створений штучно. Неважливо. Головне, що вiн на всiх етапах нiколи не втрачае зв'язок мiж сутнiстю й носiем i, крiм цього, саме вони е тими, хто найчастiше вiдправляеться з колонii на Батькiвщину через пiрамiди, а потiм вертаеться у свiй носiй. Їм зовсiм не складно сформувати з ефiру плазмоiд, досить потужний для оборони або нападу на сухопутнi вiйська або легкi кораблi. Але все-таки iхня сила не йде в порiвняння з тiею бойовою мiццю, що несуть вiйськовi кораблi.

Система iерархii в нас досить проста, але в той же час мае певнi обмеження для дуже багатьох. Кастовiсть. Це форма iснування нашого суспiльства. Це стимул рости всiм. Кожна каста шановна й шанована. Якщо ти входиш у касту, то ти вже поважна людина. Ти досяг певного рiвня розвитку своеi сутностi й увiйшов у групу. Перебуваючи поза кастою, ти не маеш таких привiлеiв, як тi, хто входить у касту. Але ти маеш право розвиватися, жити поруч iз тими, хто знаходиться в нiй. Тобi буде заборонено створювати з ними дiтей. Дитина вийде низькочастотною i зможе впустити в себе тiльки сутнiсть iз низькими вiбрацiями. А така людина в кастi може привести до ii розкладання. Якщо безтiлесноi форми iснування це не стосуеться, там все просто, низькi вiбрацii, ти навiть не зможеш потрапити на Батькiвщину, залишаешся на тiй планетi, на якiй перебуваеш, а на Батькiвщинi ти не зможеш деградувати, то для тiлесних форм життя це важливо. Таке обмеження змушене. Але низькорiвневий носiй деградантiв, навряд чи може бути зайнятий сутнiстю. У теорii, низькочастотних сутностей бути не повинно, принаймнi багато. Дорослiшаючи в кастовому суспiльствi, сутнiсть у такому носii повинна розвиватися й, це не повинне викликати проблем. Але найчастiше, такий носiй, будучи не зайнятим, при народженнi загине.

Глава 13

Навiть пiсля того, як найшлися живi люди в печерi, у секторi 3.9 пошуковi групи продовжували по черзi оглядати пiрамiди. Оглянувши бiля десяти штук, в них нiчого знайти не вдалося, всi вони виявилися порожнiми. Опираючись на свiй здогад, Олексiй був готовий до того, що пiрамiди виявляться порожнiми. Але не перевiрити iх було не можна. До того ж, вивчаючи карту й ландшафт вiн, багато в чому покладаючись на iнтуiцiю, намагався визначити, якi саме катакомби можуть бути рятiвним будинком для людей. Можливо, шукати потрiбно там, де поруч недалеко була вода. Швидше за все пiдземнi води не забрудненi. Перше мiсце пошуку вiн визначив, як гiрський масив у центральнiй частинi сектора. Наявнiсть поблизу гiр рiки давало певну впевненiсть в тiм, що саме отут будуть знайденi не дикi люди, що вижили. Принаймнi, його iнтуiцiя йому саме так i пiдказувала, а вона його ще нiколи не пiдводила. Треба передати цю iнформацiю Ельдару, а вiд нього всiм пiлотам винищувачiв. Але, раптом чужi контролюють переговори. Вони можуть довiдатися про здогади. Адже, швидше за все, вони припускали, що почнеться пошук з пiрамiд. А якщо не знайдемо нiчого, то заберемося iз сектора. Можливо, чужi знають, що люди вкрилися в катакомбах i печерах. Але в нас бракуватиме часу iх обшукати. А часу обмаль. Розрахунок простий. Прилiтае спостережна мiсiя, констатуе факт незаселеностi планети. Ми шукали досить довго й, виходить, планета порожня, раз ми не знайшли нiкого. Перехопивши iнформацiю iз сектора 3.10 про знайдених що вижили, чужi поставили перешкоди на сектор 3.9, щоб хоча б отут не дати нам знайти живих. Якщо це так, то вони знають, що ми обiйшли перешкоди й контролюемо сектор на радарах. Вони знають, що ми хочемо захопити iхнiх постановникiв перешкод. Тепер ми не знаемо, чого можна вiд них чекати. Над куполом знаходиться iх крейсер. Що вони можуть почати? Атаку вони не почнуть, вони, напевно, уже знають, що на орбiтi планети наш флот, додатково посилений трьома лiнкорами. Знають, що вхiд контролюемо ми, а не вони. Принаймнi, вони повиннi це знати. Чи можуть вони улаштувати землетрус? Так, безперечно, iз системою зв'язку треба щось вирiшувати. Якщо нашi переговори слухають, то це серйозний недолiк. Видимо, в них е нашi установки зв'язку з кораблiв, захоплених в секторi. Поселенцям не дозволяеться залишати стiльники, але про всякий випадок, у них завжди е кiлька кораблiв. Видимо, вони потрапили до них у руки.

Якщо переговори слухають, виходить, про знайденi дикi племена в секторi вони вже знають. Правильно, що пiдсилили групу прикриття цього плем'я.

Здогадiв дуже багато. Що з них iстина? Довiдаемося, коли знайдемо нормальних, що вижили. Зараз, щоб сховати нашi намiри, потрiбно перемiнити систему шифрування зв'язку. Офiцер зв'язку згенерував код, пiсля чого створив скрипт на змiну шифру для прийому й передачi даних по каналу зв'язку. Без нього розшифрувати данi буде неможливо. Коли скрипт для завантаження в модулi зв'язку був готовий, на корвет «Незворушний» вiдправили сержанта десантноi групи, нiбито з повiдомленням. Для проведення вiдволiкаючого маневру, пiсля повернення сержанта, всiм пiлотам пошукових винищувачiв, включаючи тих, хто забезпечуе придушення перешкод, пропонувалося припинити пошуки й приземлитися в уцiлiлому порту сектора для одержання iнструктажу командира корвета «Швидкий». Нехай буде загублено небагато часу, зате ми будемо працювати без «зайвих вух». А поки буде йти iнструктаж, всi модулi зв'язку винищувачiв будуть прошитi новим скриптом. Так само, було вирiшено вiдправити один винищувач у сектор 3.10 i один винищувач на лiнкор командуючого флотом. Ситуацiю потрiбно було вiдновлювати. На всi дii по захисту зв'язку пiшло бiля двох годин. Саме стiльки часу знадобилося на проведення всiх необхiдних дiй. Як тiльки придушення перешкод було вiдновлено, всi кораблi перейшли на новий, захищений канал. А для введення чужих в оману, по каналу, що вони прослуховували, iм давали дезiнформацiю про проведенi пошуковi заходи. Нехай думають, що ми нiчого не можемо знайти й не знаемо, де шукати. Так у нас буде бiльше шансiв. Що ж, тепер можна й в iншi гiрськi масиви переходити.

– Зв'язок по розкритому каналу з командуючим флотом, – скомандував Олексiй зв'язкiвцевi «Швидкого».

– Зв'язок установлений, командир, – вiдповiв зв'язкiвець.

– Що в тебе? – запитав Святозар.

– Доповiдаю, один винищувач одержав ушкодження й не може продовжувати пошукову операцiю. На низькiй висотi вiн ушкодив посадковий двигун. Я вирiшив повернути його на лiнкор. Зустрiньте його.

– Зрозумiв тебе, Олексiй. Як просуваються пошуки?

– Поки немае нiяких результатiв. Всi пiрамiди розбитi. Видимо, сектор порожнiй. Тiльки дике плем'я вдалося вiдшукати, про яке я вже доповiдав.

– Це погана новина, продовжуйте пошук далi. Вам потрiбно посилення групи?

– Нi, сил досить.

– Тримаете мене в курсi. Кiнець зв'язку.

Глава 14

Як тiльки зв'язок був захищений, а перешкоди подавленi, на пошуки катакомб i печер у район центрального гiрського масиву сектора 3.9 вилетiли винищувачi. Проходячи гори на рiзних висотах, вiд низьких до високих, пiд рiзними кутами, було виявлено три печери, двi з яких перебували недалеко вiд доступних для посадки глайдерiв мiсць, i одну на висотi, куди добратися масi людей пiшки було б украй складно. Їi вирiшили поки не обстежувати. Але от невдача. Готовi проводити пошук групи не можуть цього зробити, тому що iз цiеi частини сектора пiшло сонце. Два згаслi сонця нiхто не вiдновлюе, i iхнiй стан ще навiть не вивчають. Попросту немае здатних на це технiкiв i iнженерiв. Вони е в Метрополii. Так що поки прийдеться обходитися з одним сонцем. Орiентовно, до його повернення в зону пошуку е одинадцята година. Можна дослiджувати гiрський хребет на схiднiй частинi, у нього вже ввiйшло сонце та i у запасi е не менше дев'яти годин на пошуки. Цiлком достатньо. Щоб пiлоти винищувачiв могли вiдпочити, було вирiшено роздiлити iх на групи. Виходячи з того, що сонце всього одне й двi третини сектора в тiнi, на облiт гiрського хребта була спрямована одна група, а iншi, через те, що не можуть зараз повернутися на лiнкор приземлилися в порту де проходили iнструктаж. Там же був корвет «Швидкий», що забезпечив харчування пiлотам. Другий корвет був пiд куполом сектора й контролював весь периметр, беручи участь у придушеннi перешкод.

Першi ж двi години пошуку дали позитивний результат. Були знайденi двi печери. Вони були розташованi в лiсистiй частинi гiр на значному вiддаленнi друг вiд друга. Поруч iз ними зручних мiсць для посадки скутерiв не було, але пiдходяща точка була ледве вище, у межах напiвгодини ходьби. Створювалося враження, що печери й площадки рукотворного походження. Вiдразу, у зазначенi координати, з корвета «Швидкий» були висланi чотири десантнi групи, по двi до кожноi печери.

Прибувши на мiсце, перша пошукова група зштовхнулася з не дуже приемним сюрпризом. Вiд мiсця посадки глайдерiв йти було дуже складно: спуск пiд дуже крутим кутом. Плавний спуск був можливий, тiльки якщо йти убiк вiд печер. Це небагато подовжувало маршрут. Але чи варто йти в обхiд? Раптом там е пастки? Якщо дуже акуратно, то спуститися можна й по схилi. Чужi на планетi були: постановники перешкод, захопленi кораблi. Якщо в печерах людей убити вони не зважилися або не змогли, то встановити пастки на шляху до печер вони цiлком могли. Погодивши маршрут з командиром «Швидкого», десант почав акуратний спуск по схилi. Проте дрон, вiн був тягарем, такi спуски не для нього – прийдеться в печеру входити без нього.

Дiйшовши до входу в печеру, десант виставив охорону у входу й двома групами ввiйшов усередину. Освiтлення в печерi не спостерiгалося. Використовуючи власнi лiхтарики, пошуковцi повiльно рухалися вперед, переглядаючи через сканер наявнiсть можливих схованих засобiв загородження або джерел тепла. Печера стала небагато заглиблюватися й уходти вправо. Пройшовши кiлька метрiв, стало пробиватися легке свiтло. У мiру наближення до нього, свiтло ставало усе яскравiше i яскравiше. Далi тунель уже добре освiтлювався. Свiтильники використовували енергiю геомагнiтного поля. Тепер йти було зовсiм просто, було свiтле, i пiдлога була вирiвняна. Печеру явно готовили заздалегiдь, швидше за все до початку вiйни. Це були технологii людей, виходить, зустрiч очiкувалася iз представниками поселенцiв. Через сотнi пiвтори метрiв група вперлася в тупик. Дивно, не може цього бути. Отут, напевно, повинна бути дверi. Замаскований вхiд. Інакше до чого це все? Але сканер нiчого не показував, нiяких видимих слiдiв проходу.

Раптом за спиною стеля стала опускатися й утворився плавний пiдйом у гору. Група виявилася роздiлена на двi частини, тих, хто залишився з боку входу, вiддiленi стелею, що опустилася, i тих, хто залишився притиснутим у тупику. Зi спуска на групу дивилися двi захищенi турелi, а через енергетичний щит на них були спрямованi плазмагони пiхотинцiв. Вести бiй не було нi якого сенсу, вся група була, як мiшенi в тирi. Опустивши свою зброю, сержант дав команди iншим зробити те ж саме. Пiднявши праву руку нагору, вiн вимовив: «Свiт вашому будинку. Я сержант Метрополii Батькiвщини, ми проводимо пошукову операцiю в секторi 3.9».

У вiдповiдь на це, через щит вийшла свiтловолоса людина бiлоi раси в синiй формi капiтана десантного пiдроздiлу пiхоти. Пiднявши праву руку нагору вiн привiтам словами: «Свiт вам. Я капiтан поселенцiв п'ятоi стiльники колонiстiв сектора 3.9 ГЕІ Метрополii Батькiвщини».

Капiтан був пiдтягнутий, створював враження дуже впевненоi в собi людини. У ньому вiдчувалася велика внутрiшня сила. Виникало вiдчуття, що вiн розумiе всю ту величезну вiдповiдальнiсть, що лежить на ньому, i при цьому вiн ii приймае й несе на собi. Погляд його був наповнений силою i усвiдомленням всiеi вiдповiдальностi, що на ньому лежала. Вiн хоч i виглядав моложавим, вiдчуття було, що це навчена досвiдом людина, що усе зрозумiла i, не дивлячись на це, не вiдступила, а робить те, що повинна.

Пiсля вiтання капiтан завiрив, що нiкому не заподiють шкоду, скомандував пошуковiй групi скласти зброю й рухатися за ним. Якщо вони тi, за кого себе видають, у них немае нiяких причин для занепокоення. Контакт сутностей сержанта й капiтана давав чiтке розумiння безпеки.

– Не варто хвилюватися сержант, – сказав капiтан, – це всього лише стандартна мiра безпеки, ви повиннi це розумiти.

Що ж, – подумав сержант, – буде правильно пiдкоритися. Частина групи залишилася зовнi, i, напевно, уже повiдомила про подiю. Якщо буде необхiднiсть, величезнi кораблi рознесуть гору в пил.

Сержант жестом дав команду групi скласти зброю й вiдiйти назад на два кроки.

До них спустилися п'ять чоловiк у камуфляжi десантникiв, всi як один пiдтягнутi й зiбранi, зiбрали зброю й пiднялися назад.

– Ідiть за мною, – сказав капiтан i жестом подав знак рухатися за ним. Пiд конвоем група пiднялася наверх i ввiйшла в глиб печери. Стеля пiднялася, закривши прохiд до поселенцiв i вiдкривши його для групи прикриття.

Пiсля того, як стеля пiднялася, група прикриття не виявила в просторi розвiдгрупу. Про це негайно було повiдомлено командировi корвета «Швидкий».

Глава 15

Група йшла по тунелю, що став значно ширше. Тунель iшов вниз, у глиб гори. Було видно, що бойова охорона тунелю була органiзовано грамотно, турелi на рiзних рiвнях, бiйницi для пiхоти. Цiкаво, кого вони побоюються? Капiтан був не говiркий. Поки групу вели в невiдомому iм напрямку, сержант уважно вивчав тунель, запам'ятовував мiсця, вiдзначав у куточках пам'ятi пости охорони. Його сутнiсть не випробовувала страху, не вiдчувала небезпеки. А от носiй був на взводi. Все-таки, логiка й аналiз свiдомостi носiя досить сильнi, i пiдказки сутностi, iнтуiцii, у моменти невизначеностi й небезпеки перекриваються iх посиланнями. Навчитися користуватися ними повною мiрою автоматично носiю ще стояло навчитися. Цей навик напрацьовуеться.

Пройшовши тунелем хвилин десять, групу завели в кiмнату iз двома широкими дерев'яними тапчанами й невеликим столиком, на зразок газетного. На столi стояли два скляних глечики з водою й три склянки. Пiд стелею горiли п'ять ламп, свiтла вiд яких вистачало з лишком. З'явилося вiдчуття, що час став тягтися дуже повiльно. Невiдомiсть тримала в напрузi. Заспокоювала думка, що якби iх хотiли вбити, то зробили б це вже давно.

Дверi розгорнули, i в кiмнату ввiйшов той же капiтан i чемно запропонував сержантовi групи пошуку пройти з ним. Поки одному. Сержант прийняв пропозицiю, не прийняти ii вiн не мiг. Не чекати ж отут вiчнiсть, поки надiйде нова пропозицiя, i застосовувати силу.

Вони пройшли по коридору, завернув вправо й увiйшли у дверi, що охороняли два десантники. Увiйшовши у дверi, вони потрапили велику залу, де було багато людей. На невеликiй кафедрi, ледве вище iнших за столами сидiли п’ять чоловiк. Двое з них точно були жерцi. Їх поплутати з кимсь дуже складно. Мудрiсть, проникливiсть i концентрацiя уваги просто були написанi на iхньому обличчi, у поглядi. Їхнiй пронизуючий погляд викликав якийсь острах. Було враження, що тебе просто сканують як зовнi, так i зсередини. У них були довгi свiтлi волосся, акуратно доглянутi бороди. Одяг був бiлоснiжними й розшитий золотими рунами на плечах. Вони не виглядали старими, навпроти, створювалося враження, що iхнiй вiк вiд сили два перiоди. Але це був явно не так, тому як жрець не може бути таким молодим

Сержантовi запропонували пiднятися й сiсти на стiлець праворуч вiд кафедри. Видимо планувався публiчний допит або розмова. Начебто нiчого страшного, але мурашки пробiгли по спинi. Це не те, до чого вiн був завжди готовий.

Всi хто знаходився в залi мали свiтлi волосся, рiзноi довжини, невелику доглянуту бороду. Їх одяг був рiзним. Це були й вiйськовi, i керiвники, i представники iнших каст.