ПереродженнЯ

З-за столу встав чоловiк, одягнений у синю вiйськову унiформу представника служби внутрiшньоi безпеки. Пiднявши праву руку нагору, вiн обвiв поглядом всiх присутнiх, пiсля чого все вiдразу затихли. Жерцi уважно розглядали сержанта. Пiсля того, як усi стихли, з-за, iз правоi сторони встав жрець i сказав, що в сержанта зв'язок носiя й сутностi не втрачений. За ним встав другий жрець i заявив, що пiдтверджуе слова свого попередника. Зв'язок сутностi й носiя е, i зв'язок стiйка. У залi вiдразу почали перешiптуватися й розмовляти люди. Чоловiк у вiйськовiй формi знову пiдняв руку, i все вiдразу затихли.

З-за столу встала людина, одягнена у розписану золотими нитками накидку. Вiн був середнього росту й, як всi навколо, свiтловолосий, яснолиций з невеликою, акуратно стриженою бородою. Повернувшись до сержанта обличчям, чоловiк розпочав розмову, представившись.

– Мене звуть Володимир. Я голова об'еднаних пiвнiчно-схiдних i пiвденно-схiдних стiльник сектора 3.9. Хто ти будеш такий i звiдки? З якою мiсiею прибув до нас?

– Я сержант Метрополii Батькiвщини, звати мене Антон. Ми проводимо пошукову операцiю в секторi 3.9. Шукаемо всiх хто вижив в секторi. На орбiтi планети велике з'еднання флоту Метрополii й судна з поселенцями. Увiйти в планету вони поки не можуть. На орбiтi кораблi чужих, якi заявили про права на сектори 3.9 i 3.10 i перекрили вхiд у планету. У секторi 3.10 живих вдалося знайти, вони пiд охороною. Чужi контролювали всi нашi переговори й блокували роботу радарiв у секторi 3.9. Зараз блокування радарiв удалося перебороти, зв'язок також захищений. На планету спрямована спостережна мiсiя, щоб на мiсцi пiдтвердити або спростувати претензii чужих i перевiрити нашi заяви про живих поселенцiв. Про те, що ми знайшли живих у секторi 3.9, ще нiхто не знае. Нам потрiбно доповiсти iнформацiю й взяти вас пiд захист. Зараз у секторi перебувають нашi три корвети й винищувачi.

– Скажи, Антон, як давно ви ввiйшли в сектор?

– 32 години потому.

– Чужi на планетi вам зустрiчалися?

– Нi, ми сканували сектор, але наткнулися на постановники перешкод чужих. Чужi отут явно, якщо не е, то були. Над куполом сектора зависли кораблi чужих лiнкор i два крейсери.

– Дуже багато з людей загинули у вiйнi. Ми тут уже дуже давно. Зв'язку з метрополiею немае нiякого, нашi кораблi або знищенi, або захопленi.

– З ким ви воювали?

– А це саме сумне, друже мiй. По сутi самi iз собою. У захiдних стiльниках сектора, у поселенцiв почав пропадати зв'язок мiж носiем i сутнiстю. Цей процес був довгий. Але з кожним перiодом вiн усе бiльше й бiльше розвивався. Спочатку ми перестали пускати iх до нас. Спiлкування з ними було токсичним. Люди з наших стiльник пiддавалися iхньому впливу й починали втрачати зв'язок сутностi й носiя. Пiсля цього, захiднi стiльники вирiшили вiйною вiдiбрати в нас територii, тому що iм чомусь здалося мало того, що в них е, а нас вони почали вважати зараженими сутностями. Ми для них стали не людьми, а смiттям, який треба прибрати. У пiдсумку планета була спалена. Вода на поверхнi, або вся, або майже вся не придатна для вживання. Першою справою, був нанесений удар по пiрамiдах влади. Так ми втратили зв'язок з Метрополiею. У нас е непрямi докази, що в цьому iм допомогли чужi. Передбачаючи такий розвиток подiй, ми почали готовити шляхи до вiдступу й збереження поселенцiв. У горах i пiд поверхнею зробленi тунелi й зали, органiзована система вентиляцiй i очищення води. Ми були впевненi, що iз втратою зв'язку Метрополiя направить флот. Але от чому так довго вас не було, цього ми не знаемо.

– Зв'язок був загублений зовсiм недавно. Усього чверть перiоду назад.

– Дуже дивно. Адже зв'язку немае дев'ять перiодiв.

– Так, це дивно. Але ж чужi контролювали наш зв'язок. Може, це й було причиною роботи каналу зв'язку?

– Скажи, Антон, якi ти зараз маеш намiри, що будеш роботи?

– Я повинен повiдомити на корвет «Швидкий» iнформацiю про знайдених живих поселенцiв й забезпечити безпеку периметру. Скажiть, ще багато е живих? Ви компактно розташувалися або розкиданi по всьому сектору? Я повинен знати, щоб вибудувати захист периметра й забезпечити прикриття силовим щитом.

– Живих дуже багато. Якщо нас дотепер не знайшли чужi, значить ми добре сховалися. Не варто розкривати мiсце розташування всiх, поки в сектор не ввiйдуть основнi сили флоту. До того ж, у нас iз деякими стiльниками немае зв'язку. Але ми знаемо, що вони повиннi були вцiлiти. Їхнi передбачуванi координати я давати не буду, з метою безпеки.

– Я згодний з Вами. Це розумно. Подiбним чином ми надiйшли в секторi 3.10. Органiзували охорону тiльки однiеi знайденоi нами групи, а пошуком iншоi займатися не сталi, до прибуття флоту.

– Що ж. Не будемо витрачати час. Тебе й твою команду проводять до виходу. Ми контролюемо всi тунелi й пiдступи до них. До пори до часу ми будемо ховатися отут. Удачi тобi, сержант.

– Коли я повернуся знову, то представники ради будуть у секторi, сказав Антон.

Глава об'еднаних стiльник устав i направився до дверей за кафедрою. Усi в залi почали розходитися. До мене пiдiйшов капiтан, що привiв сюди, ми вийшли iз зали тай направилися в кiмнату до моеi команди. Нам повернули зброю, вивели в зовнiшнiй тунель, з якого забрали й закрили вхiд.

У тунелi нас чекала група прикриття. Переглянувшись один з одним, ми без слiв направилися до виходу.

Глава 16

Докладно доповiвши про те, що трапилося, командировi «Швидкого», вся група розмiстилася в трьох поясах охорони. До мiсця стали злiтатися винищувачi з пошуковоi групи й корвет «Швидкий». Силове поле над горою формувати було досить складно. Вершини гiр не розташовували до цього. Можливо такi дii були помилкою. Якщо чужi оголосили планету ненаселеною, виходить, вони не знайшли людей, а вжитi заходи iх демаскували. Мабуть, потрiбно було провести обманний маневр, органiзувавши охорону порожньоi областi, на випадок, якщо нас атакують.

До того ж, не всi винищувачi в секторi були в нашому розпорядженнi. Частина з них шукали чужих. І якщо джерела перешкод були визначенi, то живих представникiв чужих бiля них знайти не вдалося. Але, щось пiдказувало, що вони повиннi бути, i вони явно не хочуть, щоб ми iх знайшли.

Пiд землею знайти живих iстот з винищувача вкрай складно. Це повинна бути не велика глибина. Те ж саме стосуеться й води. Якщо наги е у водi, то на глибинi iх засiкти з винищувача буде неможливо. Інша справа, якщо це буде лiнкор. З його потужними сенсорами, сонарами й радарами, знайти чужих буде, куди легше. Але, однаково, е межа глибини й для нього: без занурення навряд чи вдасться обiйтися. Але е шанс, що чужi перебувають у печерах. Саме тому iхнiм пошуком зайнята частина винищувачiв.

Але сталося, як сталося. Периметр брався пiд захист. Корвет «Незворушний» iз групи, що прибула iз сектора 3.10 вийшов за межi купола. Вiн установив контроль за дiею чужих. Була ймовiрнiсть, що на сектор упаде великий об'ект, уламок земноi кори, наприклад, або твердий шар частини сусiднього сектора. Корвет зможе його збити або хоча б зруйнувати на бiльше дрiбнi частини. Заодно, вiн зможе вiдстежити, звiдки вiзьметься цей уламок. Сам-то вiн вiдпасти нiяк не може.

У цей час, пошукова група, що дослiджувала iншу печеру, одну з тих, що була знайдена в освiтленiй зонi, вийшла на зв'язок. Вони повiдомили, що, вивчивши печеру, знайшли штучне освiтлення тунелiв, але печери тупиковi, i живих вони не знайшли. Командир «Швидкого» дав команду припинити пошуки в цiй печерi й повернутися туди, де були знайденi живi поселенцi. Ми догадалися, що там е замаскований вхiд, як i в тiй печерi, у якiй вiдбувся контакт iз тими, що вижили. Але зараз його шукати не було сенсу. Сил на охорону всiх стiльник у нас не було, а наражати на небезпеку iх було не можна.