Англійська мова. Теорія і практика. Інфінітив

Англiйська мова. Теорiя i практика. Інфiнiтив
Ричард Грант

Англiйська мова. Теорiя i практика #23
Інфiнiтив – The Infinitive – це двадцять третiй навчальний посiбник з серii Англiйська мова. Теорiя i практика.

Освоiвши теоретичний матерiал, представлений в цiй серii i виконавши бiльше 600 вправ для самоконтролю, Ваш словниковий запас складатиметься з бiльше, нiж 6 000 англiйських слiв i виразiв, що дозволить Вам успiшно скласти такi мiжнароднi iспити по англiйськiй мовi, як TOEFL(Test of English as a Foreign Language), IELTS(International English Language Testing System) i iншi.

Ричард Грант

Англiйська мова. Теорiя i практика. Інфiнiтив

Неособистi форми дiеслова – Non-Finite Verb Forms

Форми дiеслова, якi вживаються в ролi присудка речення, називаються особистими (предикативними) формами дiеслова (Finite Forms of the Verb).

Форми дiеслова, якi не вживаються в ролi присудка речення, але можуть входити до його складу, називаються неособистими (непредикативнi) формами дiеслова (Non – Finite Forms of the Verb).

До неособистих форм дiеслова вiдносяться iнфiнiтив (the Infinitive), герундiй (the Gerund) i причастя (the Participle).

Неособистi форми дiеслова не мають граматичних ознак особи, числа i способу, не виражають часу дii (теперiшнього, минулого або майбутнього), а лише вказують на спiввiднесенiсть у часi, тобто чи е виражена ними дiя одночасною з дiею присудка, або передуе йому.

Інфiнiтив – The Infinitive

Інфiнiтив – являе собою неособисту форму дiеслова, яка позначае тiльки дiю, не вказуючи нi особи, нi числа. Інфiнiтив вiдповiдае на запитання: що? що?робитизробити

to read – читати

to speak – говорити

Заперечнi форми iнфiнiтива утворюються шляхом додавання частинки not до iнфiнiтива.

I decided to invite them. – I decided not to invite them. – Явирiшивiхзапросити. – Явирiшивiхнезапрошувати.

Форми iнфiнiтива

Інфiнiтив мае чотири форми в дiйсному (активному) станi i двi в страждальномy (пасивному). Форми страждального стану мають лише простий i досконалий iнфiнiтив перехiдних дiеслiв, тобто дiеслiв, що вживаються з доповненням.

– Простий iнфiнiтив в активному станi – Indefinite – вживаеться, коли дiя, яку вiн висловлюе, вiдбуваеться одночасно з дiею, вираженою дiесловом-присудком в особистiй формi.

Pauline likes to write letters. – Полiналюбитьписатилисти.

I am glad to see you.(одночасна дiя) – Ярадийбачитивас.

Щоб показати, що дiя вiдноситься до майбутнього, простий iнфiнiтив вживаеться пiсля модальних дiеслiв may, must, should, ought to i пiсля дiеслiв to expect – очiкувати, to intend – матинамiр, to hope – сподiватися, to want – хотiти i iн.

You may come tomorrow. – Тиможешприйтизавтра.

He must do it immediately. – Вiнповинензробитиценегайно.

You should put on a warm hat. – Тобiвартонадiтитеплушапку.

I expect to see you next week. – Яочiкуюпобачитиваснаступноготижня.

I intend to go to the seaside this summer. – Ямаюнамiрпоiхатидоморяцьоголiта.

I hope to find him at home. – Ясподiваюсязастатийоговдома.

– Інфiнiтивупродовженiйформiвактивномустанi – Continuous Infinitive – (to) be + Verb (-ing) – пiдкреслюе тривалiсть дii, одночасноi з дiесловом-присудком i використовуеться, щоб показати, що дii або подii будуть вiдбуватися в момент промови.

There is a nice smell in the kitchen. Ann seems to be cooking something delicious. – Вкухнiдобрепахне. Здаеться, Аняготуещосьсмачне.

I happened to be waiting for the bus when the accident happened. – Таксталося, щоячекававтобус, колисталасяаварiя.

You must be joking. – Ти, напевно, жартуеш.

What is Pauline doing? She must be writing a letter. – ЩоробитьПолiна? Вона, мабуть, пишелиста.

– Досконалийiнфiнiтив – Perfect Infinitive – вактивномустанi: (to) have + Verb (-ed) or Verb (III):

1. Вживаеться для позначення дii, що передуе дii, вираженоi дiесловом-присудком:

I am sorry not to have told you about it earlier. – Менiшкода, щоянесказаввампроцеранiше.

Pauline is glad to have written that letter. – Полiнарада, щонаписалацейлист.

2. Використовуеться, щоб описати нездiйсненнi дii в минулому часi.

If you had run a bit faster, you would have won. – Якбитибiгтрохишвидше, тибвиграв.

You should have told me you were coming. – Требабуломенiсказати, щотиприйдеш.

3. Використовуеться в тих же ситуацiях, в яких використовуеться минулий час, або часи групи Perfect.

I am happy to have left school. (= I am happy that I have left school.)– Ярадий, щозакiнчившколу.

You seem to have annoyed him. (= It seems that you have annoyed him.) – Здаеться, тийомудосадив.

It is nice to have finished work. (= It is nice that I have finished work.) – Приемнозакiнчитироботу.

4. Інфiнiтив у досконалiй формi пiсля модальних дiеслiв must i may висловлюе припущення про те, що дiя вже здiйснилася:

He must have forgotten about his promise. – Вiн, мабуть, забувпросвоюобiцянку.

I don’t know where he is. He may have left for Toronto. – Янезнаю, девiн. Можливо, вiнпоiхавдоТоронто.

5. Пiсля модальних дiеслiв should, ought to, could, might, was/were досконалий iнфiнiтив позначае дiю, яка повинна була або могла б здiйснитися, але в дiйсностi не вiдбулася:

Ben should have seen a dentist. – Бенуслiдбулобпiтидозубноголiкаря (алевiннепiшов).