Яблоко. Практическая философия

– Украiнський виробничник мае мати тiсний контакт зi споживачами. Приймати участь у семiнарах потенцiйних споживачiв. Вести взаемне листування чи дiалоги. Бути активним в розвитку плiдноi спiвпрацi.

Висновки:

Украiнськi виробничi пiдприемства далекi вiд маркетингу, часто-густо вовтузяться на межi виживання, проiдаючи залишки основних фондiв. І фактично вiдiрванi вiд сучасних ринкових проблем та досi не оправилися вiд навали iмпортних товарiв.

Не всi пророцтва корифеiв маркетингу вiдповiдають дiйсностi.

Украiнськi ринковi партнери знаходяться у станi самоiзоляцii. Нiхто не наважиться взяти на себе участь у створеннi справжньоi компанii по розробцi i впровадженню нових товарiв на iснуючих пiдприемствах iз залученням iнвестицiйних капiталовкладень.

Дуже низький рiвень iнновацiйноi дiяльностi на пiдприемствах. Знецiнено iнтелектуальну працю, нема фахiвцiв для чiткого вiдсiювання невдалих рiшень та пошуку привабливих iнновацiйних.

В керiвництвi вiтчизняних пiдприемств мало пiдготовлених топ-менеджерiв, здатних на засадах традицiйного маркетингу згуртувати та скоординувати роботу пiдроздiлiв i служб.

Ринкова етика досi ще не увiйшла в службову дiяльнiсть як рядових фахiвцiв, так i керiвництва.

Шлях вперед не в «латеральному» маркетингу чи «латеральному» мисленнi, а в фiлософському осмисленнi довколишнього середовища, широкiй iнновацii i залученнi капiталовкладень.

Чи довго ще украiнцi будуть «дослiдними кроликами»?

Украiна вiдзначила 10-рiчча «незалежностi». Що сталося з нею? В Украiнi беззастережно хазяйнують Свiтовий банк i МВФ, на кожному кроцi ростуть новi iнститути, що готують маркетологiв. Нас готують до ринку. Понад десять рокiв я працюю в службi маркетингу на державному пiдприемствi по випуску радiоапаратури. Неодноразово стикався зi щойно вирощеними «спецiалiстами» з маркетингу, iх викладачами. Що знають вони? Вмiють рахувати прибуток i рекламувати. І знають головний постулат винайденоi на Заходi «науки» – маркетинг: «покупця треба так зацiкавити моiм товаром, щоб вiн думав, що саме цей товар йому потрiбен, що без нього вiн жити не може». Товаром же в ринку е все: продукцiя сiльгоспвиробника i промисловця, любов, душа i навiть матiр (i земля). Прилавки нашi заваленi рiзною радiоапаратурою. На кожному кроцi закликають до поширеного у всьому свiтi «ефiрного радiомовлення». Інтернет сповiщае про пiдготовку до новiтнього свiтового досягнення – цифрового радiомовлення на довгих, середнiх i коротких хвилях, що дасть якiсть звуковiдтворення на рiвнi сучасних УКХ радiоприймачiв. Не думайте, що цифрове задоволення Вам обiйдеться дешево. Захiд любить грошi. Та в серединi 80-х рокiв в СРСР на сторiнках «Радiо» з’явилися першi публiкацii по синхронному детектуванню при радiоприйомi на середнiх хвилях i в проводовому (найдешевшому по затратах) радiомовленнi з високою якiстю прийому. Про нього замовчують, використавши iдею для цифрового. В цьому ефективнiсть власника на новiтнi технологii i засоби виробництва, на iнформацiю i прибуток. В цьому iдеологiя «вiльного» (вiд совiстi) Заходу. Цю iдеологiю нам нав’язують…

До Великого Жовтня 1917 року в свiтi панувала i правила iдеалiстична буржуазна iдеологiя. Та вiра в краще майбутне дала свiту iнший погляд на iсторiю. Створення першоi в свiтi держави трудящих започаткувало переможний поступ новоi матерiалiстичноi пролетарськоi iдеологii, що дав надзвичайно високий iмпульс в свiтовому русi вперед, до комунiзму. За роки Радянськоi влади було збудовано матерiальну базу i, головне – виховано людину матерiалiста, людину комунiзму. З усвiдомленням цього розпочата Перебудова, сенс якоi – здолати протистояння в суспiльствi, нав’язане боротьбою iдеологiй. Ця боротьба йде й досi, пiсля «холодноi вiйни», в ефiрi i на сторiнках газет, в магазинах i на базарi, в сiм’i i в душах кожного. Та дух матерiалiста не зламати! Вiра в свiтле майбутне людства, в комунiзм, в рай для людини працi переможе.

Сiмдесятирiчний переможний крок матерiалiста дав свiту велике Знання, хоч i не всi новiтнi досягнення радянських вчених i науковцiв вiдомо широкому загалу в силу iх стратегiчноi значущостi. Усвiдомлення краю протистояння, межi самознищення спонукало до Перебудови. Нетвердiсть вiри в Комунiзм тягне нас в забуте минуле. З 80-х рокiв минулого столiття свiт стоiть, топчеться на порозi комунiзму, чекае доки ми, украiнцi, дiйдемо примирення мiж заходом i сходом у власнiй «незалежнiй» державi. Доки ще нам «на власнiй шкiрi» проводити дослiди власноi зневiри в омрiянi iдеали добра i справедливостi?

Суттю руху вперед до кращого е еднiсть i боротьба протилежностей. В нiй вищий сенс «боготворiння». Роман минулих цивiлiзацiй «Про бога Ісуса» вiдзначив свое двохтисячолiття. Боязливiсть невiдомого як страх перед укусом змiя збудоване релiгiею в образi Зла. Вiковою iсторiею доведено, що добро перемагае зло. Істинна доброта – ознака людини працi, людини творця. Вона в ii душi. Не розумiючи поняття «душа» люди знову потяглися до Бога, до його проповiдникiв, до церкви. За «вiдкупленням грiхiв» людина, що страждае, шукае розради. Душа ж – це гармонiя самосвiдомостi (усвiдомлення свого знання, морального облiку i iнтересiв, iдеалiв i мотивiв поведiнки, цiлiсноi оцiнки самого себе як чутливоi i мислячоi iстоти, як дiяча), або простiше – душа то е любов. Життя, рух синтезу i розмноження, для людини зiткане з випадковостей. Бiльшiсть не знае iх законiв. Кожний, з випадковостей, робить, в силу неусвiдомленоi необхiдностi, своi висновки, а на iх пiдставi виводить власнi закономiрностi своеi долi. Релiгiйна передначертанiсть з упованням на «милiсть божу» декому «допомагае». Та людина – мислитель, творець знаходить вiдраду в колi друзiв. А за iх вiдсутнiстю, на сьогоднi, iй не допоможе навiть Бог. Бо розрада коштуе дуже дорого. І несуть останне, пiд тягарем важкоi працi, необiзнанi, зневiренi до церкви… І дере греко-католицька церква, авангард католицизму на споконвiчнiй землi православних русинiв, «сiм шкур» з кожного пастиря. Католицизм – це «кожний виживае поодинцi». Що ж спiльного мiж унiею i православною церквою. Трактування Бога як святоi трiйцi, зрозумiти поняття якоi неможливо без усвiдомлення поняття «святий дух», сенс якого в звичайнiй бесiдi отця з сином, при якiй вiд старшого до молодшого передаються i погляд, i поведiнка, i мова в вустах. В той же час унiатськi священики стверджують, що Бог – то е деякий абсолют (незалежний, необмежений). Матерiя (безмежна множина любих властивостей, зв’язкiв, вiдносин i форм руху) ж як i Всесвiт безмежнi. Трактування ствердження «необмежений необмеженого» таке ж абсурдне, як i вислiв «бiлiший за бiле» чи «чорнiший за чорне». Якщо нема абсолютного, то нема й бога. Якщо ж вiн е, то це людина, може i в образi Ісуса, як твердять православнi, у крайньому разi не його, Ісуса, намiсник, а звичайний пастир, що вважае себе рабом божим. Та «все в свiтi вiдносне» як стверджуе загальна теорiя вiдносностi Великого Ейнштейна. Життя – це смерть (Ф.Енгельс) i не може бути вiчного життя. Народжуються i вмирають зiрки, народжуються i вмирають комахи, час життя так само вiдносний з розмiрами об’екту i умовами життя.

«Спочатку було слово»… Нi! Хтось мав його висловити, бо iдея i матерiя – едине цiле, iдея це теж матерiя.

Доленоснiсть Украiни, украiнськоi сiм’i працелюбних народiв, сiм’i освiчених батька i матерi, сiм’i жiнки i чоловiка, прагнучих щастя своiм дiтям обумовлена iсторiею, часом. Миролюбнiсть украiнця, що столiттями горбатив спину на чужого i свого пана, висвiтлена в творах видатних митцiв: Котляревського, Лесi Украiнки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Бориса Олiйника, вражае своею нацiональною гордiстю. Ця гордiсть – гордiсть революцiонера i борця, гордiсть трудiвника ще чекае всесвiтньоi слави перемоги над собою. Бо наше глибоке падiння, наша розруха, наше зубожiння – в нас самих, у втратi почуття гiдностi пiд навалою закордонного «хламу» на наших прилавках, пiд тягарем включеного «на всi оберти» механiзму задурювання захiдноi iдеологii. Наша повага до жiнки-матерi, жiнки-трудiвницi «раптом» померкла пiд навалою захiдноi моралi, захiдноi зневаги до «слабкоi статi». Раптом всiм захотiлося багатства, грошей i нiчого не робити, кинувши напризволяще жiнку-матiр iз своiми дiточками, вiдсторонивши ii вiд продуктивноi працi, вiд полiтики. Зупинено рух в подоланнi проблем сiм’i, почастiшали «бесiди» чоловiкiв iз чаркою, дедалi бiльше стае одиноких «сильних» жiнок, матерiв, виховательок, iнженерiв, науковцiв, красунь.

Нас тягнуть в Європу, в стан загарбникiв. Невже нас нiчого не навчила iсторiя народiв свiту. Однi жили за рахунок колонiй (Англiя, Францiя, Іспанiя i Португалiя), iншi гнобили сусiдiв (Австро-Угорщина, Польща, Нiмеччина), вiкiнги (скандинави) – грабували набiгами з-за моря i пiвнiчних лiсiв перших i других. Миром «помазанi» православ’ям русини йшли до iнших з миром. З миром йшов Суворов за Альпи, допомагаючи поневоленим братам-слов’янам Болгарам та Югославам. З миром прийшли радянськi слов’яни й в Афганiстан, та Америка нав’язала iм вiйну з маджохедами i талiбами. То чому ж нам не живеться з Братами й Сестрами i так кортить до «цивiлiзованих» експлуататорiв, якi навченi Великим Жовтнем i змушенi були «соцiалiзувати» своi суспiльства. З усвiдомленням власного «я», творячи для себе й iнших, ми разом здатнi дати свiту значно бiльше, нiж можемо в нього запозичити.

Наша доля не в ринку з його зубожiлою мораллю, мораллю здирництва й облуди, шахрайства i свавiлля приватного власника. Наш шлях iз соцiалiзмом кращого зразка, з оплатою за працею, iз цiлеспрямованим курсом на зменшення долi важкоi ручноi працi, з рiвноправ’ям мiж чоловiком i жiнкою, i саме за таким рiвноправ’ям, в едностi i боротьбi протилежностей, наше майбутне, прогрес i добробут суспiльства.

Ідеi комунiзму живi. Як би не опорочували iх захiднi «голоси», iм жити i перемагати. Вивчаючи потреби людства й задовольняючи iх найдешевшим шляхом (бо все генiальне – просте, а значить й дешеве), знiмемо ж скорiше шори гiпнозу вiд захiдного маркетингу й дизайну, творимо ж для себе й людства справжнi цiнностi добра i високих технологiй, в набуттi яких немала доля працi украiнських науковцiв й iнженерiв на теренах великого Союзу.

Може пора всiм оговтатися, матерiалiсту i православному об’еднатися проти чужеземноi навали, всiм миром взятися за вiдбудову набутого, зробивши висновки iз славнозвiсного «одобрямсу», укрiпитися в вiрi у справжне майбутне – соцiалiзм i комунiзм (рай на Землi для трудящих).

Особисте бачення економiчноi iнтеграцii Украiни та пропозицii щодо ii промисловоi полiтики

Персональний сервiс та вже майже забутi традицii:

Нав’язанi украiнським споживачам захiднi моральнi i економiчнi традицii передусiм пов’язанi з пропагандою захiдного взiрця сервiсу, заснованому на прихованiй експлуатацii споживача, при цьому вiн вважаеться абсолютно незграбним. Зовнi це обумовлено занадто широкою номенклатурою застосованих комплектуючих, в тому числi дрiбносерiйного виготовлення, для обумовлення зростання цiни сервiсних послуг, а також начебто кращою компактнiстю, зручнiстю, дизайном…

Традицiйно в Украiнi ремонт обладнання виконувався цеховими електриками, лабораторiями КВП та ЧПУ, широко розвиненою мережею електро- i радiомайстерень, чисельними ремонтними пiдприемствами.

Комунальнi служби, екологiя та техногеннi катастрофи:

Хоч за вiкном ХХІ столiття, та стандартами житлового будiвництва нас тягнуть у ХIX-те. Досi основним джерелом тепла i енергii е спалювання енергоносiiв. Переваги трансформацii мережноi напруги змiнного струму у житловому будiвництвi нiяк не узгоджуються iз значно вищим рiвнем небезпеки змiнного струму порiвняно iз постiйним та сучасним рiвнем розвитку силовоi електронiки, до того ж в Украiнi серед будiвельникiв майже нема фахiвцiв, знайомих з надто економiчними композитними електричними нагрiвачами, що використовувалися збройними силами СРСР. Існуючий в Украiнi монополiст у галузi утилiзацii вiдходiв – Державна корпорацiя „Укрекокомресурси” фактично не займаеться розвитком i впровадженням бiохiмiчних систем очистки каналiзацiйних викидiв.

Електронiка в Украiнi:

Чвари мiж урядовцями Украiни i Росii з приводу енергоносiiв затьмили декому очi з приводу вiдкритих на сьогоднi широких можливостей iнтеграцii мiж пiдприемствами електронiки, електротехнiки i радiотехнiки Украiни, Бiлорусi i Росii. Проте доцiльним в першу чергу – е розвиток складального виробництва приладiв з використанням елементiв силовоi електронiки не за захiдною схемою, а за власною з пiдбором вузькоi ланки „iдеальних ключiв” (маеться на увазi широке застосування у рiзних за призначенням приладах одних i тих же електронних приладiв). Доречним е – й широке нарощування виробництва сонячних батарей.

Примiський та мiський транспорт в Украiнi:

Такi привабливi i признанi багатьма пасажирами львiвськi тролейбуси, як i весь електротранспорт в Украiнi побудовано за схемою використання одного-двох тягових колекторних електродвигунiв, карданiв i силовоi електронiки виробництва Чехii чи Китаю, в той час як жодне пiдприемство Украiни досi не може iм запропонувати мотор-колеса на базi вентильного реактивного двигуна через iнформацiйну вiдiрванiсть Украiни вiд широкодоступних розробок у цiй галузi росiян i прагнення неодмiнного отримання дивiдендiв вiд власних розробок украiнських науковцiв, зациклених на конфiденцiйностi. От i снують по мiстах i селах маршрутки i таксi, руйнуючи екологiю Украiни жахливими викидними газами i ядовитими присадками вiд неправильноi утилiзацii закордонних моторних масел.

ПРОПОЗИЦІЇ:

Прийняття за основу у житловому будiвництвi концепцii „автономного будинку”повною вiдмовою вiд використання природного чи зрiдненого газу iз внутрiшньо-будинковою мережею пониженого постiйного струму з лiфтами на базi вентильних реактивних двигунiв i бiохiмiчними реакторами каналiзацii

Запровадження i нарощування виробництва в Украiнi батарей паливних елементiв та сонячних батарей

Запровадження i нарощування виробництва в Украiнi мотор-колiс, в першу чергу для мiських i примiських тролейбусiв

Широке делегування повноважень господарського управлiння державними пiдприемствами та ВАТ обласним державним адмiнiстрацiям з метою створення пiд iх егiдою прибуткових Соцiальних заводiв i пiдприемств, запровадження новоi Украiнськоi концепцii освiти через корпоративне об’еднання на пiдставах економiчноi доцiльностi пiдприемств рiзних форм власностi

Запровадження трирiвневоi системи оплати працi у всiх ланках виробництва i послуг.

Майбутне Укртелекому i промисловiсть Украiни

От i сталася приватизацiя Укртелекому та маркетинговий аналiз стану якостi послуг, що надае населенню така потужна структура, як ПАТ „Укртелеком” свiдчать про значнi проблеми керiвництва в галузi перспективного прогнозування розвитку пiдприемства. Існуючий стан викладання у вузах Украiни такоi нагальноi в ринкових умовах дисциплiни „маркетинг” приводить до того, що його сутнiсть зводиться до констатацii факту рiвня конкурентоспроможностi тоi чи iншоi iснуючоi послуги. В той же час, вiдсутнiсть у iснуючих маркетологiв Укртелекому знань про стан розвитку галузi електрозв’язку в СРСР, Украiнi i Росii, вiдiрванiсть вiд новiтнiх розробок Одеського НДІ радiомовлення, фактично поставили вiтчизняну радiопромисловiсть на колiна. Як i передбачалося, у радiоефiрi сьогоднi пануе FM-радiомовлення, де працюе iмпортне передавальне обладнання. Стабiльнiсть аудиторii трансляцiйного радiомовлення в контекстi пропагування розвитку украiнськоi мови i украiнськоi пiснi свiдчать про недбале ставлення в Украiнi як до ефiру, так i до украiнськоi слухацькоi аудиторii. Вiдiрванiсть Росii вiд единого на теренах СРСР Одеського НДІ радiомовлення змусили ii шукати свое мiсце у стандартi DRM цифрового радiомовлення. В той же час розробки iнституту в галузi радiоприйому iз синхронним детектуванням у трансляцiйному радiомовленнi та на середнiх i коротких хвилях кiнця 80-х рокiв минулого столiття вiдкривали широкi перспективи розширення мережi, випуску i нарощуванню виробництва сучасних багатофункцiональних i простих, нескладних для виробництва i дешевих для споживачiв, стереофонiчних «радiоточок». Приймачi радiомовлення синхронного детектування у своiй схемi мають мiнiмум намотувальних елементiв та для передачi i вiдтворення стереосигналу не потребують декодерiв, а через використання довгих лiнiй зв’язку – i антен. Проста методика трансляцii стерео сигналу застосуванням прямоi модуляцii бокових полос несучоi сигналу дозволяють створити парк новiтнiх стереоприймачiв на середнiх i коротких хвилях, як альтернативi DRM-стандарту, який занадто дорогий для пересiчного слухача. Тому, плануючи прибутки ПАТ «Укртелеком», в першу чергу мав би мислити не про грошi, а про споживача, про цiлi «украiнiзацii», шляхи здешевлення витрат на ii реалiзацiю i про вiдновлення вiтчизняноi радiопромисловостi. Можливо й держзамовленням.

Катя Старожук i iграшка вiд «Тiгер електронiкс» (чи потрiбна ювенальна юстицiя в краiнi, де народжене слово «кохання»)

СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО, ЧИ ЛІТЕРА?

Та попри все iм передувала людина, нова людина, створена еволюцiйним кроком розвитку людства минулоi доби. То чого варта Катерина, вiд освiти, що за роки Незалежностi звела у Турцi, на Львiвщинi, двоповерховий «чурак» iз бiлим бiде у туалетi, й iномаркою на подвiр’i, бо розжирiла вiд частих гостин по родичах, що оселилися у США, i яку розпирае гордiсть, що ii учнi – на Майданi. Бо вдаючи iз себе Катерину ІІ (Імператрицю Всiея РУСІ, нiмкеню, Екатерину Вторую), з легкiстю манiпулюючи СЛОВОМ, вже давно мала б навести лад у Державi, нiж мандрувати по свiтах, лежачи на пенсii, зароблену важкою працею вчительки, що вчила тому, у що не вiрила сама. Тому й учнi ii здобували освiту юристiв, медикiв та журналiстiв, оплачуванi на Заходi професii, але не потрiбнi в Украiнi. То ж добре, коли е чим торгувати на базарi чи мести на вулицi. То ж вибору нема: у гастарбайтери чи на Майдан, бо дух господаря-власника бiльш притаманний селянам Середньоi та Схiдноi Украiни, колгоспiв вже нема i майно iх розкрадене, а до самоорганiзацii у селянськi спiлки тутешне населення не схильне, адже великий «частокол» стоiть як мiж хатами, так i в душах. Бо мало хто, навiть серед комунiстiв, пам'ятае про три складовi напрямки побудови комунiзму, за програмою 22-го з'iзду, часiв Хрущова М.С.. А вiдтак й поспiшае вивести на «революцiйнiй хвилi» до владного олiмпу тих, кому «iдоли захiдного свiту», по серцю, ближче. Чи може дбати про людей той, чия професiя – мордобiй, та й ще з пристрастю, бо за це Америка платить великi грошi. Обливши брудом того, хто по молодостi, аби не видiлятися серед односельцiв, зривав з дiвчат хутровi шапки, ми дружньо виводимо вперед рейдерську команду «батькiвщини», що прагнула захопити цементний завод у Балаклавi, аби мати надприбуток, звiвши будинки «новiтнього села» (за так i не прийнятою упродовж п’яти рокiв Державною комплексною соцiально-економiчною програмою «Новiтне село – через децентралiзацiю трудових ресурсiв регiону») у лiченi днi, надати це житло кожнiй родинi у довiчний кредит, iз довiчним, за спадковiстю, вiдшкодуванням його вартостi. Це – в кращому випадку. І хоч варто думати лише про гарне, не виходить з голови дивний збiг. Левова частка майданiвцiв виросла попри залiзну дорогу, бо на залiзницi i платили бiльше, i одяг давали (робочий чи унiформу), i проiзд, на курорт, безкоштовний… Та щойно завершивши приватизацiю «Укртелекому», влада проголосила приватизацiю «Укрзалiзницi». Мало що двi третини працiвникiв Укрзалiзницi вже скорочено, з репродуктора електрички постiйно чути, що через збитковiсть примiських перевезень 30% зупинок поiзда буде ближчим часом скорочено: добре як поiзд буде зупинятися там хоч iнколи, але крокуючи по шпалах колiею пiвнiчноi ланки Одеськоi залiзницi, з бiллю у серцi спостерiгав покинутi колодязi й напiвзруйнованi станцiйнi споруди колишнiх полустанкiв. То й не дивно. Що i кого возить «Укрзалiзниця»? Адже 20 тоннi фури дорогами Украiни з Європи на Схiд йдуть мало не колонами. У зворотньому напрямку переважно порожняком. А залiзниця? Працюе сама на себе, чи на того, хто прийде пiсля «демократii» за «Батькiвщиною», а вiд так – розбудовуеться. Тож на Захiд пiв ночi один за одним йдуть товарняки по 60 вагонiв, переважно цистерни i вагони iз сипучими матерiалами. Де ранiше курсували нiчнi примiськi пасажирськi поiзди, тепер ходить лише денний, польського виробництва, рейковий автобус «PESA» (зроблений за тою ж схемою, що i «HYUNDAI», i ДЕЛ-02) до величезного сучасного млина на ст.. Павлиш, навпроти занедбаного порожнього комбiнату хлiбопродуктiв, що колись виготовляв корма для худоби. А далi – довгi кiлометри електрифiкованоi колii iз новими вiтками, попри якi по ночах, прямо з колiс, розвантажуеться зерно i розвозиться по занедбаних сховищах попри трасу, де нема паркана, тiльки нiчний сторож та собаки, i жодноi хати довкола. А назустрiч, на Схiд, тiльки но i йдуть самiсiнькi електровози, везуть додому поодиноких працiвникiв вузловоi станцii Користiвка, через яку у 10.30 та о 21.00 на шаленiй швидкостi проноситься дизель-електропоiзд «HUNDAY», i треба вiдiйти не менше як на 2 метри вiд платформи, щоб тебе не затягло попiд колеса поiзду. І де нiхто не бачить, як попри село iз низенькими хатками початку ХХ столiття, iз великим машинним подвiр’ям мiсцевого фермера-хлiбороба, йдуть перед свiтанком на пiвнiч один за одним швидкi пасажирськi поiзди. Тож не дивне, що дорослi хлопцi бавляться вдома у комп’ютернi мережевi iгри чи то гонки, а в позашкiльнiй освiтi фактично нема технiчних гурткiв, а на виробництвах чекають iнвесторiв, хоча вони вже десятилiття чекають вiд нас iнiцiативи, бо нiхто в Свiтi не проплачуе 20-ти тонний контейнер комплектуючих передоплатою, а щоб реалiзувати свою продукцiю при такiй кiлькостi комплектуючих (а iх мiльйон) потрiбне стратегiчне мислення, нестандартнi рiшення i винахiдництво, ось тiльки на Заходi нам у цьому нема помiчникiв. Адже свiтова кооперацiя спрямована на отримання надприбуткiв, а тому й не дивне, що першими кроками «новоi влади» було скасування «утилiзацiйного» податку та вихiд iз СНД, адже мало хто в Украiнi знае, яку силу у Свiтi вiдiграють юридичнi термiни iнтелектуального права, такi як «франшиза», «бренд» i т.п. І мало хто звернув увагу на претензiю Нiмеччини щодо слова «хлiб» у ЮНЕСКО, як суто нацiонального надбання. Адже достатньо iм «привласнити» цю назву, i як мiнiмум 90% вартостi хлiбобулочних виробiв ми змушенi будемо iм сплачувати за право навiть його виготовлення, за законами СОТ. А от щоб ще й iсти – то це велике питання. (Достатньо свiжих наочних прикладiв, щодо червоного хреста на машинi швидкоi допомоги чи то торгова вiйна за словосполучення «Советское шампанское»). І це при тому, що Украiна i Казахстан – найбiльшi свiтовi експортери зернових. Тож не дивно, що мешканцi вiддалених карпатських сiл, на кордонi iз Польщею i Закарпаттям, у захватi вiд закордонних речей, щиро пiдтримували Майдан, надоюючи вiд корови лишень 3 лiтри молока за добу, бо введенi в оману полiтиками при виборах, як то: «Президентом мае бути той, хто вiдчувае бiль людей». А Юля, пiсля спектаклю iз «хворобою», ставши на шпильки й скинувши ритуальну косу (хто ж у Європi пiдтримае «украiнку з косою» на пiдборах).

Чи не настав час ВІДКИНУТИ МАСКУ БЛЮЗНІРСТВА i нарештi ПОЧАТИ САМИМ СОБІ БУДУВАТИ МАЙБУТНЄ, адже початковий фундамент майбутнього в нас давно закладений, а з капiталiстичним експериментом треба закiнчувати, бо не тих «друзiв» нав’язують украiнцям Кличко, Тягнибок, Ляшко i Тимошенко. Всенародне оприлюднення проекту «Хутора комплексноi забудови» за концепцiею Новiтнього села завдяки братнiм украiнцям Криму i Кубанi, якi протягом столiття обороняли пiвденнi кордони величноi держави, створили умови для швидкого пiдйому з руiн наших сiл та селищ через поточне, конвеерне будiвництво хутiрських комплексiв, й оснащення iх тим, що зробимо самi для себе, тобто «на совiсть». Тож настала пора хоча б подивитися довкола, надихнутися пiклуванням про себе (звикши для себе, своiми руками, робити якiсно, багато з нас звикли цiнувати свое, як тiльки його в нас купили, бо так вабить нас iноземна пачка цигарок (де табак помiшано iз тютюном), як нема поруч того близькоi, спорiдненоi душi. «Давайте жити дружньо», як закликае вусатий герой мультика, хоча б у вагонi електрички чи дизель-поiзда. Хто ж крiм нас перетворить салони примiських вагонiв, що бiльш нагадують хлiв, у комфортабельнi поiзди, кращi за «PESA» i «HYUNDAI», на кшталт оспiваноi В.Івасюком i С.Ротару «Червоноi рути» – угорського дизельпоiзда Д1 випуску 1964 року, iз дубовими рiзними пакетами сидiнь iз обтягненими зеленою шкiрою пiдголовниками, чим салон скорiше нагадував зручнi купе, де за дружньою розмовою пролiтав час, й не вiдчувалась вiдстань, бо за бажанням можна було пройти у буфет переднього вагону, згадка про який збереглася на пiвденнiй гiлцi Одеськоi залiзницi, де курсуе синьо-жовта п’ятивагонна «Рута», виготовлена 1974 року. Чи не випадково, на пл. Утiшне, злiва пiдсiв колишнiй астрофiзик, i розмова пiшла про зiрки, типу Сонця. Тож, з’ясувалося, що така зiрка, «або схлопуеться, перетворюючись у чорну дiру, чи зриваеться з новою силою, збiльшуючись у розмiрах, що i е ознакою еволюцiйного поступу». Звiдси витiкае, що передумовою еволюцiйного стрибка вгору е позитивний розвиток людства в начертаному Творцем прагненнi руху до свiтла, теплу душi й гармонii, тобто до «комунiзму», як передумови позитивноi еволюцii особистостей, склад характеру й карта життевого шляху яких вiд народження визначенi рухом планет i свiтил галактики (див.. «Астрология наших дней»). А тому, нам у цьому русi не потрiбнi «полiтичнi поводирi», а потрiбна вiра у любов Божу, i бажання вiдчути власну силу здобути собi й iншим кращу долю. Достатньо правильно висловлюватися Державною Украiнською Мовою, хоча б у iнтимнiй розмовi люблячих сердець поеднанних коханням (див. аналогiчну статтю на форумi «Украiнськоi правди», електронноi газети, заснованоi Георгiем Гонгадзе).

З аналiзу причин збитковостi примiських перевезень в Украiнi, а це явище не мае нiчого спiльного iз свiтовою практикою, витiкае: достатньо возлюбити себе й сусiдiв, що поруч iз Вами у салонi поiзда, i Ви знайдете час, мiсце й можливостi докласти власних зусиль аби наступного разу ця ж поiздка була бiльш комфортна, а в салонi б панувала гармонiя душ. З такоi точки зору варто зазначити, що основними складовими збитковостi примiських перевезень iснуючими електропоiздами е:

1.– велика енергоемнiсть колекторних електродвигунiв постiйного струму при значних комутацiйних втратах, особливо при виникненнi дуговоi iскри мiж ламелями колектора;

– вiдсутнiсть рекуперацii електроенергii при гальмуваннi через використання гальмiвних резисторiв, за посередництво яких надлишок енергii просто розсiюеться у довколишне середовище;

– спосiб регулювання швидкостi зменшенням намагнiченостi якоря знижуе коефiцiент корисноi дii електродвигуна,

2.-нiхромовим ТЕН-вим обiгрiвачам салонiв вагонiв та мiсць загального користування притаманний низький коефiцiент теплопередачi, навiть при використаннi разом iз ними вентиляторiв;

– робота ТЕН-iв у дiапазонi високих значень температур (понад 400 град.С) супроводжуеться сухiстю повiтря, створюючи пасажирам певний дискомфорт, особливо iз малими дiточками; до того ж, характеризуеться низькою надiйнiстю, часто перегоряють i потребують систематичних замiн, що, в умовах iнфляцii, потребуе iще додаткових фiнансових резервiв;

3. вiдсутнiсть у вагонах вхiдних термiналiв, а у продажу – единих проiздних документiв (особливий облiковий тип квитка), через прагнення керiвництва i iх фiнансових установ до отримання готiвки, що перiодично створюе прецеденти виникнення конфлiктiв: як мiж контролерами i пасажирами, так i при облiку готiвки касами, з-за iснуючого унеможливлення достовiрного облiку.

А дизель-поiзди типу ДПЛ чи ДЕЛ, де привiд колiсних пар вагонних вiзкiв забезпечують асинхроннi двигуни електричноi трансмiсii, стандартнi технiчнi рiшення з використанням обiгрiвачiв iз ТЕН-ми, в умовах Карпат iз значними перепадами висот, а через це – низькими швидкостями на гiрських перегонах, нанiвець зводять як спроби опалити салон, так i дотриматися необхiдного графiка руху. От i стоять «мертвi» два дизель-поiзда ДЕЛ-02 на територii Одеського локомотивного депо, i у ДЕЛ-02, Коломийського депо, постiйно виходить з ладу електронний модуль (точнiше: однокомандний перетворювач частоти iз векторним способом регулювання, в якому хоч i нелiнiйна крива розгону-гальмування, та все ж мало чим вiдрiзняеться вiд способу iз жорсткою залежнiстю спiввiдношення напруги живлення електродвигунiв приводу до вихiдноi частоти. Де ж взяти необхiдний тягловий момент сили, коли в науковiй лiтературi чiтко прописано, що такий привiд (асинхронний) мае ефективне використання тiльки на великих швидкостях. До того ж вихiдна напруга генератора, iз дизельним приводом, при малих швидкостях теж мала, а обiгрiвнi ТЕН-и живляться саме вiд цього ж генератора. Який, поважаючий себе пасажир, сяде у такий поiзд, як тебе зустрiчають холодом. Всi цi проблеми вирiшуються одночасно, прийняттям для рухомого складу дизельпоiздiв та електропоiздiв i технiчних рухомих одиниць единого, безпечного, рiвня напруги, як для акумуляторних батарей (i генераторiв iх пiдзарядки), так i двигунiв приводу колiсних пар, що мають бути виконаннi у варiантi електромашини типу SRM, або, росiйською, за автором: «вентильний iндукторно-реактивний двигун». Наявнiсть у монографii ГНЦ РФ ЦНИИ «Электроприбор» грунтовних методик розрахунку такого двигуна дозволяе його виготовлення вже сьогоднi, i здiйснити технологiчний стрибок у галузi примiських перевезень вже цього року.