Яблоко. Практическая философия

Яблоко. Практическая философия
Сергей Васильевич Сингалевич

В книге автор излагает путь устранения языковых противоречий между братскими русским и украинским языками через призму восприятия термина ЛЮБОВЬ-КОХАНИЕ и создания условий для гармоничного развития каждого в семье четырех поколений новейшего села. Статьи изложены на украинском и русском языках.

Сергей Сингалевич

Яблоко. Практическая философия

Вступ

Путевые заметки

на полях зошита в клiтин

к

у

З дiалогу на зупинцi автобуса:

…яке кохання? Менi – 65, з самого ранку я в полi, баба вдома…

– А в тебе на городi гарбуз росте?

– Нi…

– Дивно, а в сусiдньому селi, бачив, росте…

Мабуть спочатку треба думати, а потiм – працювати?!!

Що е колгосп, коли в державi примат приватноi власностi, нема директора, нема бухгалтера… От i технiку розтягли по подвiр’ях.

Дiти вчаться на юристiв, лiкарiв. Самi ж по закордонах, у заробiтчанствi. Адже так «приемно», коли тобi у руки кайло дали.

От i купуемо на базарi за шаленi грошi штани з льону…

То з ким i проти кого воюе «захiд» на «сходi»?

Бо там технiка не на подвiр’ях, а на МТС (обнесена рабiцею Машинно-тракторна станцiя), де нема начальникiв, а кожен робить свою справу.

– І нiхто не переймаеться питаннями власностi…

Але е врожай, i в городi

нема колорадського жука…

Глава 1

Мова наша материнська

Стародавня приказка: «Слово – не горобець…» мала б слугувати людству на шляху до злагоди i добра. Та нажаль багатство мови кiлькiстю синонiмiв слiв, без чiткого визначення iх практичного застосування, веде до протилежного: розбрату, занепаду моралi i розбещеностi, деградацii суспiльства. Та за вiкном – ХХІ столiття, столiття нових вимог, нових цiнностей. Скарби iсторii украiнського народу дають нам вiрний курс у майбутне. І головними нашими здобутками е любов i кохання.

Працюючи у Службi маркетингу Державного Пiдприемства Виробниче Об’еднання «Карпати», об’iздив всю Украiну у постiйному спiлкуваннi з людьми. І дiйшов висновку, що вся суть протирiч саме у материнськiй мовi, розмовi матерi iз дiтьми, що народженi вiд кохання. Нажаль не всi дiти в Украiнi – вiд кохання. Бо кохання – це iнтимнi стосунки з любимою, оповитi нiжнiстю та трепотом спiлкування з володаркою очей, що запали в душу з першого погляду на все життя. Та проблема в тiм, що вихованi матерями дiти у часи буремних змагань, здебiльшого без батькiв, так i не змогли привнести в наш вiк мужнiсть i силу своiх батькiв, iх слова. І ця проблема значно ширша питань двомовностi. М’яка украiнська мова, мова споконвiчних захисникiв своiх кордонiв, привнесла в украiнськi словники слово «кохатися», яке за брутальнiстю не поступаеться росiйському матiрному аналогу, нiвелюючи високiсть почуттiв, прихованих за словом «кохання». Виховувати ж вмiнню кохати треба з пелюшок. А для цього дитина б нiколи не мала б чути сварок мiж батьками. А це можливе лише за умов суцiльних компромiсiв мiж батьками. Та компромiс можливий лише мiж рiвними. Украiнська мова ж звеличуе жiнку-матiр. Поклонiння перед ii муками народження на свiт новоi людини возвеличено численними статуями Дiвi Марii на заходi Украiни. Росiйська мова, мова переможцiв, стратегiв та розбудовникiв держави, занадто високо пiднесла статус чоловiка. Отож потрiбен симбiоз мов, органiчне поеднання двох величних мов у едину Державну Украiнську Мову, яка б дала Свiту взiрець сiмейного порозумiння та батькiвського виховання наступних поколiнь прикладом взаемного шанування, любовi i поваги.

Пiдставою для даного висновку стали численнi спiлкування з вихiдцями Карпатських гiр, для яких кохання чiтко асоцiюеться iз iнтимним життям з любимою. Може саме тому стiйко тримаеться протистояння мiж заходом i сходом в Украiнi, через розмитiсть понять в тлумачних словниках украiнськоi мови.

Любов – кохання

Свiтом править любов. А «кохання» – краще ?! Може це слово – абсурд поневоленоi людини, яка не в силах визначити, кого любить бiльше: матiр, яка його народила, чи матiр своiх дiтей. Та кохання е рушiем i гарантом щасливого руху вперед. Набуття сексуального досвiду не завжди сповнене коханням. Життя бiльшостi посилае випадковiсть зустрiчi з коханням, яке вiнчаеться шлюбом. Та довговiчнiсть шлюбу не завжди вимiрюеться часом життя. Із введенням iнституту цивiльного шлюбу почастiшали розлучення. За першим коханням настае друге, трете… Та в пам’ятi багатьох живе згадка про вищу радiсть першого кохання. Що змушуе нас шукати родиннiсть душ в коханнi, в шлюбах? Неусвiдомлення обома партнерами самоi сутi душi. Душа теж матерiальна, хоч ii не можна вимiряти. Це особлива форма руху кровi в мозку людини, вищоi самоорганiзованоi системи людського органiзму, що вiдображуе гармонiю самосвiдомостi, гармонiю любовi. То ж, усвiдомивши це, борiться за кохання! Що ж таке кохання? Це радiсть вiдкриття, радiсть розмноження, радiсть iнтимного спiлкування зi своею статевою протилежнiстю. «Да здравствует любовь!» – спiвають росiйськi хлопцi, що тiльки-но залишили школу. «Хай живе кохання!» – мають пiдтримати iх освiченi Знанням украiнцi. Та чи рiвнi ми в любовi, в життi? Святi отцi стверджують: «Бог створив нерiвними чоловiка i жiнку, бо та в муках народжуе дитину, в той час, як вiд ii зачаття задоволення отримуе чоловiк». То чи можуть закоханi зрiвнятися? Адже, доклавши працю, використавши досвiд людства, чоловiк може дати коханiй вищу насолоду зачаття дитини. «Спiльнi» пологи можуть дати чоловiковi вiдчути всю повноту радостi народження на свiт новоi iстоти, особистостi.

Хто керуе нами в пошуках кохання i рiдноi душi? Доля? Але ж кожний з нас iз випадковостей життя, в силу неусвiдомленоi необхiдностi, виводить власнi закономiрностi. Не знаючи законiв випадковостей, сам, на iх пiдставi, будуе власну долю, творить свое щастя. Щастя ж у взаеморозумiннi, розумiннi кожним проблем i турбот коханоi людини, у взаемоповазi ii почуттiв, в гармонii, в музицi кохання, музицi любовi. Так вчимося ж слухати музику, музику розмови, музику страждань, музику працi, музику вiчностi. Бо вiчнiсть – в любовi. Так йдемо ж до вiчностi спiлкуючись. Чия ж мова краща? Та, яка дозволяе вiльно, без перешкод рiзних трактувань слiв i понять, спiлкуватися i слухати. Так навчимося ж слухати i розумiти кожного, а отже спочатку треба навчитися слухати себе, свое серце, свою совiсть!

Кожна людина прагне красивого. Найкрасивiшим, на думку видатних митцiв, е оголене жiноче тiло. Однiеi чи iншоi? Та чи е сенс гарему? Краще йому протиставити трикутник самовдосконалення любов’ю i коханням. На думку чоловiкiв жiнки е красивi i некрасивi. Здаеться, красивим щастя плине прямо в руки, та чомусь iх надiляють, необачно, «черствiстю» душi. Так давайте, чоловiки, знайдемо ж шлях до сердець обох, подарував i собi, i нареченим радiсть взаемного кохання i любовi.

Ідемо ж бо вперед у свiтле майбутне, з любов’ю, до самовдосконалення, як людини, як особистостi, як рiвнi Творцю, як рiвнi мiж собою в безмежному просторi Всесвiту.

Любов i сила

Ось тiльки пролунав переможний гонг поединку Володимира Кличка, та пам’ять повернула до початку, коли на туманному Альбiонi почастiшали кулачнi дуелi мiж претендентами на серце коханоi. То чи сповнене любов’ю подружне життя дiвчини i переможця поединку, за перебiгом якого вона спостерiгала iз повною байдужiстю i азартом глядача римського амфiтеатру? І що робити з любов’ю переможеного, адже тiльки серце слабшого, в переважнiй бiльшостi, сповнене справжнiм коханням?

От i маемо дилему. Сила породжуе жорстокiсть i байдужiсть. Безсилля, сповнене силою любовi, дае людинi справжню силу i мужнiсть у подоланнi життевих перепон та захистi основ буття. Адже сила любовi i справжнього кохання у взаемоповазi i шануваннi кожноi хвилини спiльного життя.

Так дамо ж свiту приклад справжньоi любовi. Украiна, без’ядерна i безсила, сповнена поваги почуттiв i надiлена силою кохання, мае не просто примирити ворогiв, а й заснувати сiм’ю народiв, в якiй мир i злагода тримаються на повазi i справжнiй любовi, секс замiнений коханням, тому що тiльки в такiй трiйцi е справжнiй сенс, бо тiльки мудра жiнка може жити в однiй квартирi з двома чоловiками.

Любов i курочка ряба, що перестала нести золотi яечка

Тiшить око писанка, особливо на фонi вишивки. Що ж iще мае робити спроможна до мистецтва i не дуже жiнка, в якоi вже повна комора i в стайнi всi роботи зроблен. Коли донька на виданi чи щойно одружена з нелюбим 18-рiчним? Сиди собi вишивай: чи киптар, чи сорочку, чи хустину…

Та стали на постiй рекрути, що йшли на пiдмогу болгарам. І почала бити доньку мати березовим прутом, щоб не стояла та з коханим односельцем, якого забрали в рекрути. Яке ж то кохання, як треба чекати любого з вiйська i самiй ходити по горах, щоб наповнити комору, а то й сiна натягати в стайню для худоби. От i виросли у такоi мами дiти-дармоiди, що готовi за пiвтори гривнi видерти iй очi, як вона ступить ногою на сходинку „пижика” (мiський транспорт Франкiвська у 90-х роках).

А курка знай собi клюе крихти на подвiр’i та квокче на сiнi. А як перестане квоктати, то i юшка дiтям перепала. Смачна юшка та м’ясце не для дитячих зубок. От i радують дiточок бройлерами заокеанськими, i росте в них попа замiсть мозку. Кажуть – акселерацiя?!.

А на весiллi знай ллеться горiлочка через край. Яка дiвка вiдмовиться вiд дармових 16000 грн, хiба що та, якiй за 50? А чоловiк? А хто його питае: поп’е, поп’е, а ще й закурить, i на цвинтар.

Конкуренцiя

Конкуренцiя – боротьба, е поштовх до кращого, поштовх до вiльного розквiту любовi. Асоцiацii конкуренцii iз нелюбов’ю можливi лише на початковому етапi розвитку, коли важко надати тому чи iншому об’екту перевагу. Вiдтак люба боротьба мае закiнчуватися любов’ю.

Конкуренцiя, як прояв боротьби за споживача, у вищiй формi проявляеться в умовах ринкового капiталiзму, що призводить до надмiрно широкоi номенклатури однотипних виробiв. Особливо на рiвнi комплектуючих i, як наслiдок, до появи заздалегiдь однакових, за призначенням, виробiв, наявнiсть яких нiяк не спонукае до кращого задоволення тих чи iнших потреб. Отже нема нiчого спiльного мiж конкуренцiею i широкою номенклатурою однакових за призначенням виробiв, мета якоi забезпечити рiзноманiття людських смакiв та уподобань привабливим дизайном, формою чи яскравим виглядом.

Надмiрна концентрацiя уваги у отриманнi дивiдендiв вiд конкуренцii призводить до ii загострення, що закiнчуеться вiйнами i смертю. Хоча натомiсть життя i любов мають кликати вперед до кращого задоволення потреб, до розквiту кращих взiрцiв нацiональних традицiй, прояву вищого розумiння надто багатогранного слова – любов.

Конкуренцiя в коханнi, як витонченому правi людського любовного почуття е одночасно i початком i кiнцем, е ознакою вищого прояву любовi. Взаемоповага почуттiв разом iз тонким вiдчуттям смакiв i характерiв iз прагненням самовдосконалення пiдштовхують людину через конкуренцiю прийти до розумiння власноi сутностi, самовиховання, як вищоi форми суспiльного виховання людини.

Конкуренцiя в любовi на шляху до справжнього кохання нерiдко мае на своему шляху – трикутники. Інколи з них виростае справжне кохання. З трикутникiв кохання виростае справжня любов i повага.

Посередники

Вiдомо: серед тварин iснують види, для яких кохання одне на все життя.