Епоха слави і надії

Трохи помовчавши, вiн все ж вiдповiв:

– Всi помиляються, але права такого не мають, – наслiдуючи приклад Стажера, Лангре теж пiдчепив iз землi багряно – червоний листочок канадського клена. – І ще. Якщо навчитися правильно отримувати бажане, потiм нiчого не доведеться просити.

– Всi кажуть про якусь вiддачу, але що толку про неi говорити, коли ми i отримувати не вмiемо, – згiдно кивнув Стажер.

– Люди розписують своi тiла розумними словами, але чужi цитати не мають нiякоi цiнностi, – посмiхнувся Лангре, дивлячись на руки напарника. – Інша справа, якщо тату – продумане i особисте.

– Першу я зробив в шiстнадцять, – сказав Стажер. – Набив назву групи, в якiй тодi спiвав. Моя мама завжди була вiдкрита для подiбних речей, а ось вiтчим, був дуже старомодний. Дiзнавшись про татуювання, вiн довго розпинався про те, що спочатку я повинен був запитати ради i дозволу в нього, але я не став запитувати, оскiльки заздалегiдь знав, яку отримаю вiдповiдь. Я люблю i поважаю свого вiтчима, але тодi вважав себе досить дорослим, щоб не радитися, – посмiхнувся спогадам Стефан.

– Зараз у мене татуювання на обох руках, по всiй спинi i я вже почав забивати ноги. Деякi з них мають для мене особистий прихований сенс, деякi просто для краси. Знаете, татуювання – вони, як наркотик. Один раз зробиш, потiм точно захочеться ще i ще.

Глава 6

Едвард, що ходив за водою, повернувся не один, а в супроводi секретаря – миловидноi дiвчини рокiв двадцяти п'яти, одягненою в сiру, застiбнуту на всi гудзики блузу i спiдницю – олiвець.

– Прошу вибачення, панове, – збентежено посмiхнулася та – через пiвгодини тут вiдбудеться нарада. Не могли б ви зайняти iнший кабiнет? Я проводжу.

В коридорi Нiколас трохи вiдстав вiд iнших, вирiшивши скористатися моментом, дiстав з кишенi мобiльний, включив прямий ефiр i, дочекавшись, коли пiднабереться трохи учасникiв, заговорив:

– Привiт, Банда! З вами Ловець Снiв, i сьогоднi в мене незвичайна тема для обговорення, – Нiколас змовницьки пiдморгнув на камеру. – Потрiбен тямущий адвокат, що розбираеться в тонкощах грамотного спiлкування з полiцейськими. Чекаю вашоi допомоги!

Одразу посипалася купа коментарiв, в одному з яких поступила пропозицiя спiльного ефiру вiд вiдомого адвоката. Задоволений таким швидким результатом Нiколас, вiдразу зв'язався з ним:

– Вiтаю, дякую що вiдгукнулися, – посмiхнувся вiн. – Отже, мене чекае розмова iз спiвробiтником правоохоронних органiв. Як слiд поводитися? Про що не варто говорити?

– Добридень, менi приемно брати участь у вашому ефiрi i я тiльки радий допомогти, – адвокат поправив краватку i випрямився в крiслi. – Давайте коротко пройдемося за основними пунктами. Перше, що треба запам'ятати: пiдозрюють вас або звинувачують – у будь – якому з цих випадкiв ви не несете вiдповiдальностi за дачу вами неправдивих свiдчень. Будь-яка придумана або використана версiя е для вас способом захисту. Ви маете право, як говорити, так i вiдмовитися вiд будь – яких свiдчень.

Але пiдкорятися представникам влади зобов'язанi, оскiльки спроби уникнути затримання, багатi великими проблемами. Якщо подiбне все-таки сталося, не панiкуйте, тримайте себе в руках. Не показуйте спiвробiтникам полiцii, що ви вразливi i безпораднi.

– Дуже дiловi ради, обов'язково запам'ятаю, – кивнув Нiколас. – Як вести розмову з полiцейським?

– Стежте за вашим спiлкуванням, говорити треба впевнено i ввiчливо. Люди вiдчувають нервознiсть, а вона наштовхуе на ще бiльшi пiдозри. Нi в якому разi не намагайтеся "домовитися" з представниками влади, щоб вас вiдпустили. Як правило, пiд час подiбних оперативних заходiв ведеться вiдеозйомка, тому пропозицiя хабаря, або iншоi матерiальноi винагороди е злочином з реальним термiном.

– Завжди було цiкаво, – задумливо стиснув губи Нiколас. – Якщо менi треба вчинити дзвiнок з вiддiлення полiцii, скiльки менi дадуть часу? Хвилину? Двi?

– В законi це не обумовлено. Там сказано, що право на дзвiнок надаеться "в цiлях повiдомлення родичiв або близьких осiб, про свое затримання i мiсце знаходження", – вiдповiв адвокат. – І так. Не варто чекати вiд iнших повного дотримання всiх вимог i законiв. Дотримання вами законiв не гарантуе, що iх дотримуватимуться по вiдношенню до вас. З мого досвiду вiдома велика кiлькiсть випадкiв, коли людей не просто затримували, а заарештовували i засуджували до реальних термiнiв за абсурдними звинуваченнями.

– Як поводитися при затриманнi? Що робити? – Запитав Нiколас.

Адвокат трохи пересунув камеру для кращого огляду:

– Насамперед треба повiдомити родичiв або друзiв про те, що сталося, де, i з якоi причини ви знаходитеся. При затриманнi полiцейськi можуть вилучити ваш комп'ютер або iншу технiку, пiсля чого попросити вас ввiмкнути i ввести пароль. Головне пам'ятайте, що ви не зобов'язанi цього робити. Повiдомляйте iнформацiю тiльки по письмовому запиту представникiв влади, зберiгайте всi копii переданих вам паперiв. Якщо знаете, що не зможете грамотно вiдповiсти на поставлене питання, краще промовчить, ви маете на це повне право.

Не пiддавайтеся нi на якi загрози, i при першiй же нагодi зателефонуйте адвокату. Зазвичай представники влади роз'яснюють права затриманим вже пiсля того, як доставлять iх в органи дiзнання, пiд час складання протоколу. Так пiдозрюваного позбавляють можливостi запросити свого захисника якомога ранiше. Знайте, що право на захист виникае в вас з моменту затримання.

– Якщо слiдчi приiхали до мене додому i вимагають надати свiдчення, що робити? – Поцiкавився Нiколас.

– Вiдповiдь одна – нiяких розмов без юриста, – категорично заявив адвокат. – Будь – якi загрози, умовляння, залякування не мають юридичноi сили.

– Про моi права зрозумiло, але що можуть зробити полiцейськi? Що iм дозволено?

– Вилучити у вас речi, але тiльки тi, що мають вiдношення до адмiнiстративного правопорушення. Тобто гаджети вони вилучити не можуть, якщо на те немае пiдстав, – вiдповiв адвокат.

– Велике дякую вам за таку iнформативну бесiду. Було приемно з вами поспiлкуватися. Банда! – Звернувся до глядачiв Нiколас. – Сподiваюся, нiхто з вас не потрапить в неприемностi, але про всяк випадок залишу в коментарях посилання на знавця своеi справи, який сьогоднi менi дуже допомiг. Пiдписуйтеся на його профiль, дiзнаетеся багато корисного.

Закiнчивши короткий ефiр, Нiколас пройшов у кiнець коридору. Пiд час розмови вiн помiтив, куди секретар проводила Ганну i Едварда, i без зусиль вiдшукав потрiбнi дверi. Судячи iз столу, що стояв у центрi, i яскравого освiтлення, кiмната призначалася для проведення кастингiв. Опустившись на стiлець поряд з Ганною, Нiколас приготувався слухати.

– Ганна, – звернувся до дiвчини полiцейський, – розкажiть, будь ласка, в подробицях про те, що саме вам наснилося.

Ганна поправила волосся, кинула короткий погляд на Нiколаса i почала свою розповiдь:

– Менi наснилося, нiби з'явилася дуже небезпечна людина, яка стане причиною багатьох нещасть i катастроф. Цей чоловiк родом з краiни з дивною назвою – Тауред. Саме з цього все i почалося.

– Ви сказали "багатьох нещасть i катастроф". Ця справа планетарного масштабу? – Уточнив Едвард.

– Так, – кивнула дiвчина. – Радiацiя. Я бачила, що люди, якi вижили пiсля катастрофи, опинилися в справжнiсiнькому пеклi. Інакше не назвеш тi умови, в яких вони опинилися.

– Ви казали, що рослиннiсть i вода перетворилися на отруту, дощi стали небезпечними через радiацiю, – нагадав полицеский.

– Багато хто загинув через отруену iжу i водойми. А тi, хто зрозумiв, у чому справа, вимушенi були страждати вiд спраги, тодi як навкруги було повно прiсноi i прозороi води, але зараженою радiацiею, що несе смерть всьому. Вiд цього сну менi жахливо. – Ганна щулилася, нiби вiд ознобу.

– А де в цiй розповiдi я? – З усмiшкою поцiкавився Нiколас, бажаючи трохи розрядити обстановку i пiдбадьорити дiвчину, що сподобалася йому.

Едвард його прагнення не роздiляв. Ще сильнiше нахмуривши брови, вiн серйозним голосом сказав:

– Сьогоднi вранцi в Росiйському аеропорту був затриманий чоловiк, що стверджуе, що вiн родом з краiни пiд назвою Тауред.

– Продовжуйте! – Зi схвильованим iнтересом попросив Нiколас.

– Згiдно вашоi концепцii "згадати майбутне", – вклинилася в розмовуГанна, – цiлком можливо, що не просто так в народних переказах з'явилися згадки про так звану "погану воду". Примiром, у казцi "Про сестричку Оленку i братика ii Іванка".

– Батьки читали менi цю казку, коли я був маленьким, – кивнув Нiколас. – "Не пий, братик Іванко, водицю iз слiду копитця козеняти, iнакше сам в козенятко перетворишся".

– Старша сестра намагалася залякати свого маленького братика, – посмiхнулася Ганна. – Адже в слiдi збираеться тiльки дощова вода. Малюк страждав вiд спраги i не розумiв, чому не можна пити дощову воду з рiзних калюж, що виникли на мiсцi слiдiв диких тварин. І якщо вiн слухався свою сестричку Оленку в iнших випадках, коли вона лякала його перетворенням на рiзних диких тварин, то вочевидь у нього не виникло страху перед козеням. Чи в нього бiльше не залишилося сил терпiти спрагу i вiн…

– Випив водицю, – закiнчив фразу Нiколас.

– Всi добре знайомi з цiею чудовою казкою, але у свiтлi можливоi катастрофи планетарного масштабу слова Оленки мають абсолютно iнший сенс, – вирiшив нагадати про свою присутнiсть полiцейський.

– Навкруги повно води, а пити ii не можна. – Погодилася Ганна. – Але дитина не розумiе, що вода отруена, вiн хоче пити…

– І старшiй сестрi доводиться придумувати рiзнi страшилки, щоб злякати молодшого брата i таким чином його вберегти, – пiдхопив Нiколас. – Але це не допомогло.

– В казцi, правда, все добре закiнчилося, на те вона i казка. А якби все вiдбувалося, як у моему снi, то випити дощовоi води, там означало б вбити самого себе невидимою смертю, – сумно зiтхнула дiвчина.

– Якi у вас думки iз цього приводу? – Нiколас допитливо подивився на полiцейського.

– Не працюй я в Інтерполi, шанував би сонник: пити воду увi снi до того, що скоро надасться можливiсть реалiзувати своi найсмiливiшi плани, – вiдповiв вiн. – Але зараз затримана реальна людина, i вiн цiлком збентежений. Надто багато збiгiв, – Едвард iз непокоенням подивився на Ганну.