Д i н а. Менi б дуже хотiлося подивитись цирк.
Улаф. І менi теж.
Гiльмар. Дурненький! Ну, що там дивитись? Усе – лише дресировка. Інша рiч, коли научос мчить крiзь пампаси на своему вогненному мустангу. Ну, та в таких жалюгiдних мiстечках…
Улаф (термосить Марту за руку). Тьотю Марто, поглянь, поглянь – он де вони!
Фру Голт. iй-богу, вони!
Фру Люнге. М-м, якi противнi!
Велика кiлькiсть пасажирiв i натовп городян проходять вулицею.
Фру Руммель. Здаеться, страшеннi блазнi. Подивiться, фру Голт, на оцю, в сiрому платтi: тягне на спинi саквояж!
Фру Голт. Подумайте! Начепила його на ручку парасольки! Мабуть, мадам директорша.
Фру Руммель. А ото либонь i сам директор… той, з бородою. Виглядае справжнiм розбiйником. Не дивись на нього, Гiльдо!
Фру Голт. Іти теж, Нетто!
Улаф. Мамо, директор нам уклоняеться!
Бернiк. Що таке?
Беттi. Що ти кажеш, Улафе?
Фру Руммель. iй-богу, i ця жiнка вклоняеться!
Бернiк. Це вже занадто!
Mарта (мимоволi скрикуе). А!..
Беттi. Що з тобою, Марто?
Mарта. Нiчого, менi тiльки здалося…
Улаф (не тямлячи себе з радостi). Дивiться, дивiться! Ось i всi iншi з кiньми й звiрятами, а онде й американцi. Усi матроси з «Індiанки».
Чути «Янкi Дудл» пiд акомпанемент кларнета й барабана.
Гiльмар (затикаючи вуха). Ух, ух, ух!
Рерлун. Я так мiркую, чи не ретируватись нам трохи, добродiйки? Це нас не обходить. Займемось знову нашою роботою.
Беттi. Чи не запнути завiси?
Рерлун. Так, так; я й сам подумав.
Дами сiдають до столу. Рерлун зачиняе склянi дверi на терасу i спускае завiси на цих дверях i на вiкнах; у кiмнатi стае напiвтемно.
Улаф (заглядаючи за завiсу). Мамо, директорська мадам умиваеться бiля фонтана.
Беттi. Як? Просто на площi?
Фру Руммель. Серед бiлого дня!
Гiльмар. Ну, якби я подорожував у пустелi i менi попалася водойма, я б теж не задумуючись… Ух, цей жахливий кларнет!
Рерлун. Слiд би полiцii втрутитись.
Бернiк. Ну, до iноземцiв не можна бути надто суворими, ця публiка позбавлена вродженого почуття пристойностi, яке тримае нас у належних межах. Нехай собi бешкетують. Що нам до того? Усi цi вiльностi, якi суперечать добрим звичаям i традицiям, на щастя, чужi нашому суспiльству, якщо можна так висловитись… Це ще що таке?!
Стороння дама швидко входить у дверi з правого боку.
Всi дами (тривожно, пошепки). Наiзниця, директорська мадам…
Беттi. Боже, що це означае?
Mарта (скочивши з мiсця). Ах!
Дама. Здрастуй, люба Беттi! Здрастуй, Марто! Здрастуй, зятю!
Беттi (скрикуе). Лона!
Бернiк (вiдсахнувшись). Слово честi!..
Фру Голт. Боже милостивий!
Фру Руммель. Не може бути!
Гiльмар. Ну!.. Ух!..
Б еттi. Лона… Та невже?
Лона. Чи це я? Так, присягаюсь, це я. Можете мене обняти, не соромтесь.
Гiльмар. Ух! Ух!
Б еттi. І ти тепер приiхала сюди, як…
Бернiк. І збираешся виступати прилюдно?
Лона. Виступати? Як виступати?
Бернiк. Я гадав… у цирку…
Лона. Ха-ха-ха! Та ти при розумi, зятю? Ти думаеш, я з трупи наiзникiв? Нi, я хоч i перепробувала всякоi всячини, i по-всякому дурiла…