Підпори суспільства

Д i н а. Менi б дуже хотiлося подивитись цирк.

Улаф. І менi теж.

Гiльмар. Дурненький! Ну, що там дивитись? Усе – лише дресировка. Інша рiч, коли научос мчить крiзь пампаси на своему вогненному мустангу. Ну, та в таких жалюгiдних мiстечках…

Улаф (термосить Марту за руку). Тьотю Марто, поглянь, поглянь – он де вони!

Фру Голт. iй-богу, вони!

Фру Люнге. М-м, якi противнi!

Велика кiлькiсть пасажирiв i натовп городян проходять вулицею.

Фру Руммель. Здаеться, страшеннi блазнi. Подивiться, фру Голт, на оцю, в сiрому платтi: тягне на спинi саквояж!

Фру Голт. Подумайте! Начепила його на ручку парасольки! Мабуть, мадам директорша.

Фру Руммель. А ото либонь i сам директор… той, з бородою. Виглядае справжнiм розбiйником. Не дивись на нього, Гiльдо!

Фру Голт. Іти теж, Нетто!

Улаф. Мамо, директор нам уклоняеться!

Бернiк. Що таке?

Беттi. Що ти кажеш, Улафе?

Фру Руммель. iй-богу, i ця жiнка вклоняеться!

Бернiк. Це вже занадто!

Mарта (мимоволi скрикуе). А!..

Беттi. Що з тобою, Марто?

Mарта. Нiчого, менi тiльки здалося…

Улаф (не тямлячи себе з радостi). Дивiться, дивiться! Ось i всi iншi з кiньми й звiрятами, а онде й американцi. Усi матроси з «Індiанки».

Чути «Янкi Дудл» пiд акомпанемент кларнета й барабана.

Гiльмар (затикаючи вуха). Ух, ух, ух!

Рерлун. Я так мiркую, чи не ретируватись нам трохи, добродiйки? Це нас не обходить. Займемось знову нашою роботою.

Беттi. Чи не запнути завiси?

Рерлун. Так, так; я й сам подумав.

Дами сiдають до столу. Рерлун зачиняе склянi дверi на терасу i спускае завiси на цих дверях i на вiкнах; у кiмнатi стае напiвтемно.

Улаф (заглядаючи за завiсу). Мамо, директорська мадам умиваеться бiля фонтана.

Беттi. Як? Просто на площi?

Фру Руммель. Серед бiлого дня!

Гiльмар. Ну, якби я подорожував у пустелi i менi попалася водойма, я б теж не задумуючись… Ух, цей жахливий кларнет!

Рерлун. Слiд би полiцii втрутитись.

Бернiк. Ну, до iноземцiв не можна бути надто суворими, ця публiка позбавлена вродженого почуття пристойностi, яке тримае нас у належних межах. Нехай собi бешкетують. Що нам до того? Усi цi вiльностi, якi суперечать добрим звичаям i традицiям, на щастя, чужi нашому суспiльству, якщо можна так висловитись… Це ще що таке?!

Стороння дама швидко входить у дверi з правого боку.

Всi дами (тривожно, пошепки). Наiзниця, директорська мадам…

Беттi. Боже, що це означае?

Mарта (скочивши з мiсця). Ах!

Дама. Здрастуй, люба Беттi! Здрастуй, Марто! Здрастуй, зятю!

Беттi (скрикуе). Лона!

Бернiк (вiдсахнувшись). Слово честi!..

Фру Голт. Боже милостивий!

Фру Руммель. Не може бути!

Гiльмар. Ну!.. Ух!..

Б еттi. Лона… Та невже?

Лона. Чи це я? Так, присягаюсь, це я. Можете мене обняти, не соромтесь.

Гiльмар. Ух! Ух!

Б еттi. І ти тепер приiхала сюди, як…

Бернiк. І збираешся виступати прилюдно?

Лона. Виступати? Як виступати?

Бернiк. Я гадав… у цирку…

Лона. Ха-ха-ха! Та ти при розумi, зятю? Ти думаеш, я з трупи наiзникiв? Нi, я хоч i перепробувала всякоi всячини, i по-всякому дурiла…