Книга Застою. 1965–1976

– Так, погодився i працював. І що з того?

– Та, власне…

Не договоривши, Шерстобитов замовк, оскiльки його заперечення могли скидатися на докiр: мовляв, ти зголосився бути оператором на картинi, ти сам щойно казав, що ми всi постаралися, як могли – а тепер раптом заговорив про вихiд за рамки, бачте!..

Авжеж, це надто скидаеться на докiр. Але з якого дива режисер стане дорiкати операторовi зараз, пiсля прем’ери?! Ранiше треба було претензii висловлювати. Якщо ж претензiй як таких нема – тодi як це все розумiти?..

– Я, Женю, про те кажу, що вiдпрацювали ми, як могли, виклалися повнiстю, але результат щось не надто вражае.

– Тебе не надто вражае чи глядачiв?

– Глядачiв, ясна рiч. Принаймнi тих, якi щойно побували на прем’ерi. І…

Журавльов раптом замовк. Коли рiвномiрне рипiння свiжого пухнастого снiжку пiд ногами стало нестерпним, режисер нагадав похмуро:

– Ну-ну, давай, договорюй вже, годi тягнути кота за хвiст.

– Я, Женю, побоююсь, що стрiчка ця вилiзе боком не тiльки тобi, але й усiм нам, хто вiдпрацював з тобою. Усiй нашiй знiмальнiй групi. А пiсля виходу другоi та третьоi частин[41 - Екранiзувати роман «Туманнiсть Андромеди» спочатку хотiли у виглядi кiнотрилогii, однак реально все обмежилося випуском лише першоi частини – «Бранцi Залiзноi зiрки». Офiцiйною причиною дострокового припинення зйомок стала смерть актора Сергiя Столярова (виконавця ролi Дара Вiтера) 9 грудня 1969 року, хоча складнощi з проектом почалися вже пiсля виходу в прокат першоi частини.] все тiльки погiршиться. Розумiеш, про що я?

– Невже ти натякаеш, що продовження знiмати не варто? – пiсля нетривалоi паузи промимрив Шерстобитов. – Аж не вiриться…

– Принаймнi на твоему мiсцi я би спробував пiдшукати поважну причину для згортання зйомок. Бо як казав не пам’ятаю хто, це помилка – а вона гiрша, нiж навiть умисний злочин[42 - Маеться на увазi вислiв «C’est pire qu’un crime, c’est une faute», приписуваний мiнiстровi закордонних справ Францii Шарлю Морiсу де Талейрану-Перiгору, хоча насправдi вiн належить Буле де ля Мерту – головi Законодавчоi комiсii, що розробила Цивiльний кодекс Наполеона. Один з варiантiв перекладу: «Це гiрше, нiж злочин: це помилка».]