<< 1 ... 9 10 11 12 13

Поїзд о 4.50 з Педдінгтона
Агата Кристи

Вона приiхала назад, поставила автомобiль туди, де вiн ранiше стояв, i ввiйшла в дiм.

На мить затрималася в холi, обмiрковуючи ситуацiю.

Потiм коротко й енергiйно кивнула головою й зайшла до бiблiотеки, де мiс Крекенторп сидiла бiля батька й допомагала йому розв’язувати кросворд, надрукований у газетi «Таймс».

– Чи не можете ви придiлити менi кiлька хвилин, мiс Крекенторп?

Емма пiдняла голову, i вираз остраху з’явився на ii обличчi. «Цей острах, – подумала Люсi, – мав суто домашню природу. Такими словами й таким тоном незамiнна в домi прислуга, як правило, повiдомляе про свiй вiдхiд».

– То говорiть, дiвчино, говорiть, – сказав старий мiстер Крекенторп iз роздратуванням у голосi.

– Я хотiла б поговорити з вами на самотi, – сказала Люсi, звертаючись до Емми.

– Дурницi, – заявив мiстер Крекенторп. – Кажiть тут те, що ви маете сказати.

– Зачекайте лише хвилину, батьку.

Емма пiдвелася зi стiльця й рушила до дверей.

– Дурницi, – сердито повторив старий. – Це може й зачекати.

– Боюся, це не може чекати, – сказала Люсi.

– Яке нахабство! – кинув мiстер Крекенторп.

Емма вийшла за дверi в хол. Люсi вийшла за нею й зачинила дверi за ними обома.

– У чому рiч? – запитала Емма. – Якщо ви думаете, що вам побiльшало роботи, коли приiхали хлопцi, то я можу допомогти вам i…

– Рiч зовсiм не в тому, – вiдповiла Люсi. – Я не хотiла говорити в присутностi вашого батька, бо, наскiльки я розумiю, вiн iнвалiд, i мое повiдомлення може вкинути його в шок. Справа в тiм, що кiлька хвилин тому я знайшла труп убитоi жiнки у великому саркофазi, який стоiть у Довгiй коморi.

Емма Крекенторп витрiщилася на неi.

– У саркофазi? Труп убитоi жiнки! Неможливо!

– Боюся, що це можливо. Я вже зателефонувала в полiцiю. Вони можуть з’явитися щохвилини.


Вы ознакомились с фрагментом книги.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
Полная версия книги
всего 10 форматов
<< 1 ... 9 10 11 12 13