Последний отзыв
Да, первый рассказ из сборника, что я успела прочитать, что надо! И написано хорошо, и содержание необычное, но жизненное. Очень понравилось, хотя там...
Далее
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Я – ПРОТИРІЧЧЯ
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
шкарпетками i бiлизною.
Посутi, я перед тобою не заплямована, чиста.
Але вiдчуття нiби
я оголенна стою посеред вулицi,
а ненаситнi погляди оглядають мое тiло,
i менi вiд того нiяково, соромно i хочеться
крiзь цю холодну брукiвку провалитись,
щоб мене бiльше нiхто й нiколи не бачив.
Ти коли небуть таке вiдчував?
Просто iнодi
я хочу тобi сказати „ кохаю “,
а це вiдчуття змушуе мовчати.
Хоча ми ж просто з тобою друзi.
І просто час вiд часу дружимо з тобою в губи.
• /"Вона завжди приходить до мене нiжною,
Але я вiдчуваю в нiй фатальнiсть.
Я обожнюю ii волосся, очi вони нiби зносять менi дах. Я обожнюю iгривiсть i боюсь залишитись без ii нiжного запаху…"/
Це було недавно, всьоголиш декiлька списаних лiрикою сторiнок тому назад.
Це було теплого, рознiженого котячими лапами, ранку.
Це було стримано, неочiкувано i толерантно.
Кажуть, що люди забули про кохання
Вiддаються фальшi.
Кажуть, що бароко замiнило класицизм,
А романтизм за гранями реальностi.
Це такий запашний момент коли не тiла, а душi танцюють степ.
Стверджують, що розум тепер iррацiональний.
Але люди, ще досi серйозно списують небо своiми антрактними виставами.
Хтось починае з прологу, хтось з новоi соти сторiнок, хтось спускае очi в низ i дописуе останнi слова чи реплiки.
От тiльки Вiчнiсть завжди вiрна ii нiколи невидно, вона завжди з нами i про неi докiнця нiхто не знае.
До когось, вона приходить в снах, тихо лягаючи у лiжко звертаеться клубочком.
До когось, вона призирлива, а когось боiться,
Когось терпить, а когось припiдносить.
Так, вона бува iронiчна. Але iнодi вона слабка..
Кажуть, що в вiчностi не бувае замкiв
Але вона бувае iстеричною i водночас доброю до нудоти.
•
Коли мене топитимуть
й кидатимуть в вогонь
,
я не ридатиму i не жалiтиму.
Я не жалiтиму, за смуток i за
радiсть i не за ночi, якi неспала думаючи де ти,
я не жалiтиму минуле воно того уже не варте,
й майбутне того неповторить.
Я не хотiтиму тобi в лице сказати, як боляче твоi слова встромляли списи,
я не хотiтиму влiпити тобi ляпаса за те, що я дозволила мене до нiг спустити,
я не проситиму тебе пiти з мого життя,
сама пiду як горда львиця i не обернеться моя
душа на тебе подивиться,
я не впаду коли iтиму i на дорозi не спiткнусь я буду рвати
Последний отзыв
Да, первый рассказ из сборника, что я успела прочитать, что надо! И написано хорошо, и содержание необычное, но жизненное. Очень понравилось, хотя там...
Далее