Последний отзыв
Да, первый рассказ из сборника, что я успела прочитать, что надо! И написано хорошо, и содержание необычное, но жизненное. Очень понравилось, хотя там...
Далее
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Я – ПРОТИРІЧЧЯ
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
iлюзорнiстю простору та часу
Нiчого не вiчне а ти лiтаеш
Розбиваеш серця – серце свое збираючи
Бо ж якщо вiрнiсть то тiльки з
камнем на шиi та в воду
Якщо правда то до останнього пострiлу в груди
Якщо довiра то твое життя в його руках
Сильних та вiрних
Ти просто кохай
• Я неодмiнно тобi розповiм про те чому замикають на нiч дверi, чому кава холоне так швидко i нашi запланованi подорожi, ще досi у планах.
Нiч поволi накривала на стiл чорним гiрким шоколадом i ховала всi прогрiхи та не залатанi рани пiд лiшком, там ж ховаеться все чого ми боемося, ще з дитинства i в, що так наiвно вiримо. Мабуть, це нашi найзаклятiшi вороги про яких ми не забудемо нiколи.
Пам'ятаеш, як тiльки почала зароджуватись, ця тонка грань рiдностi? в наших легенях проростала нова хвиля бажань i звершень, ми тодi могли багато i навiдь бiльше.
Та зараз в нас вiдроджуеться дещо нереальне те, до чого ми не готовi та все одно з нетерпiнням очiкуемо.
Тому, милий i сонце сходить для всiх однаково, ми ж рiвно стоiмо на однiй землi i обертаемось навколо сонця.
Тому, все прекрасне у простотi бо ж нiчого не мае таемного.
Хто ж ми?!
А ми просто тi хто повинен вибрати шлях i людей з якими iти, по яких дорогах.
• Я не вiйна й не сива волосина.
Не старiсть я, i не твоя провина.
Душа розп'ята, та невинна.
І наче в тернах тремтять руки.
Кому потрiбнi, такi муки?
І хто цiнуе доброту iз серця ?
Коли навколо все в брехнi!
Кохайте люди, бо ж кохати
Це прекрасно, нема на свiтi
Чистiших почуттiв.
Не бiйтесь люди вiддаватись
І довiряти тим, хто непокинув
Коли прийшла лиха година.
Цiнуйте люди лиш людей,
А не прибутки й величезнi статки.
І бiйтесь схибити сердечно,
Не на показ, бо це притворство.
Не грайтесь люди у
Життя i в святiсть.
Бо загориться лиш одни сiрник,
А з необачностi вiн спалить хату.
Цiнуйте люди, тих поруч з вами!
Сьгоднi е а завтра вже немае.
Хто ж знае, де кiнець
На нас чекае.
• Я тримаю тебе за руку i в менi прокидаеться мужнiсть.
Та яка змушуе не стояти, а йти.
Йти до бажань i до мрiй, i до того, що здавалось менi iрреальне.
Серце, гордо вказуе на шляхи, якими, моi ноги будуть не раз падати та все одно пiдiйматись i йти.
Серце – компас, серце – маяк.
І до мрii уже лишилось два кроки,
Я тендiтнiсть свою у кешеню сховала.
Аби бути суровою i непохитною.
Последний отзыв
Да, первый рассказ из сборника, что я успела прочитать, что надо! И написано хорошо, и содержание необычное, но жизненное. Очень понравилось, хотя там...
Далее