Последний отзыв
Да, первый рассказ из сборника, что я успела прочитать, что надо! И написано хорошо, и содержание необычное, но жизненное. Очень понравилось, хотя там...
Далее
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Я – ПРОТИРІЧЧЯ
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Тут надто багато просторiв
Слiпих та нiмих людей
Що говорять та iх не чують
Що закривають очi i клято вiрять у своi занедбанi iстини
Ідеалiсти/художники/невростенiки
Однi панiчно кидаються з вiкон
Другi розмальовують брехню у яскравi кольори
А третi живуть так наче в раю
хоча iх оточують вiйни
Розгортаю вам радiсть на груди
Дихай спокiйно
Дихай на повнi груди
Наче годинники припинили свiй хiд i в тебе достатньо часу подумати
Вони наче тi фурii зачиненi в власних тiлах
І оточуючi iх незбагачують i неруйнують
а так як i iншi цинiчно обходять з усiх можливих бокiв.
Цей свiт жахаеться й земля щоночi стогне
Тут так багато поранених душ
що плачуть й просять допомоги
Шукайте Бога заклинаю!
Без вiри всi ми хворi i пустi
Бо ж бiльшiсть з нас загубленi серця якi тиняються десь помiж пеклом й раем
• D.
Мiнлива реальнiсть, тобi моi привиди ,
галасливi думки i фантазii, зрощенi симптоми нiжностi й ласки.
Сонце сходило в воду,
Днi випивали ночi
Давай з тобою, друже просто помовчимо.
Чаем заливаючи сум, виiдаючи очi в очi.
Посиди зi мною тут до дощiв, а потiм iди.
Не хочу.
Не хочу, аби ти бачив мене в розпачi,
Аби вiдчував вухами, знервовану призму моiх приречених iдей.
Давай, друже просто помовчимо.
Аби фортепiано назавжди замовкло i нашi мрii стали сумiжнi, реалiзованi.
Голоднi душi бiльше не тривожать.
І босонiж по холодному кафелю, ступаю з рiзкою довiрою
Бiльше не кидаюсь в гарячу воду, аби не багрянiти, коли бачу твою посмiшку.
Давай, з тобою, друже помовчимо.
Тишу роздiлимо i снами вкриемо.
А коли дощi i грози – iди, не озираючись.
Аби не бачити моi очi приреченi i не розчаруватись в моiй мiнливостi.
• Ти ж знаеш мила вiтри не завжди обвiтрюють обиччя / спину
Лети над краями будинкiв
Стань вiтром неосяжно грайливою
Аби вiд погляду твого чоловiки лiзли на стiни
Аби завжди вiддано
Та завжди з довiрою
Ти ж наче картина написана пiд звучання громiв та блискавок
Наче планета мрiй закиданих
Последний отзыв
Да, первый рассказ из сборника, что я успела прочитать, что надо! И написано хорошо, и содержание необычное, но жизненное. Очень понравилось, хотя там...
Далее