Последний отзыв
Да, первый рассказ из сборника, что я успела прочитать, что надо! И написано хорошо, и содержание необычное, но жизненное. Очень понравилось, хотя там...
Далее
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Я – ПРОТИРІЧЧЯ
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Зроби його добрим, пiдкормлюй i вiн
бiльше не душитиме тебе,що ночi
приходячи у iлюзiях i курйозностi чи то минулого, чи то майбутнього…
З ним затишно, але без нього безпечно.
Вона завжди така радiсна, грайлива
І нiколи на людях не показуе свою слабку половинку ii грайливого его.
Хоча вiн став винятком…
І вона дiлила з ним життя/бiль/радiсть/спогади.
Вiн завжди втiлював в нiй свое божевiлля.
Пишався i вiдверто штовхав виконувати мрii, якi вона вважала за неможливе.
Вiн був втiленням ii iдеалу…i залишився ним.
Інодi iм вистачало просто мовчати/слухати музику/нiколи нiчого не обiцяти.
Вона дiлила небо на два i вiддавала йому свою половину, аби його нiчого не тiснило.
Вони доповнювали один одного словами.
Накривали на стiл дискусiями.
Взувались в щирiсть.
Одягались в спокiй.
Це було безпечно i до iстерики вiрно.
Так могло тривати вiчнiсть.
Вони б цiнували кожну секунду i кожну подiю нiби в останне/нiби сьогоднi закiнчуються життя.
Слова багато значать, але вчинки бiльше.
Один не вiрний крок i ти забортом лайнера, що в краiну щасття iде…
Треба зважити кожен крок перед тим, як щось сказати/зробити.
Треба смiливiшою бути аби нiчого не впустити.
• Венецiя
А ти знаеш, як в Венецii небо згортаеться в долонi? Як вмирають не народженнi серця?
Як регочуть в утробi матерi дiти?
А ти знаеш, як я що ночi в снах зникаю?
Як бiль вивертае назовнi ребра?
Як твоi слова паралiзують руки й ноги?
я як безнадiйно хворий пацiент в неврологiчному диспансерi… i здаеться мене скоро випишуть…
от тiльки не до дому, а в божевiльню.
Ти так, самовпевнено ламав менi ключицi, залишав синцi i гемотоми.
А я натомiсть тобi пiдкорялась не пожiночому, а психоморальному етикету.
Коли ти вже нарештi зрозумiеш, що це лiто тобi найкраще пасуе?
Що я була найсмачнiшою твоею жiнкою?
І такого розумiння ти не дiстанеш не на
одному материку чи океанi…коли вже
нарештi, ти вимикатимеш на нiч свiтло?
І
перестанеш менi дякувати – словами?
Знаеш коханий, як непосильно важко
засинати на важкiй вологiй подушцi?
Як вiтер шепче про викиднi твоiх ненароджених почуттiв?
Менi не потрiбнi вiдповiдi, сповна вистачае запитань…
• Ще декiлька годин i я зiйду чи з'iду
З цих бетонних стiн
обвiшаних картинами
Захитаються вiкна/дерева/совiсть
Я не … я не знаю насправдi хто ви
Последний отзыв
Да, первый рассказ из сборника, что я успела прочитать, что надо! И написано хорошо, и содержание необычное, но жизненное. Очень понравилось, хотя там...
Далее