Последний отзыв
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Хвала сонцю
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Стану лiтом теплим для коханого.
Радiстю для нього,
І единого,
Й жаданого.
* * *
Нi, не впаду: всесильна я,
Бо сили додае вемля моя.
Травинка й деревце – моя опора,
А пiсня солов'я пiдносить вгору.
Якщо ж ти, доленько, мене розлюбиш,
То не дадуть упасти люди.
Що я залишаю?
У свiтi пречистiм
Берiзка спiватиме
Листом барвистим.
І сад мiй буятиме
Зiллям-травою,
Озветься левада,
Красою та ще й молодою.
Дзвенiтиме Шполка
Помiж берегiв,
Перлиста роса
Заiскриться в серпанку лугiв.
А в казку, що я валишам,
Госнодарка-юнка заходить —
У нiй душа моя грае.
Тополя
Шептала молода тополя:
«Не жди, о ясене, мене нiколи,
Не жди, не сподiвайся,
Без мене листом розвивайся…
Не гомонiти нам з тобою:
Учора цiлувався ти з вербою.
Не посилатиму тобi привiти…»
Убитий горем ясен шепотiв;
«У тому винен вiтер.
Заплутував вербовii стрiчки
В моi гiлки.
Не цiлувався я з вербою —
Усi думки моi, тополенько,
3 тобою.
* * *
Чим щаслива, чим багата, —
Все я хочу людям дати:
Силу, що доля зростила,
Й молоду снагу,
Щоб не бути в боргу.
