Хвала сонцю

Хвала сонцю
Любов Михайлiвна Бiлозерська

«Хвала сонцю»—це перша поетична збiрка педагога Стецiвськоi СШ Звенигородського району з багаторiчним досвiдом, з добрим i щирим серцем Любовi Михайлiвни Бiлозерськоi. Тонко вiдчуваючи життя, всi проблеми сьогодення, поетеса засвiдчуе свое ставлення до оточуючого ii свiту, спiвпереживае з односельцями, своiми учнями, стае iх лiтописцем.

Любов Бiлозерська

Хвала сонцю

Причетнiсть

Причетнiсть сповила мене,

Як спрут, всесильна,

Звiльнитися вiд неi я безсильна;.

Тону в потребах i надiях,

І розпачах людських,

І мучать серце свiту болi,

Страждаю, падаю не раз

Із пiкiв цих мирських,

Та iншоi й не уявляю долi.

На мить лише сховаюся

На грудях тишi

Та знову наслухаю:

Чия бiда до мого серця вийшла?!

І кидаюсь iй навперейми, стрiмголов,

Не раз зломлю i руки, й ноги,

Бо треба конче,

Лиш менi закрить бiдi дороги.

Я так лечу,

Я так спiшу,

Хоча мене бува й не просять,

Та вiчнi поклики причетностi

Усе ество мое пiдносять.

Бабуся Олександра

Диптих

І

Накувала зозуленька довгий вiк,

А щастя забула.

Взяла вiйна ii сина-соколика,

Вернуть не вернула,

Лiчать лiта неньцi

Важка самотина

Та сивiе, та журиться —

Звiстки жде од сина.

Важкi руки виробленi,

Наче в чайки крила,

Склали роки на колiнах,

Пiдняти не сила.

Руки – колискою теплою, затишною,

А над ними мати тужить

Та й бiлою вишнею: —

Де ж ти, де ж ти, синку?

Де ж твоя дитинка?

На колиску – руки: кап та кап —

(скiльки уже лiт!)

Перлами блакитними