Последний отзыв
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Хвала сонцю
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
На крайнебi всьому
Його вогняний чубчик.
Знов помчало, аж зблiдло, вiд бiгу прудкого,
Все тихiше пiшло, освiтило дорогу.
Раптом знову розбiглось,
Дiстало до мого вiконця,
Цiлувало лице,
О ласкаве i нiжне, могутне i вiчне,
Сонечко, сонце!
Зелена недiля
Пахне клечанням,
Зелен-рутою, м'ятою,
Синi пiвники гордi
Повсiдались пiд хатою.
Вiльха радо iз стрiхи
Сережками хвалиться,
Дуб листатий
З гвiздка на стiнi
До калини лицяеться.
Я босонiж ступаю по лезах
Трави-лепехи на долiвцi,
Тихо скрикне стебло,
Бризне щасно сльозою,
Вiддавши тепло.
(Ах, коли це було,
Як до серця менi прилягло)
Пахне клечанням знову.
У хатi у мами…
По долiвцi в дитинство iду,
Обережно ступаю
У казку ногами.
* * *
Пелюстки маку – дiвочi губи,
Шепочуть скорбно: «Мiй любий!»
І ловлять, як росу.
Коханого слова, його чуття схололi…
Ламають руки сплакакi тополi.
* * *
Гасають по небу громи молодi
Голосистi,
Басистi.
Шляхи прокладають дощам
І рясним,
І краплистим.
Гуляють чубатi дощi
По луках i травах,
Цiлують з нальоту
Вербиць кучерявих,
Пустують дощi…
І в краплями тканi плащi
