Последний отзыв
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Хвала сонцю
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Загортають квiти i трави,
Коханцi лукавi.
* * *
Отак живу iз самотиною заручена
У свiтi замученiм.
Помiж ненавистю й любов'ю
Душа стiкае кров'ю.
Пливу до осенi
Помiж ганьбою
І журбою.
Та розбиваюся об лютих…
Кайданами солодкими прикута
До немiчних i одиноких,
У iхнiх думах i пiснях
Лиш маю спокiй,
Молюсь на них,
Що в свiтi многогруднiм,
У вирi велелюднiм.
Засипать смiттям не дали криницю,
З якоi молоде пагiння освятиться.
Моя пiсне
У муках зроджене дитя —
Це моя пiсня,
Вiд неi в грудях хвильно так i тiсно.
Чи ж зрадить можна спiв
Отой, що так бринить в менi,
І серце аж горить у його племенi?
Вiд синьооких пращурiв моiх
До мене пiсня струменить,
Душа ж тодi брунькуе, не мовчить.
І пагонiв тих молодих так рясноцвiтно…
Живи ж на радiсть людям, на добро,
Моя любове-пiсне!
Материнське
Грiе сонцем усiх
Цiлий вiк
Ненька невтомно,
Дбае про нас невгамовно.
Сяе блакитною радiстю свiт —
Мати iде до ворiт!
І щодень, щогодини
Самозречно палить себе на кострищi
В iм'я щастя дитини.
Все бiгом та бiгом —
з-пiд хустини пасмо сяе бiлим крилом.
Як земля буде вiчно крутитися
І свiт буде допоки,
Не присяде i мати —
Зарум'янились молодо щоки.
Очi хлюпають радiстю синьо до дочки i до сина
