Последний отзыв
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Хвала сонцю
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
9 серпня 1987 року померла однокласниця
Нiна Касаткiна-Шинкаренко, доярка.
Спаду на лист росинкою,
Пiднiмуся стеблинкою,
Чи вишнею стрункою.
Хисткою молодою.
Дощем впаду краплистим
Чи квiтом проросту барвистим,
А жити вiчно буду
На цiй землi i серед вас,
Моi ви любi люди. Я вiчна, як життя,
Його нiчим не стерти…
У пам'ятi, у дiтях, внуках,
У моiх i правах
Пребуду я безсмертна.
Зозулi
Це ти, зозуле, накувала,
Це ти, о птахо, нагадала
Народжене в стражданнях
Нести менi кохання…
Як хрест важкий,
Як грiх тяжкий
Й солодку таiну,
Що манить в невiдому далину…
І хоч пекельно важко,
Спасибi, сива пташко,
Бо ти вiдкрила глибину,
В нiй добровiльно
Я тону!
* * *
Пада, пада снiг пречистий,
І веселий ще й iскристий.
Лине, лине бiлий снiг,
М'яко горнеться до нiг.
Снiг м'якенький, снiг лапатий,
Снiг ласкавий i пухнастий…
Порядкуе добре снiг —
Вже не видно i дорiг.
Вiн дбайливий, працьовитий,
Веселiше, зимо, грай
На багатий урожай!
* * *
Заплету iскристi роси
В молодi надii й коси,
Заквiтчають квiтом,
Нiжним i барвистим,
Заручусь союзам
З птахом голосистим,
Огорнусь туманом сивим,
В таемничу стрiчу з милим,
