Тиха Країна. Ч.1. Майданна казка

Тиха Краiна. Майданна казка
Олександр Олександрович Шевчук

В одной небольшой стране, неизвестно как и когда появившейся среди цветущей в здешних местах Природы, представители местной (и пришлой) фауны, пытаются строить своё государство. Как это происходило и что мешало звериному народу жить честно и справедливо, вы узнаете, прочитав поэму.

Глава 1

І

Дрiмае Сонце над горою;

У полудневому спокою

Краiна безтурботно спить;

Лишень повiтря мерехтить

Понад степною благодаттю.

М’якою, гарною печаттю

Лежить спокiй над краем сим.

Нiкого не тривожить грiм

Що десь далеким Свiтом бродить;

Сюди страждання не доходять,

Тож спить спокiйно в моря край.

Ходи собi, та й позiхай,

Попрацювавши за звичаем.

Велика рiчка з водограем

Перетина Краiну ту.

Землю? родючу i святу

Тут пестить матiнка Природа;

І злагода, на заздрiсть Сходу.

Доладно з совiстю живуть…

Але пора сказать мабуть

Про головних моiх героiв,

Що здавна, в мирi i спокоi,

Ведуть тут свiй звiрячий рiд.

Придивимось для них як слiд,

І може iх велика зграя

Когось вам, друзi, нагадае.

І І

На континентi, що чималий,

Життя звiряче вирувало,

Та Лев уже не був царем.

Тваринне царство все розпалось,

Краiн чимало викуплялось

Серед степiв, де всi жием.

Були якiсь там темнi сили

Що так зi свiтом учинили, -

Про тее поки нi ду-ду;

Бо ще накликаем бiду

На нашi селища i хати…

Та хто хотiв, той панувати

Вигi?дно у Краiнах мiг.

І чи то треба так, чи збiг:

Життя гарнiшим не ставало.

Усе тепер державним стало,

Що бу?ло вiльним для тварин.

Тепер у кожного свiй тин,

А от нора або печера,