Що вiльними були ще вче?ра –
Тепер державне е майно.
Панам при владi все одно,
Хто буде у печерi жити,-
Аби за неi заплатити
Панам вiн мiг якийсь там зиск.
А нi – то йшов на звiра тиск:
Могли тодi з нори прогнати,
Або печеру вiдiбрати,
Або ж гнiздо, пiд тихий писк.
ІІІ
А щоб на тее заробити,
Ти мусиш пановi служити,
Іти до нього у ярмо.
Бо жир запанував всiм свiтом,
А капiталом володiти
Поча?ло гаспидське клеймо.
І навiть там, де свiтлi сили
Звiрячим краем володiли, -
Сплелися гадовi клубки.
І у потрощених Краiнах
Збирать мiльйони на руiнах
Вони кортiли залюбки.
ІV
Щоб вникнути людських обурень,
То на чолi Краiни дурень
Щораз за гадiв поставав.
Спочатку Фiлiн «керував»,
А потiм Лис Рудий узявся,
І довго тим вiн пробавлявся,
Хвостом зрадливим скрiзь махав.
А як прийшла пора до змiни,
Одраз взялися за чуприни
Усi вельможнii «брати».
Набравши в рота гiркоти,
Одне на одного плювали,
І так Краiну розхитали,
Що стали звiрi, як чорти.
V
І всi сваритись почали.
Забули, як колись жили
В великiй i спокiйнiй зграi,
Були при мирi i врожаi,
Давали вiдсiч ворогам;
А як прийшла пора Роздiлу,
То все неначе вiдлетiло
Незримим гадам та панам.
Про тее ще не всi забули;
Та чи повернеться минуле,
Як тiльки рикать, та мовчать…?