На пицi вилiзла гидота
Немов по нiй пройшовся квач.
І кволою додолу впала,
І сiпалась, ревла, стогнала, -
От-от сконае на руках…
Та лiкарям не йняла вiри,
І хоч «вилазила зi шкiри»,
Вiд них тiкала по кутках.
Хворiла Миша вiд роботи…
ХІІ
А втiм Коалi злi турботи
Поча?ли Змii додавать.
Бо iм Краiни благодать
Була, як ладанка для чорта.
І от у Зрадi зла когорта
Поча?ла з тiнi поставать.
І вголос почали кричать
Про несусвiтне тii пики,
А глашатаi та музики,
Що в Гадiв брешуть на цiпку
Поча?ли ту бридню гiрку
Зливати жителям у вуха.
Звiрячий люд те якось слуха
І сатанiе вiд думок, -
Мовляв, життя немилим стало.
І революцii росток
Вже зрiе супротив Коали.
ХІІІ
Аж тут до трону надiйшли
Краiн чужих сановнi звiрi;
Слова i лестощi несли
Про спiльний рай в новому мирi.
І почали рядить про тее,
Що Зрадам слухать залюбки:
Про пиху, – то для них святее,
А для народiв – навпаки.
Іще патякали про грошi,
Про вигоди багатiям;
Народу – теж життя хороше,
Та згiдно деяким статтям.…
ղV
Маснi слова лились рiкою.
Вони позбавили спокою
Зрадливих владних паничiв.
Тi засiдали уночi,
Щоб якось викрутить до Згоди.
Про те, як житимуть народи,
Не думав в залi жоден звiр.
Коалi в лапах той папiр
Вони несли, зiбравшись з духом.