Хамелеон здружився з Мишей:
Помiчником при Зрадi втiшив
Їi жорстку, гарячу злiсть.
І iншим кинув свою кiсть;
Та, з помаранчевою пикой,
Почав свiй розум невеликий
Штурхать, аж поки прийде млiсть.
VІІІ
Смурним ходив один Коала.
Його оточенню опала
Була також сумна й гiрка;
Багатiiв жорстка рука
Їх довго проти шерстi м’яла.
Проте надiя не зiв’яла
Посiсти вiд колись на трон…
ІХ
Як «керував» Хамелеон,-
Про тее нiчого й казати;
Пройшла його пора, мов сон,
І знов поча?ли вибирати
До Зради нового царя.
Коалi милая зоря
Тодi, нарештi, засвiтила;
І як би Миша не шипiла,-
Коалi випав лiпший фарт.
Та й звiрям був вiн до вподоби,
Бо iх не зводив до худоби,
І патрiотом був – не в жарт.
Х
І почались великi ди?ва:
В Краiнi лад, у полi жнива…
Мiж звiрiв ситi навiть вошi;
У Гаспидiв не просим грошi;
Воркуемо з сусiднiм Краем,
І прадiдiв своiх вiтаем,
Та згадуемо ворогiв.
В Краiнi чути ситий спiв,
Та зле шипiння з-за кордону…
Аж, зазiхати на корону
З косою Миша почала.
За те посаджена була
У темний льох на кiлька рокiв.
Щоб не робила зайвих крокiв,
То в робiтничому барацi
Їi охотили до працi.
ղ
Та, матiр Божа, Кресна сила,
Таке ледащо ти вродила,
Що хоч над нею стiй, та плач:
Як вчула Миша про роботу-